Риби-наркомани. Мешканці річок "підсіли" на метамфетамін у забруднених водоймах, — дослідження

Після вживання людьми, метамфетамін потрапляє в річки через каналізаційні системи. "Там, де є люди, які вживають метамфетамін, там також спостерігається забруднення метамфетаміном прісних вод", — говорить Павло Хоркі, доцент і поведінковий еколог Чеського університету природничих наук у Празі, повідомляє Live Science.

За статистикою, метамфетамін забруднює річки по всьому світу, при цьому концентрація препарату коливається від декількох нанограмів до десятків мікрограмів на літр води. З огляду на глобальну поширеність метамфетаміну в річках, Хоркі та його колеги задалися питанням, чи може риба підсісти на цей наркотик.

Нове лабораторне дослідження передбачає, що так, навіть незначної кількості метамфетаміну може бути достатньо, щоб викликати залежність у прісноводних риб, кажуть вчені.

Проте, експерти кажуть, що, хоча риба, яка брала участь в дослідженні, шукала воду, в якій є метамфетамін, цього може бути недостатньо, щоб сказати, що вони дійсно "залежні від наркотиків".

"Я не впевнений, що ці риби звикли до метамфетаміну, але вони безумовно віддають перевагу цьому наркотику, чого не повинно бути", — говорить Габріель Боссе, науковий співробітник Університету штату Юта. Боссе використовує рибок даніо-реріо як піддослідних для вивчення складних захворювань головного мозку і нещодавно розробив методику вивчення поведінки риб під час пошуку опіодів.

Що стосується нового дослідження, "здається, що пристрасть до метамфетаміну зникає всього через кілька днів", тоді як якщо б риба була дійсно наркотично залежною, він би очікував, що ця перевага збережеться протягом більш тривалого періоду часу, говорить Боссе. "Незалежно від того, назвете ви це залежністю чи ні, очевидно, що метамфетамін змінив поведінку цих риб, і ці ефекти потенційно можуть завадити їхній здатності знаходити їжу, уникати хижаків і розмножуватися в дикій природі", — говорить учений.

У новому дослідженні вчені спеціально зосередилися на кумжі (Salmo trutta), яка водиться на всіх континентах, крім Антарктиди, каже Хоркі. Дослідники помістили 60 риб у резервуар без наркотиків і ще 60 у резервуар, наповнений 1 мікрограмом метамфетаміну на літр води.

Дослідники змусили останню групу риб плавати у воді, зараженій метамфетаміном, протягом двох місяців. Потім учені перемістили цю рибу в чистий резервуар на 10 днів. Команда припустила, що, якби кумжа стала залежною від метамфетаміну, у неї б почали проявлятися симптоми абстиненції ("ломка") після втрати доступу до наркотиків.

Щоб перевірити це, вчені провели експеримент, в якому риба могла вибирати між плаванням у чистій воді або у воді з рештками метамфетаміну. Резервуар спроектований так, що два потоки води не змішуються, але риба все ще може плавати між ними. Коли риби, які раніше зазнали впливу наркотику в експерименті, віддали перевагу воді, що містить метамфетамін, це було сприйнято як ознака пристрасті до наркотику, каже Хоркі.

Учені також зʼясували, що в перші чотири дні після заміни акваріуму риба, яка зазнала впливу метамфетаміну, більшою мірою хотіла воду з наркотиками порівняно з рибами, які не піддавалися впливу метамфетаміну. Ця різниця зменшувалася у міру того, як зазнала впливу риба, яка проводила більше часу в акваріумі без наркотиків.

Дослідники також зазначили, що в цілому риба, яка зазнала впливу метамфетаміну, ставала малорухомою в ці перші чотири дні після переміщення в чисту воду, в той час як риба без наркотиків плавала як зазвичай. Автори дослідження припустили, що відсутність руху натякає на те, що риба була в стресовому стані через відмову від наркотиків.

Щоб краще зрозуміти ці зміни в поведінці риб, учені взяли зразки тканини мозку та перевірили їх на наявність метамфетаміну та амфетаміну, побічних продуктів метаболізму наркотику.

Учені зʼясували, що "були відмінності в концентрації амфетаміну та метамфетаміну, які були повʼязані зі змінами в поведінці", — говорить Хоркі. Кількість амфетаміну в мозку, яка могла б вказувати на вплив метамфетаміну в минулому, співвідносилося з пригніченою поведінкою, яка спостерігається у кумжі, що відчуває ломку. І навпаки, метамфетамін зʼявився в мозку риб, які вирішили плавати у воді з наркотиками під час поведінкового експерименту. Цей вплив співвідносився з активним плаванням, що знову натякає на те, що метамфетамін допомагає позбутися синдрому абстиненції у наркотично залежних риб.

Ці результати припускають, що в дикій природі кумжа може призвичаїтися до слідів метамфетаміну в річках і потенційно збиратися в районах, де накопичується наркотик, кажуть вчені. Такий неприродний потяг до одного місця може не тільки порушити міграційні схеми риб, але й перешкодити їм шукати їжу або партнерів.

Хоча Боссе погоджується з тим, що дія метамфетаміну може бути загрозою виживання риб, він не повністю переконаний в тому, що риби повністю залежні від цього наркотику.

Оскільки нове дослідження проводилося в лабораторних умовах, ученим все ще необхідно зʼясувати, чи спостерігаються такі ж закономірності залежно від абстиненції та в популяціях диких риб, говорить Хоркі. Також невідомо, як метамфетамін змішується з іншими забруднювачами у воді, зокрема з іншими ліками, такими як антидепресанти, і як всі ці речовини разом впливають на поведінку риб, додав він.