Чи існує край Всесвіту: що про це говорить теорія Альберта Ейнштейна

Чи існує край Всесвіту? Якщо під "Всесвітом" мається на увазі "все, що є", тоді в нього немає краю, пише науковий письменник і консультант із космології Маркус Чоун для Science Focus.

Але люди, які ставлять питання про край Всесвіту, найчастіше мають на увазі інше питання: куди або в що розширюється Всесвіт?

"Однак це неправильне розуміння того, що мається на увазі під "розширенням Всесвіту", — говорить Чоун.

У Берліні в 1915 році, в розпал Першої світової війни, Альберт Ейнштейн вивів революційну теорію гравітації, яка витіснила теорію Ньютона. У 1916 Ейнштейн застосував свою теорію до найбільшого об'єкту гравітуючої маси — Всесвіту.

Теорія Ейнштейна показала, що Всесвіт не може бути нерухомим, а повинен перебувати в русі: або розширюватися, або стискатися.

У 1929 році американський астроном Едвін Габбл виявив, що галактики розлітаються одна від одної, як осколки космічної шрапнелі, після титанічної вибуху — Великого вибуху.

"Саме це ми маємо на увазі під розширенням Всесвіту: відстань між галактиками збільшується. Теорія Ейнштейна може легко описати Всесвіт, який існує вічно і тому не має краю, або Всесвіт, який замикається сам на собі як багатовимірна версія кулі, і тому також не має краю", — відзначає експерт.

Остання ідея може бути підтверджена, якщо астрономи спостерігатимуть одні й ті ж галактики на протилежних краях Всесвіту. Але для цього доведеться заглянути досить далеко в космос.

Звичайно, у Всесвіті є деяка перевага, тому що він народився 13,82 мільярди років тому в результаті Великого вибуху. Отже, ми можемо бачити тільки ті галактики, світлу яких треба було менше 13,82 мільярдів років, щоб досягти Землі.

"Цю область із центром на Землі, ми називаємо "спостережуваним Всесвітом". Насправді вона становить близько 92 млрд світлових років у поперечнику, оскільки Всесвіт "роздувався" набагато швидше, ніж швидкість світла в перші частки секунди свого існування", — підкреслює космолог .

За його словами, спостеріганий Всесвіт обмежений "космічним горизонтом", дуже схожим на морський горизонт.

"Ми знаємо, що за горизонтом залишається велика частина океану, так само ми знаємо, що за космічним горизонтом ховається велика кількість галактик (можливо, нескінченне число). Їхнє світло просто ще не встило дістатися до нас", — підсумував Маркус Чоун.