Путівник для туристів. Планетолог назвав п'ять найбільш разючих місць у Сонячній системі

Професор планетних наук про Землю у Відкритому університеті Девід Ротері зібрав п'ять найдивовижніших геологічних об'єктів у Сонячній системі, на які варто подивитися майбутнім космічним туристам, пише Conversation.

"В інших світах існує так багато геологічних об'єктів, які можуть не тільки дивувати, але й показати в перспективі процеси на нашій власній планеті", — говорить Ротері.

Учений назвав п'ять геологічних структур Сонячної системи, які вражають найбільше.

Найбільший каньйон

Гігантська система каньйонів на Марсі Долина Марінер простягається на 3 тис. км у довжину, на сотні кілометрів у ширину і йде до 8 км в глибину.

"Якби вам пощастило опинитися на одному краю каньйону, то його протилежний край був би далеко за горизонтом", — пише планетолог.

Ймовірно, каньйон на Марсі виник, коли сусідній вулканічний регіон Тарсис почав підніматися вгору, заливаючи все навколо дуже рідкою лавою.

Гори Венери

Венера майже такого ж розміру, маси і щільності, що й Земля. Тому геологи вже довгий час ламають голову над тим, чому планеті не вистачає тектоніки плит земного типу, а також чому на Венері так мало активних вулканів. Як планета відводить тепло?

"Мене обнадіює те, що принаймні деякі аспекти геології Венери здаються знайомими", — зазначає вчений.

Однією з таких особливостей є північна околиця високогір'я під назвою Овда Регі, яка виглядає знайомо. У цьому місці на Венера розташовуються складчасті гори, такі як Аппалачі на Землі. На нашій планеті складчасті гори з'явилися внаслідок зіткнення континентів.

Рівнина Жари

Найбільший ударний басейн на Меркурії називається Рівнина Жари, його діаметр становить 1 550 км. Він був сформований внаслідок удару великого астероїда приблизно 3,5 млрд років тому, і незабаром після цього його дно заповнила лава вулкана, який опинився всередині басейну.

Після цього серія вибухових вивержень пробила діри глибиною в кілометри в затверділій лаві біля краю басейну, саме там лавова шапка була найтоншою.

"Вибухові виверження викликані силою газу, що розширюється, і дивовижні для Меркурія, близькість якого до Сонця, повинна була виключити подібні явища. Справа в тому, що температура на планеті змусила б закипіти будь летючі речовини", — говорить Ротері.

Учені вважають, що насправді сталося кілька вибухових вивержень у різний час. Це означає, що газоутворювальні летючі матеріали, неодноразово були присутні в магмі Меркурія. Зазначається, що склад летких речовин, судячи з усього, залишиться загадкою до початку роботи місії ЕКА BepiColombo в 2026 році.

Високі скелі

На Землі скелі являють собою найбільші ділянки породи, позбавлені ґрунту або рослинності. Скелі — це найкраще місце на Землі для пошуку скам'янілостей.

Скельна гряда під назвою Уступ Верони розташовується на Міранді (місяць Урана) і тягнеться на значні 7 кілометрів. Її часто називають найвищою скелею в Сонячній системі. Деякі експерти навіть стверджують, що якщо впасти з вершини Уступу Верони, то летіти вниз доведеться приблизно 12 хвилин.

"Але це нісенітниця, тому що Уступ Верони зовсім не вертикальний. Єдині наявні зображення, зроблені апаратом "Вояджер-2", безперечно вражають. Знімки вказують на те, що це геологічний розлом, в якому один блок крижаної кори Міранди, з'їхав вниз по сусідньому блоку", — говорить планетолог.

Він підкреслює, що кут огляду може бути оманливим, тому неможливо визначити напевно крутизну схилу. Ймовірно, кут нахилу становить менше 45 градусів.

"Якщо ви спіткнетеся на вершині, то швидше за все, навіть не зможете з'їхати по схилу вниз. Відомо, що за денної температури на Міранді — 170°C водяний лід стає зовсім не слизькою", — підсумував учений.

Берегова лінія Титана

Захоплива берегова лінія, схожа на земну, знаходиться на найбільшому супутнику Сатурна, Титані.

"У цій западині знаходиться море рідкого метану під назвою Море Лігеї", — говорить планетолог.

Долини, утворені метановими річками, що впадають в море, можливо, були затоплені з підвищенням рівня моря. Складна порізана берегова лінія сильно нагадує оманський півострів Мусандам, розташований на південній стороні Ормузької протоки. Там кора була деформована через зіткнення між материками.

"Сталося щось подібне на Титані? Ми поки не знаємо", — говорить учений.