Привиди в космосі. Команда телескопа Габбл показала туманність в дусі Геловіна

Туманність Голова Примари, Велика Магелланова Хмара
Фото: NASA | Туманність Голова Привида

Своєрідною ілюстрацією стародавнього кельтського свята може стати туманність Голова Привида.

Related video

Свято Геловін, який став популярним у всьому світі відзначають 31 жовтня, і він має давнє астрономічне походження, повідомляє сайт NASA.

Ще півтори тисячі років тому Геловін вважався днем, коли зустрічаються осінь і зима. У північній півкулі цей день рівновіддалений від осіннього рівнодення (22 вересня) і зимового сонцестояння (21 грудня). За сучасним календарем, незважаючи на те, що Геловін святкуватимемо 31 жовтня, справжній день зміни сезонів настане тільки через тиждень, а саме 7 листопада.

Нагадуємо, що під час Геловіна всі живі намагаються відлякати навалу злих духів із потойбічного світу. Тому одним із кращих тематичних зображень до цього свята може бути фотографія емісійної туманності Голова Привида, яку зробив космічний телескоп Габбл.

Голова Привида

Туманність Голова Привида або NGC 2080 є ділянкою зореутворення у Великій Магеллановій Хмарі та знаходиться на відстані 168 000 світлових років від нас. Туманність має в діаметрі приблизно 50 світлових років і на фотографії показана в природних кольорах.

Туманність Голова Примари, Велика Магелланова Хмара Fullscreen
Туманність Голова Привида
Фото: NASA

Туманність NGC 2080 знаходиться на південь від туманності Тарантул або NGC 2070 у сузір'ї Золота Риба. Цю туманність знайшов у 1834 році Джон Фредерік Вільям Гершель. Свою назву об'єкт отримав на честь двох окремих білих плям, які називаються "очима привида".

Туманність Тарантул, Велика Магелланова Хмара Fullscreen
Туманність Тарантул знаходиться на відстані 179 тисяч світлових років від нас.
Фото: NASA

Очі привида

Західна пляма називається A1, і там знаходиться одна молода масивна зірка. А південна пляма, яка називається A2, має кілька молодих зірок. Астрономи вважають, що зірки в цих ділянках сформувалися протягом останніх 10 тисяч років.

Наявність зірок впливає на колір туманності. У західній частині туманності переважає поширення кисню через потужну зірку на околиці й тому тут туманність має зелений колір. Решта краю туманності мають червоний колір через іонізацію водню. Оскільки і водень, і кисень іонізований в центральній частині, вона виглядає блідо-жовтою.