Вимирання паразитів. Учені пояснюють, чому це шкодить людству

Не всі паразити погані, і у світі, що швидко змінюється, їм потрібний наш захист, але, схоже, вони його не отримують. У другому за величиною естуарії в Сполучених Штатах учені зафіксували масове вимирання морських організмів, які виживають за рахунок господарів, які вільно живуть, пише Science Alert.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Дослідники з Вашингтонського університету виявили, що за останні 140 років, із 1880 по 2019 рік, кількість паразитів у П'юджет-Саунді знизилася на 38 відсотків за кожен градус за Цельсієм підвищення температури поверхні моря. Це дослідження є найбільшим і найдовшим набором даних про чисельність паразитів, зібраних десь у світі, і результати виявилися навіть гіршими, ніж побоювалися деякі захисники природи.

Паразити — це невидимі нитки, які допомагають зв'язати харчові мережі воєдино. Як екосистеми впораються без їхнього впливу, неясно.

"Висновки — справжній жах, якщо ви дбаєте про біорізноманіття або знаєте щось про паразитів. Зниження, які ми спостерігали, шокували навіть мене", — сказала паразитологиня Челсі Вуд.

За словами вченої, якби такий самий ступінь втрат спостерігався серед ссавців чи птахів, це негайно викликало б природоохоронні заходи.

Наприклад, із 1970 по 2017 рік кількість птахів у Північній Америці скорочувалася трохи більше ніж на 6 відсотків за кожне десятиліття, і вони вже активно фігурують у планах збереження.

І водночас ніхто не дбає про паразитів. Зменшення числа істот, що висмоктують життя з інших, зазвичай вважається гарною річчю. Але це застарілий погляд, який ігнорує ширшу картину.

Сьогодні багато вчених згодні з тим, що через зміну клімату Землі природа стрімко наближається до масового вимирання, але сценарій ще гірший, якщо врахувати, що ми насправді не взяли до уваги, наскільки сильно форми життя на Землі залежать від паразитів, переважна більшість яких ще навіть не описані.

Зараз дуже мало екологічних досліджень розглядають паразитів, і зусилля зі збереження майже завжди упускають із уваги їхню сполучну роль у середовищі проживання, незважаючи на їхню широко поширену та важливу роль у підтримці екологічного балансу. Тільки коли паразити розмножуються та стають проблемою, ми схильні звертати на них увагу.

Наприклад, у 2020 році лабораторія Вуд в Університеті Вашингтона потрапила в заголовки газет, коли виявила, що з 1970-х років кількість конкретних паразитичних червів у сирих морепродуктах збільшилася у 280 разів.

Але не всі паразити почуваються так добре. Насправді багато хто з них, імовірно, страждають від нинішньої кліматичної кризи. Вони зникають швидше, ніж ми встигаємо їх порахувати.

Згідно з недавніми знахідками з П'юджет-Саунд, паразити з трьома або більше господарями (трохи більше половини всіх відібраних видів) виявилися особливо вразливими до потепління води.

Що стосується причин, то можливо, що вищі температури можуть піддати паразитів прямому фізіологічному ризику, або, навпаки, потепління води може вплинути на доступність і життєздатність їхнього господаря чи господарів.

У будь-якому випадку, чим більше господарів, тим більше паразиту доводиться переміщатися між ними і на тим більшу небезпеку він, імовірно, наражається на зміни клімату.

Із 10 ідентифікованих Челсі паразитів, які вимерли до 1980 року в П'юджет-Саунд, дев'ятеро мали життєві цикли, засновані на трьох чи більше господарях. Якщо ця місцевість схожа на інші екосистеми у світі, то Вуд вважає, що втрати від паразитів можуть відповідати або навіть перевищувати швидкість масового вимирання, що відбувається серед видів, що вільно живуть. Але ніхто не може сказати напевно, чи так це, якщо інші дослідники не підуть стопами Вуд.

Учена вважає, що нинішній погляд на паразитів схожий на те, як люди колись ставилися до вищих хижаків, таких як вовки чи ведмеді, у 1960-х і 1970-х роках. Протягом століть люди полювали на великих хижаків майже до повного зникнення через страх і гнів. І лише в середині 20 століття вченим стало ясно, що було зроблено. Світ систематично видаляв деякі з найважливіших рушійних сил в екосистемах на шкоду місцям проживання в усьому світі.

Як з'ясувалося, найвищі хижаки не завжди були руйнівними шкідниками; вони були важливими стабілізаторами довкілля. Повторне введення їх у довкілля допомогло екосистемам знову розцвісти.

"Ось де ми перебуваємо для паразитів. Ми в тому моменті, коли починає накопичуватися достатня кількість досліджень, що дозволяють припустити, наскільки жахливо сильну роль паразити відіграють в екосистемі. Але ця інформація ще не стала надбанням громадськості", — говорить Вуд.

У 2017 році вивчення 457 видів паразитів показало, що до 2070 року може зникнути до 10 відсотків у цілому, включаючи 30 відсотків паразитичних червів. Натхненні результатами, автори створили першу червону книгу паразитів, що перебувають під загрозою зникнення.

2020 року Вуд об'єднала зусилля з дослідниками-однодумцями з усього світу, щоб розробити план збереження паразитів із 12 пунктів.

Колін Карлсон, співавтор статті, сказав, що відправною точкою є припинення знищення паразитів тоді, коли ми їх знаходимо.

"Найосновніша ідея, і трохи безглуздо, що ми її пропустили, полягає в тому, що не можна знищувати будь-що, якщо з цим усе гаразд", — сказав Карлсон.

Наступним кроком є збір і аналіз даних, і в цій галузі Вуд лідирує. Її лабораторія в Університеті Вашингтона першою використала музейні зразки риб для створення історичної хронології чисельності морських паразитів.

"Ніхто нічого подібного не помічав. Усе це відбувається через те, що ніхто й не спостерігає", — каже Вуд. На відміну від найвищих хижаків, паразитів важче побачити, якщо ви не шукаєте їх активно. І знайти їх — не зовсім гламурна робота.

Раніше Фокус розповідав про наслідки кліматичних змін на нашій планеті й чому потепління впливає на соціальну нерівність.