Від "Шотландського людожера" до мясника з Фліт-стріт: названо реальні праобрази Свіні Тодда

Під час написання мюзиклу Сондхайм працював з уже наявним матеріалом. Персонаж Свіні Тодда існував у тій чи іншій літературній формі вже понад століття. Як і реальні історії про перукарів-вбивць, канібалізм і все, що між ними.

Натхнення від Шекспіра та Дікенса?

Історія про Свіні Тодда та його подвиги вперше з'явилася як цикл оповідань, що виходив у британському журналі "The People's Periodical and Family Library" протягом кількох місяців у 1846-1847 роках.

Неможливо сказати, що надихнуло його авторів, Томаса Пекетта Преста і Джеймса Малкольма Райнера, але вони точно не були першими англійцями, які написали про те, як людська плоть перетворюється на м'ясні пироги, а потім їх поїдали без жодних підозр дурні.

За кілька років до того відомий автор "Різдвяної історії" Чарльз Дікенс використав цю тему як сюжетну основу для "Посмертних записок Піквікського клубу" та "Мартіна Челзвіта". Але і він не став новатором у цьому. Його випередив сам Вільям Шекспір, який втілив ідею у своїй п'єсі "Тіт Андронік".

Однак чи черпали усі митці натхнення з реальних злочинів? Адже протягом століть були випадки канібалів і навіть один підтверджений документально перукар-вбивця.

Перукарі-вбивці

Коли чоловік сидить у перукарському кріслі, відкинувшись на спинку, щоб барбер міг працювати, він, по суті, віддається на милість перукаря. Крім того, його шия оголена, а перукар стоїть в декількох сантиметрах від нього, використовуючи бритву, яка може запросто розрізати шию від вуха до вуха.

Історія знає щонайменше одного перукаря, який убив людину — біля Фліт-стріт, щонайменше! — а також випадок іншого перукаря, який позбавив життя жертву і запік її плоть у м'ясні пироги. Втім, варто зазначити, що обидва ці випадки могли бути сенсаційними, а то й повністю вигаданими.

У 1784 році "Щорічний реєстр" висвітлював випадок з невідомим перукарем на Фліт-стріт, який у пориві люті перерізав горло клієнту, а потім зник (за повідомленням PBS). Втім, про канібалізм у цій історії не йшлося.

Через кілька десятиліть французький архівіст Жозеф Фуш згадав випадок паризького цирульника, який за допомогою доброзичливого пекаря робив м'ясні пироги з плоті своїх жертв і продавав їх нічого не підозрюючим відвідувачам. Ця історія може бути витвором чиєїсь уяви, але вона потрапила до англомовного періодичного видання в 1824 році. А це зі свого боку залишає достатньо часу для того, щоб Прест і Райнер змогли почерпнути з неї натхнення.

Свіні Бін — шотландський людожер

Александер "Свіні" Бін (чиє ім'я фонетично схоже на Свіні Тодд), ймовірно, навіть не існував. А, може, й ні. Хай там як, він існує десь у призмі між міфом і легендою на Британських островах.

Відомо, що десь після його дня народження у 1530 році він разом із дружиною зник у шотландській печері. Протягом наступних кількох десятиліть Бін став патріархом інбредної сім'ї — його сини нібито зачинали дітей з його дочками, а також нападали на перехожих, вбивали їх і їли їхнє м'ясо.

За це, за версією PBS, він отримав прізвисько "Шотландський людожер". Коли одному з тих, хто вижив, вдалося втекти, за легендою, він привів до печери королівську гвардію. А пізніше всю сім'ю Свіні Біна стратили без суду та слідства.

Однак існує кілька причин, чому ця історія може бути вигадкою, за версією BBC News. Насамперед це те, що вона з'явилася в друці лише через століття або більше після події — якраз тоді, коли в Англії панували антишотландські настрої.

Безневинний м'ясник став жертвою скандалу

Останній можливий праобраз Свіні Тодда, безумовно вигаданий (англійський суд визнав його таким і відправив людину, яка вигадала цю історію, до в'язниці).

Зокрема на початку 1800-х років жив чоловік, на ім'я Джеймс Кетнетч. Відомий як "скандаліст", Кетнетч заробляв свої гроші, продаючи через свої публікації моторошні і скандальні історії — більшість з яких справжнє перебільшення, якщо не відверта брехня.

Якось Кетнетч опублікував неправдиве повідомлення про "кількох людських тіл, знайдених у магазині м'ясника свинини". Він навіть стверджував, що йдеться про цілком реальну людину — Томаса Піцці — який продавав м'ясні вироби, зроблені з людської плоті.

Через це Піцці ледь не втратив свій бізнес. У відповідь він подав позов про наклеп, і пізніше суд назвав Кетнетча "злим, нечестивим" чоловіком зі "злим розумом і вдачею". Суд засудив його до кількох місяців ув'язнення, щоб він все обдумав, і "добре ім'я Піцці врешті-решт було відновлене".

Раніше Фокус писав, що вчені розвінчали міф про вбивцю та канібала Джеффрі Дамера. Насправді він не був психопатом.