Скинути на Сахару ядерну бомбу. Вчені пояснили, як створити море в найбільшій пустелі світу

Насправді існує чимало планів, як можна "затопити" найбільшу у світі пустелю, що розтягається на 9,2 мільйона квадратних кілометрів, оскільки деякі її частини фактично нижчі за рівень моря. Однак безпечність цих витівок дуже сумнівна.

Напівгіпотетичні схеми, можна сказати, одне з улюблених занять людства. Від підриву Місяця до пострілу крізь Юпітер, відкриття древніших планів історії — це завжди дика прогулянка. Однак до цього списку тепер додалося "створення моря посеред Сахари", чого не варто робити з погляду подій, що змінюють планету, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Сахара займає 30 % площі всієї Африки, а вперше про створення в ній водойми заговорив шотландський інженер Дональд Маккензі. Він хотів затопити найнижчий регіон на заході пустелі басейн річки Ель-Джуф, перетворивши його на так зване "море Сахари". Дослідник запропонував створити канал довжиною 644 кілометри з Марокко в басейн, у такий спосіб створивши внутрішнє море розміром приблизно з Ірландію, або 96 560 квадратних кілометрів.

Пізніше, у 1870-х роках, капітан французької армії Франсуа-Елі Рудер, надихнувшись завершенням будівництва Суецького каналу, запропонував 193-кілометровий канал, який з'єднав би Середземне море з частиною пустелі Сахара під назвою Шотт-ель-Феджедж на півдні Тунісу, затопивши у такий спосіб понад 4828 квадратних кілометрів землі. Шотти — це ділянки солончакової рівнини, які пів року є озерами з солоною водою після дощу.

Цей план навіть отримав благословення Фердинанда де Лессепса, французького дипломата і підприємця, віконта, автора проєкту і керівника будівництва Суецького каналу. В ті часи вартість затоплення Сахари оцінювали приблизно в 25 мільйонів франків.

Сама ж ідея полягала у створенні більшої кількості торговельних шляхів для французьких кораблів. Де Лессепс разом з однодумцями хотіли зробити середину Північної Африки вологішим та родючішим місцем. Попри роботу Рудера над проєктом, план так і не втілили в життя навіть попри те, що деякі дослідницькі експедиції в ці місця профінансували.

Все зупинилося після того, коли вдалося визначити, що деякі розрахунки та реальні рельєфи не співпадають. Ця територія насправді не була нижче від рівня моря, а зростання витрат ставило крапку на амбітних планах.

І хоча тоді так і не створили "море Сахари", письменник Жуль Верн переніс цю ідею у власний роман "Вторгнення моря". За сюжетом, внаслідок землетрусу в середині Сахари виникає внутрішнє море.

Наступний план стосовно Сахари походить уже з Єгипту. Операція "Плаушер", або ж Операція "Леміш" (Project Plowshare) була ініціативою Комісії з атомної енергії США, яка мала на меті використати "мирні" ядерні бомби для створення каналів, необхідних для затоплення западини Каттара, що лежить на 60 метрів нижче від рівня моря. Однак використання "мирних" ядерних вибухів заборонили кількома міжнародними договорами, і проєкт Plowshare припинив своє існування у 1973 році.

Цікаво, що свою назву проєкт отримав у 1961 році як відсилка до книги пророка Михея 4:3 "І вони перекують мечі свої на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни!".

Зовсім недавно, у 2018 році, фірма з Кремнієвої долини під назвою Y Combinator представила свою ідею боротьби з глобальним потеплінням шляхом затоплення пустелі Дюни Альгодонес в Каліфорнії. Їхній план полягав у створенні мільйонів квадратних мікроводосховищ площею 0,4 гектара (1 акр), які дозволять рости водоростям, що зі свого боку поглинатимуть вуглець. Не дивно, що ця ідея коштує близько 50 трильйонів доларів, але проєкт так і не втілили в життя.

Раніше Фокус розповідав про унікальні гробниці в самому серці Сахари, які належать загадковій і могутній цивілізації Гарамантів.