Із травництва в медицину. Учені підтвердили цілющі властивості двох рослин

Знання предків корінних австралійців витримали випробування часом, свідчачи про потужні лікувальні властивості австралійських рослин. Нещодавні дослідження показали, як два таких види рослин можуть прискорити загоєння ран, що стало кроком до більш екологічного підходу у фармацевтиці, пише New Atlas.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал . Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Група вчених з Університету Чарльза Дарвіна на Північній території Австралії зосередила свої дослідження на двох рослинах, відомих під науковими назвами Calophyllum inophyllum та Tinospora smilacina, які можуть стати потенційними альтернативами "зеленої" медицини.

C. inophyllum — який на півночі Австралії чарівно називають "красивим листом". Ця рослина, це не тільки міцний магніт для птахів, здатний протистояти циклонам, а й плід, відомий як кульовий горіх. З нього добувають олію, а ядра традиційно товчуть і змішують із водою, щоб заспокоїти тілесні болі. З іншого боку, T. smilacina, звана зміїною лозою, походить із центральної Австралії. Корінні жителі використовували частини цієї лози для лікування головного болю, ревматоїдного артриту та інших запальних захворювань. Крім того, сік і листя рослини використовували для лікування ран.

"Ці рослини містять безліч біологічно активних сполук, які залишаються практично невикористаними для їхнього потенційного терапевтичного застосування", — зазначила Ельназ Сакі, керівник обох досліджень.

Загоєння рани — це складний шлях клітинної співпраці. Для ефективного загоєння шкіри зазвичай використовують або сполуки з малою молекулярною вагою, або наносистеми — крихітні крапельки однієї рідини, зважені в іншій, розміром менше 200 нанометрів. Наносистеми можуть бути розроблені таким чином, щоб змішуватися з поверхневим шаром шкіри, який інакше діє як фортеця проти більшості речовин.

У першому дослідженні команда зосередилася на розробці ефективної наноемульсії холодного віджиму з олії насіння C. inophyllum (МСС). Вони перевірили її цілющі властивості, використовуючи метод дряпання — лабораторний метод, за якого взаємодія між клітинами вивчається після зрізання шару клітин.

Результати виявилися багатообіцяючими: клітини, які зазнали впливу наноемульсії з концентрацією МСС лише 0,4%, повністю закрили рану протягом 48 годин, тоді як необроблені клітини закрилися тільки на 39% за той самий період часу. Наноемульсія також продемонструвала стабільність, антимікробні та антиоксидантні властивості.

Далі команда провела експеримент із T. smilacina. Вони висушили і подрібнили на порошок листя рослини, змішали його з водою і додали нанорозмірні краплі МСС. Для оцінки здатності наноемульсії до загоєння ран вони знову використовували метод дряпання.

Суміш T. smilacina і МСС показала вищу антиоксидантну і ранозагоювальну активність порівняно з одним із компонентів. Суміш забезпечила закриття близько 90% ран протягом 24 годин, а повне закриття — через 48 годин. У той час як необроблені клітини закрилися тільки на 70% через 48 годин.

"Обидві наноемульсії продемонстрували підвищену або еквівалентну активність для біомедичних цілей, таких як загоєння ран, протимікробна та антиоксидантна дія", — заявила Сакі.

За словами команди, їхні результати закладають основу для екологічно відповідальних, стійких варіантів лікування. Дослідники мають намір і далі вивчати цілющі властивості цих рослин.

"У світі, який прагне до створення стійких та екологічно чистих фармацевтичних рішень, я побачила можливість зробити значний внесок, вивчивши біоактивні властивості рослинних екстрактів, — зазначила Сакі, — Я також заінтригована потенціалом цих сполук у створенні інноваційних методів лікування широкого спектра захворювань, включно із протираковими, протизапальними, з множинною лікарською стійкістю та інфекційними захворюваннями".

Раніше Фокус писав про переваги зигзагоподібного шва. Дослідники з Наньянського технологічного університету в Сінгапурі вивчили відмінності на клітинному рівні між прямими та зигзагоподібними розрізами, проливаючи світло на те, як оптимізувати результати хірургічних операцій.