Таємниця покрита мороком. Чому люди досі вірять в існування снігової людини

Снігова людина — величезна, волохата, схожа на людину істота, яка, згідно з міфами, бродить у Північній Америці. Бігфут, або сасквоч, щільно вкоренився в північноамериканському фольклорі, і багато хто вважає, що їм насправді вдалося зустрітися з цією міфічною істотою, пише Science Focus.

Зазирнувши у пошук, легко можна знайти безліч свідчень про те, що люди зустрічали снігову людину у лісах США і Канади, деякі на підтвердження своїх слів також викладають фото і відео "підтвердження". Крім того, криптозоологи також апелюють іншими "доказами", наприклад, зразками волосся і зліпками слідів. А деякі пішли ще далі, і стверджують, що снігова людина є вимерлим родичем гігантопітека.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Щоб розставити всі крапки над "і", вчені зібрали все, від чуток до спостережень, що сьогодні відомо про бігфута.

Чи справді він існує

Наразі не існує жодного переконливого доказу того, що снігова людина реальна. Попри те, що деякі "свідки" надають відео та аудіо докази зустрічі з бігфутом, жоден із них не є науковим доказом.

Крім того, дослідники вважають, що важливу роль у поширенні цього міфу зіграли хибна ідентифікація відомих науці тварин, містифікація і психологічні чинники. Утім, є й ті, хто досі стверджує, що таємниця снігової людини просто досі не розгадана.

З чого все почалося

Перша газетна стаття про спостереження сасквоча була опублікована у газеті British Columbia Daily Colonist 3 липня 1882 року. Проте чутки про гігантських волохатих людиноподібних істот у Північній Америці з'явилися задовго до цієї публікації.

Традиційний фольклор корінних американців свідчить, що вигляд могутньої снігової людини здатний "викликати хворобу втрати душі", а також непритомність і розлад шлунка. У такий спосіб історії передавалися від покоління до покоління й обростали все новими деталями.

Спостереження снігової людини

Десятиліттями з'являлися все нові свідчення існування снігової людини. Найвідомішим є фільм Паттерсона-Гімліна 1967 року. Передбачається, що на зернистих кадрах зображено самку єті, яка прямує по Блафф-Крік у Північній Кароліні.

Не менш відомими вважаються спостереження снігової людини в кліпі Beard Card Provo, сліди Рея Воллеса і спостереження Вільяма Роу у Британській Колумбії 1955 року. Останній навіть дав письмові свідчення під присягою, стверджуючи, що все в його описі відповідає дійсності. Роу стверджував, що він бачив щось з ніг до голови вкрите темно-коричневим волоссям зі сріблястими кінчиками.

Докази існування снігової людини

Станом на червень 2023 року так і не було надано вагомих доказів існування снігової людини. Існує безліч анекдотичних історій про міфічну істоту, а також ймовірні фото-, відео- та аудіодокази, зліпки ніг і відбитки рук, і навіть зразки волосся. Утім, ніщо з цього не становить наукової цінності.

В одному з досліджень вчені вивчили три десятки зразків волосся і дійшли висновку, що лише два з них неможливо було зіставити з відомими науці видами ссавців. А часто шерсть і зовсім належала домашнім тваринам або тваринам з ферми.

Два зразки волосся, що залишилися, які, ймовірно, належали єті й були знайдені в Індії, насправді належали полярному ведмедю, який вимер приблизно 40 000 років тому. Утім, як люблять повторювати вчені, відсутність доказів зовсім не є доказом відсутності.

Містифікації снігової людини

За десятки років дослідники розкрили безліч містифікацій про снігову людину. Однією з них є слід Рея Воллеса 1958 року в Блафф-Крік. Також стверджується, що фільм Паттерсона-Гімліна 1967 року також був містифікацією. Стверджується, що костюм снігової людини був спеціально розроблений для цього відео і зшитий вручну у підвалі будинку Філіпа Морріса.

Утім, це лише найгучніші містифікації кількох десятиліть, хоча насправді їх було набагато більше.

Раніше Фокус писав про те, що вчений назвав найпростіше пояснення існування снігової людини.