Двієчник серед плавців. Учені вважають, що вимерлі мегалодони плавали дуже повільно

Акул часто уявляють як смертоносних хижаків з рядами гострих як бритва зубів, які здатні розвивати неймовірні швидкості. Однак у випадку зі знаменитими стародавніми вимерлими гігантами, мегалодонами, які сягали майже 20 метрів завдовжки, з цих двох тверджень вірне лише одне, пише Gizmodo.

Нове дослідження вчених з Університету ДеПола у Чігако дає переконливі докази того, що мегалодон, мабуть, були досить посередніми плавцями. Під час дослідження вчені зосередилися на вивченні крихітних лусочок, що вкривали тіло мегалодон і були виявлені в Японії. Ці крихітні лусочки розміром не більші за піщинку і трапляються у пластиножаберних — групи риб, до якої входять скати й акули.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Дослідники зазначають, що на відміну від луски кісткових риб, ця плакоїдна луска залишається одного розміру протягом усього життя риби. За словами співавтора дослідження, палеобіолога Кеншу Шімади, через припущення про те, що мегалодони були принаймні частково теплокровними, ці доісторичні хижаки вважалися вельми швидкими активними плавцями-хижаками. Однак результати нового дослідження свідчать, що все, можливо, було не зовсім так.

Вчені вивчили луску і дійшли висновку, що мегалодони, мабуть, плавали значно повільніше, ніж вважали раніше — вчені вважають, що вони були вельми "посередніми плавцями", принаймні у світі акул.

Відомо, що доісторичні хижаки досягали у довжину близько 20 метрів і процвітали в океанах по всьому світу з 15 і до 3,6 мільйона років тому. Новонароджені особини досягали близько двох метрів завдовжки, також припускають, що мегалодони практикували синівський канібалізм, коли брати й сестри поїдають своїх братів і сестер.

Дослідники вивчили луску мегалодон і виявили, що на ній відсутні гребені, які присутні у швидких акул. Тепер дослідники вважають, що мегалодони насправді були вищими хижаками в океані, але навряд чи вважалися хорошими плавцями. За словами Шимади, мегалодон, ймовірно, використовував сплески швидкого плавання, щоб атакувати акулу, але зовсім не міг підтримувати таку швидкість постійно.

Зазначимо, що вивчені лусочки пов'язані з набором із 73 зубів окремого мегалодона, який був знайдений у Японії наприкінці 1980-х років. Останки акули залишилися розкиданими по морському дну, оскільки вона розкладалася, а лусочки вдалося виявити лише мільйони років потому.

За словами Шимади, після того, що виявили вчені, вони задумалися, куди ж стародавні гіганти спрямовували своє метаболічне тепло, якщо рухалися вони не настільки швидко. Дослідники припускають, що вони використовували його, щоб зігріти шлунок і кишківник, подібно до інших частково теплокровних акул — це полегшило б їхнє травлення і засвоєння поживних речовин. Простими словами, вчені вважають, що теплокровний мегалодон рухався повільно і витрачав всю свою вільну енергію на те, щоб їсти.

Раніше Фокус писав про те, що вчені з'ясували, чому на Землі вимерли гігантські мегалодони: не такий вже й холоднокровний вбивця.