Зазирнути на 120 000 років назад. Стародавній атлантичний планктон показав майбутнє Землі

Арктичний морський лід є важливим компонентом земної системи. Однак в умовах нової кліматичної кризи він швидко зникає. Очікується, що вже до кінця століття літній морський лід може зникнути повністю, пише Sci Tech Daily.

У новому дослідженні вчені зі Стокгольмського університету зосередилися на тому, щоб краще вивчити динаміку клімату на планеті без арктичного морського льоду. У пошуках відповіді на це питання вчені звернулися до аналогів із геологічного минулого Землі.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Під час дослідження вони вивчили відкладення кернів періоду останнього міжльодовикового періоду і виявили в них стародавні мікрофосилії. Зазначимо, що цей вид планктону часто зустрічається в субполярних регіонах, пов'язаних з атлантичними водами. Однак результати аналізу показують, у той період цей стародавній планктон також значно поширився в Північному Льодовитому океані. Це є доказом того, що в період останнього міжльодовикового періоду Арктика залишилася без літнього льоду.

За словами співавтора дослідження, докторанта Стокгольмського університету Флора Вермассена, останній міжльодовиковий період стався на Землі приблизно за 129 — 115 тисяч років до нашої ери. Цей період історії нашої планети є вельми захопливим для вивчення, особливо сьогодні, оскільки глобальні середні температури на той час були подібні до нинішніх, а можливо, навіть вищі. Водночас вченим відомо, що рівень моря в останній міжльодовиковий період також був значно вищим — приблизно на 6-9 метрів.

Однак кількість морського льоду, що зберігся в цей період історії Землі, часто стає предметом суперечок дослідників. Масла у вогонь додає й те, що розуміння цього періоду в історії Землі обмежене здатністю вчених змоделювати його в кліматичних моделях.

Щоб пролити світло на останній загадковий міжльодовиковий період в історії Землі, група дослідників морської геології з Департаменту морських геологічних наук Стокгольмського університету вивчила вміст мікрофосілій у масиві кернів відкладень. Всі вони були зібрані на ділянках, які сьогодні лежать безпосередньо під найтовстішими частинами арктичного льоду.

Під час дослідження вчені зосередилися на мінливості в кількості та складі одноклітинного зоопланктону, що вільно плаває та будує мушлі, який є надзвичайно чутливим до змін умов океану та екології.

Результати показали високу кількість виду Turborotalita quinqueloba, який є типовим для субполярних атлантичних вод. Автори дослідження вважають, що це свідчить про великомасштабне захоплення територій цим видом — вважається, що їм вдалося просунутися далеко в центральну частину Північного Льодовитого океану.

Дослідникам відомо, що T. Quinqueloba віддавав перевагу водам вільним від льоду, які зазвичай присутні в Атлантичному океані. Автори дослідження вважають, що в той момент води центральної частини Північного Льодовитого океану, мабуть, також відповідали цьому опису, що і привернуло зоопланктон.

За словами Вермассена, відсутність літнього морського льоду і підвищений вплив атлантичних течій в арктичній області під час останнього міжльодовикового періоду Землі аналогічні тій трансформації океану, яку сьогодні спостерігають вчені в деяких частинах Арктики.

Отже, вчені дійшли висновку, що майже 120 000 років тому Північний Льодовитий океан був сезонно вільний від льоду. Дослідники вважають, що це виглядає вельми тривожним, оскільки в той період середня глобальна температура Землі була лише на 1,5°C вищою за доіндустріальний рівень. Проте глобальний рівень моря в той період був значно вищим за нинішній, а тому це викликає побоювання.

Раніше Фокус писав про те, що деякі вулкани вивергаються зовсім інакше, ніж ми думали: черпають сили з глибин Землі.