Їх поєднала сама планета. Як орбітальні зміни Землі вплинули на неандертальців та денисівців

Коригування космічної траєкторії нашої планети спричинило значні кліматичні зміни мільйони років тому, що, зі свого боку, дозволило гомінідам розширювати свої території та вступати у міжвидові взаємодії, пише IFLScience.

Історичні записи свідчать, що в далекому минулому різні людські лінії змішувалися, залишаючи помітні відбитки в генетичному складі сучасних людей. Зокрема, неафриканські популяції містять приблизно 2 відсотки ДНК неандертальців, тоді як люди з Південно-Східної Азії та Океанії поділяють до 5 відсотків свого геному з денисівцями.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Явище змішання не обмежувалося лише нашим видом. Видатна знахідка у відомій печері Денисова в Сибіру відкрила останки особини віком 90 000 років, батько якої був денисівцем, а мати належала до неандертальців.

Щоб з'ясувати хронологію, місцезнаходження та механізми цих доісторичних союзів, дослідники розпочали аналітичну подорож, оцінюючи вік та географічний регіон 22 денисівських артефактів та 773 неандертальських зразків.

Поєднавши ці висновки з генетичними даними та складним суперкомп'ютерним моделюванням давніх кліматичних умов, вчені ретельно простежили за часовим і просторовим розподілом цих двох груп гомінідів.

"Денисівці мали ширшу територіальну зону порівняно з неандертальцями, процвітаючи в теплому і вологому кліматі, тоді як неандертальці віддавали перевагу лісам помірного клімату. Вподобання цих видів щодо середовища проживання відрізнялися географічно: неандертальці переважно населяли південний захід Євразії, а денисівці надавали перевагу північному сходу", — пояснив доктор Цзяоян Руан (Jiaoyang Ruan), провідний дослідник проєкту.

Однак під час теплих міжльодовикових епох, що характеризувалися еліптичною орбітою Земля-Сонце і підвищеними температурами, зміни в рівні вуглекислого газу викликали глибокі зміни в рослинному покриві Північної півкулі. Ця екологічна трансформація сприяла поширенню лісів помірного поясу на схід, тим самим створюючи коридори для міграції неандертальців на денисівські території.

"Це нагадує унікальну і тривалу людську сагу, поставлену кліматичними коливаннями між льодовиковими і міжльодовиковими періодами. Ця генетична спадщина зберігається в сучасному геномі", — зазначив Руан.

Ілюстративно дані показали, що денисівці та неандертальці демонстрували виражену ймовірність взаємодії в сибірському регіоні Алтаю насамперед під час міжльодовикових епох. Це гармонійно узгоджується з генетичними даними, які підтверджують щонайменше шість окремих випадків міжвидового змішування.

Ретельне вивчення дозволило скласти всебічну картину цих зустрічей, точно визначивши п'ять епізодів у центрально-південному Сибіру під час міжльодовикового періоду, що охоплював 130 000-80 000 років тому. Більш ранній випадок, як припускають, стався у Східній Європі.

У сукупності ці дослідження показують ключову роль льодовикових та міжльодовикових кліматичних коливань у сприянні генному потоку серед архаїчних людських популяцій.

Раніше Фокус писав, який вигляд насправді мала древня людина Етці. Виявляється, попередні припущення хибні через забруднення сучасною ДНК людини.