Зберегли, але пошкодили: фігури жертв Везувію забруднені гіпсом

Дослідження, проведене під керівництвом археолога Ллоренца Алапонта та його команди з Університету Валенсії, Іспанія, показує, що застосування гіпсу для консервації могло перешкодити точному аналізу цих решток, що ускладнило остаточне з'ясування обставин їхньої загибелі, пише ScienceAlert.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Алапонт та його колеги вважають, що використання гіпсу як консоліданта суттєво вплинуло на елементний склад кількох досліджених литих кісток.

У 1870-х роках науковці створили понад 100 зліпків, заповнивши гіпсом порожнечі, утворені розкладеними тілами в кальцинованому вулканічному попелі. У цих зліпках були залишки скелетів, які могли розповісти дослідникам історію Помпеї детальніше.

Команда Алапонта застосувала неінвазивне рентгенофлуоресцентне сканування для аналізу хімічного складу решток. Цей інноваційний метод дозволив їм виявити кістки, які найбільше постраждали від забруднення гіпсом, і відібрати відносно незмінені зразки для детальнішого аналізу.

Результати дослідження підтверджують наявні гіпотези, доповнені підказками, такими як пози тіл і розташування навколишніх предметів. Ці колективні докази малюють похмуру картину катастрофічного стихійного лиха, що ознаменувало падіння Помпей, колись жвавого і великого мегаполісу.

Хоча гіпс дійсно змінив хімічний склад збережених решток, він водночас слугував консервантом, фіксуючи такі гострі деталі, як положення жертв і навіть вираз їхніх облич чи наявність одягу та артефактів.

Алапонт сказав: "Вони лежали на землі, намагаючись прикритися одягом, і дрібний попіл набував форми навколишніх предметів, зокрема тонкого текстилю".

Це дозволяє припустити, що загиблі, особливо в районі Порта Нола, стали жертвами асфіксії, спричиненої отруйними газами і дрібним попелом, що викидалися під час обвалу лавового купола вулкана. Попри те, що температура не досягала пекучих температур, вдихання навіть низьких концентрацій дрібного попелу могло призвести до летального результату протягом декількох хвилин, пояснюють дослідники.

Це початкове ураження, можливо, було милосердним, враховуючи подальші жахи — натиск палючого газу і попелу, що знищував все на своєму шляху. Надзвичайний жар, що перевищував 250°C, спалив тіла в шарах попелу, залишивши після себе відбиток їхніх форм, подібний до залишків у печі після випікання. Єдиними рештками, які збереглися протягом століть, були кістки, укладені в цих порожнинах, в очікуванні відкриття майбутніми поколіннями.

Алапонт і його команда виділяють специфічність своїх висновків, застосовних лише до досліджуваного контексту. Вони вважають, що майбутні аналізи зліпків з різних ділянок Помпей також повинні враховувати вплив гіпсу на їхні результати.

Раніше Фокус писав, хто і як побудував пустельних зміїв Близького Сходу.