Скарби Землі. Учені розповіли, чому морське скло зникає з пляжів по всьому світу

Прогулюючись пляжем, ви могли помітити під ногами різнокольорові скляні камінчики — шматочки потертого скла, змішані з піском. Насправді ці дивовижні "скарби" спочатку були нічим іншим, як сміттям. Але тепер дослідники виявили, що кількість морських скляних камінчиків невблаганно зменшується, пише Science Alert.

За словами професора кафедри екологічних наук про Землю та атмосферу Массачусетського університету в Лоуеллі Лорі Віден, вони з колегами проаналізували пісок з усього світу та додали зразки, зокрема й один із морського скла, до колекції з наук про навколишнє середовище, землю та атмосферу Массачусетського університету. Науковиця вважає, що цінність цього сміття, яке стало скарбом і було викинуте на пляж, відображає перетин людської діяльності та природних процесів Землі.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Історія скла

До поширення одноразового пластику, що почалося на початку 1970-х років, кращою тарою було скло. Люди в Стародавньому Єгипті, Греції та Римі використовували його для виготовлення вікон, пляшок, тарілок, мисок та іншого. У середині 20-го століття по всій території США і не тільки активно використовували скляні пляшки, в яких продавали молоко і газовану воду. Після того як люди випивали напої, вони просто викидали тару на звалища, які в більшості випадків розташовувалися поблизу водойм або бухт, куди дощ і вітер переносили частину сміття.

По дорозі до океану скляні пляшки натикалися на каміння та інші перешкоди, які розбивали скло на дрібніші шматочки. Коли уламки підходили досить близько до узбережжя, припливи та хвилі змили їх у море. Далі хвилі впливали на фрагменти, змушуючи їх ковзати котитися піщаним морським дном — саме завдяки цьому впливу гострі краї округлялися, а скло ставало матовим.

Усе починається з піску

Усе скло, зокрема й морське, починається з піску, особливо з кварцового. Щоб зробити скло з піску, нафтопереробники спочатку очищають кварцовий пісок, використовуючи фізичні та хімічні процеси, щоб видалити всі мінерали, крім кварцу. Потім кварцовий пісок, що залишився, плавиться, в нього додають невелику кількість кальцинованої соди й вапняку, що підвищує пластичність і міцність скла, а потім перетворюють матеріал на пляшки, миски, вікна та інші предмети.

Оскільки кварц є основою всього скла, багато характеристик мінералу відображені в морському склі. Найбільш очевидним є його прозорість, а також те, як кварц тріскається або ламається. Кварц також має високу стійкість до хімічного впливу. Оскільки морське скло зроблено з кварцу, воно має тенденцію розпадатися на більш дрібні фрагменти, але не вивітрюється швидко.

За словами Віден, більша частина морського скла проводить на морському дні десятки років, згладжуючи гострі краї й розпадаючись на дрібніші фрагменти. Дослідники зазначають, що вік деяких "морських скарбів" і зовсім може досягати сотень років.

Індустрія морського скла

Торгівля морським склом — багатомільйонна індустрія в США та інших країнах, яку підтримують такі організації, як Північноамериканська асоціація морського скла і Міжнародна асоціація морського скла.

Ювелірні вироби та колекції з морського скла прикрашають різні ремісничі виставки. Однак зі зростанням популярності одноразового пластику як альтернативи скляним пляшкам, морське скло незабаром може зникнути з пляжів по всьому світу. Річ у тім, що в ланцюжку стає дедалі менше скла і дедалі більше пластику, що стоншує запаси "морських скарбів".

Через нестачу морського скла деякі продавці вже почали створювати власне штучне морське скло, використовуючи кам'яні склянки та хімікати. На перший погляд, різниця між справжнім і штучним морським склом не надто помітна, проте дослідники стурбовані тим, що скарби можуть повністю зникнути з пляжів найближчим часом.

Раніше Фокус писав про те, що вчені розповіли, звідки беруться дивні амулети та їхню історію.