Похмура спадщина. Нащадків тих, хто вижив, переслідує "прокляття" китобійного промислу

Полювання на китів у 20-му столітті значно скоротило генетичну різноманітність гігантів океану, і вчені вважають, що воно особливо руйнівно позначилося на двох видах китів, пише Science Alert.

Комерційний китобійний промисел століттями вбивав китів по всій земній кулі заради китового жиру і м'яса. Водночас деякі популяції морських гігантів були знищені повністю, а інші опинилися на межі зникнення. Далі в дію вступив міжнародний мораторій на комерційний китобійний промисел, який врешті-решт допоміг зупинити цю бійню. Але нове дослідження показує, що похмура спадщина епохи китобійного промислу, ймовірно, все ще переслідує нащадків китів, які вижили.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У новому дослідженні команда з Інституту морських ссавців Університету штату Орегон вивчила кістки китів, знайдені на пляжах біля занедбаних китобійних станцій на острові Південна Георгія в південній частині Атлантичного океану. Вік деяких із цих кісток сягає 100 років, проте вони добре збереглися завдяки холодному тундровому клімату острова.

Під час дослідження вчені порівняли ДНК старих кісток із ДНК китів, які нині живуть у цьому районі, зосередивши увагу на трьох видах Південної Атлантики: синіх, плавникових і горбатих китах. Результати свідчать про те, що полювання на китів у минулому столітті справило особливий вплив на два види: синіх (Balaenoptera musculus) і горбатих китів (Megaptera novaeangliae). Вчені вважають, що вони повністю втратили всю лінію материнської ДНК.

За словами першої авторки дослідження, морської екологині Анджели Сремби, материнська лінія часто пов'язана з культурними спогадами тварин, наприклад, місцями годівлі та розмноження, які передаються китами з покоління в покоління. Фактично, якщо материнську лінію втрачено, ці знання, ймовірно, також буде втрачено.

Популяції китів в інших місцях скорочувалися, а тому китобої все частіше націлювалися на Південну півкулю, створюючи китобійні станції у віддалених місцях, наприклад, на острові Південна Георгія. Дані свідчать про те, що з початку століття до 1960-х років тільки в Південній півкулі було знищено понад 2 мільйони китів, зокрема 175 000 китів біля острова Південної Георгії.

На той момент на острові розташовувалося відразу кілька китобійних станцій, а його землі, як і раніше, усіяні тисячами викинутих кісток. Команда виявила, що деякі популяції китів у Південній Атлантиці потроху відновлюються, проте багато хто з них усе ще нижчі за передбачувану чисельність до початку полювання на китів. Вчені вважають, це пов'язано з масштабами минулого забою, а також повільними темпами розмноження великих китів.

За словами співавтора дослідження, морського біолога з Інституту морських ссавців штату Орегон Скотта Бейкера, протягом 60 років китів не було в місцях нагулу Південної Георгії — це дає підставу припустити, що їхня культурна пам'ять просто була загублена. На щастя, спостереження показують, що кількість китів у цьому регіоні потихеньку зростає, хоча вона все ще невелика. Однак вчені вважають, є надія, що кити заново відкривають це середовище проживання.

Результати дослідження також свідчать про те, що сучасні сині, горбаті та фінвали в цих водах все ще володіють досить високим генетичним розмаїттям. Вчені також виявили, що більшість синіх і горбатих китів, які нині живуть, імовірно, є нащадками китів, які зіткнулися з бійнею. Однак учені вважають, що деякі кити, які пережили китобійний промисел, все ще можуть існувати.

Утім, будь-який кит, якому тоді вдалося вижити, ймовірно, сьогодні наближається до заходу свого життя. Вчені побоюються, що їхнє вимирання може означати ще більшу втрату материнської ДНК. Сремба зазначає, що сьогодні у вчених все ще є трохи часу, щоб записати генетичну інформацію цих 100-річних китів, поки вони не покинули цей світ.

Раніше Фокус писав про те, що вчені назвали винного в повному винищенні двох видів китів.