Від миш'яку до сечі: що тільки не знайшли археологи на музейних полицях за 15 років

Протягом останніх 15 років пара вчених ставить собі за мету розкрити таємниці деяких досить незвичних предметів, що ховаються в музейних колекціях. Це не артефакти у стилі пригод Індіани Джонса: йдеться про пляшки з-під віскі, наповнені сечею та мурашиною отрутою з миш'яком, пише Live Science.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У нещодавньому дослідженні, опублікованому в журналі Advances in Archaeological Practice, археолог Марк С. Ворнер з Університету Айдахо та його колега-хімік Рей фон Вандрушка поділилися своїми відкриттями, зробленими за півтора десятиліття ретельного вивчення того, що вони називають "одіозними матеріалами", знайденими в археологічних артефактах по всій території Сполучених Штатів.

Цей своєрідний квест розпочався у 2008 році під час масштабних розкопок міста Сендпойнт XIX століття на півночі Айдахо. Ворнер і фон Вандрушка натрапили на запечатані скляні пляшки з таємничим вмістом серед приголомшливих 600 000 артефактів.

Вирішивши розгадати ці таємниці, вони ідентифікували цілу низку речовин, включаючи креми, мазі, тонік із залізом, деревну смолу, пляшки з написом "отрута", кулі з порохом і навіть людський зуб із цинковою пломбою.

Однією з цікавих знахідок стала пляшка "Східного крему Гуро" з Каліфорнії, яка виявилася хлоридом ртуті — колись популярною, але дуже токсичною речовиною. Іншою знахідкою стала банка мурашиної отрути від Kellogg's початку XX століття, яка все ще містить миш'як. А в лікарні в Новій Англії та на шкільному майданчику у Флориді виявили токсичні родентициди на основі фосфору та таблетки фосфіду алюмінію.

Хоча деякі артефакти були просто огидними, як, наприклад, пляшка віскі зі штату Вашингтон, що містила сечовину (органічну сполуку з сечі), інші виявилися відверто токсичними. Дослідники виділили важливість знання вмісту предметів в археологічних колекціях, наголосивши, що "розбита ампула з фосфідом або витік пляшки 100-річної сечі можуть призвести лише до неприємної роботи з очищення, але це може бути набагато гірше".

Дослідження вказує на необхідність археологічних колекцій ідентифікувати об'єкти зі збереженим вмістом, а для польових робітників — проходити навчання щодо поводження з потенційно токсичними знахідками.

Ідеальний сценарій передбачає тестування матеріалів хіміками-аналітиками, що часто роблять за допомогою інфрачервоної або атомно-абсорбційної спектрометрії студенти-бакалаври Університету штату Айдахо.

Раніше Фокус писав про іранський музей, який опинився у центрі скандалу. Його працівники використовували древній артефакт як смітник.

А також ми розповідали про загадкові книги Сакромонте. Вчені пояснили, чи є ця реліквія справжньою, чи все ж історичною підробкою.