Історичний кульбіт. Під Середземним морем земна кора несподівано встала догори дриґом

Поки Африка та Євразія повільно стикаються, гуркіт у надрах Землі малює сейсмографічну картину того, що колись було частиною поверхні нашої планети, а тепер лежить догори дриґом глибоко під Середземним морем, пише Science Alert.

Більш ранні дослідження вчених показали, що Іспанія незвично схильна до рідкісних і надзвичайно глибоких землетрусів, які відбуваються на глибині близько 600 кілометрів. І тепер нове дослідження припускає, що це пов'язано з перевернутою догори дриґом тектонічною плитою, розташованою під Середземним морем.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами авторів дослідження, геологів Далюаня Сана з Університету науки й технологій Китаю та Меган Міллер із Австралійського національного університету, із 19254 року під іспанським містом Гранада сталося 5 близько локалізованих і глибоких землетрусів. Зазвичай підземні поштовхи на таких глибинах супроводжуються значними афтершоками, проте сейсмічні дані землетрусу 2019 року в Іспанії, вивчені вченими, не зафіксували жодних поштовхів.

Відомо, що коли тектонічні плити наштовхуються одна на одну, вони зміщуються, унаслідок чого одна з них ковзає під іншу — цей процес називається субдукцією. Часом ці зіткнення також можуть руйнувати частину плити, що потопає, піднімаючи земну кору, з'єднуючись і утворюючи гори. В інших випадках плити залишаються окремими одиницями, проте складеними — у результаті одна з плит поступово опускатиметься все далі до мантії Землі.

Те, що відбувається з Африканською та Євразійською плитою, розвивається за другим сценарієм, де дно Середземномор'я поступово занурюється під Європу. В результаті занурена плита утворює водні силікати магнію у своїх верхніх шарах, коли вони піддаються впливу океанської води. Тому в міру того, як плита тоне, силікати зневоднюються та стають дедалі крихкішими — простими словами, стають схильнішими до землетрусів і сповільнюють сейсмічні хвилі. Останнє можуть виявити сейсмологи.

Команда вивчила сейсмічні хвилі під час Гранадського землетрусу 2010 року та виявила, що вони тривали незвично довго та мали пізню додаткову фазу активності. Це пояснюється тим, що сейсмічні хвилі рухаються повільніше внизу Альборанської плити, а не вгорі.

За словами Сана, вони виявили, що значна кількість води була перенесена в перехідну зону мантії, а це вказує на відносно холодну плиту. Ґрунтуючись на відносно молодому віці морського дна в західному Середземномор'ї та температурі літи, швидкість субдукції мала б бути досить високою — наприклад, близько 70 мм на рік.

У результаті автори дослідження припустили, що швидка швидкість субдукції в цьому районі допомогла частині земної кори перевернутися, забравши із собою кишеню води. Автори зазначають, що подібний процес відкату плити відбувається, коли сила тяжіння допомагає плиті повернутися вертикально вниз, як під час пікірування.

Автори дослідження вважають, що процес перевороту стався повністю, а тому частина земної кори просто перевернулася догори дриґом і приземлилася силікатним боком донизу. Це могло б пояснити дивну складність тектонічних структур у цьому регіоні, а також землетруси, що періодично виникають тут на глибині близько 600 кілометрів.

Раніше Фокус писав про те, що озеро Тахо зробило "перекид", а вчені розповіли, що це означає.