Кухонна собака та пес Олександра Македонського: найцікавіші породи, які зникли

Багато з цих порід собак зникли з різних причин, наприклад, допомога тварин стала не потрібна або вони просто вийшли з моди.

Експерти зібрали список із найдивніших та найунікальніших порід собак, яких більше не існує.

Кухонна собака

Цю породу собак було виведено спеціально для того, щоб бігати всередині пристрою, що нагадує колесо хом'яка. Собака в колесі обертав рожен, забезпечуючи рівномірне прожарювання м'яса.

Роженового собаку або кухонного собаку визначив як породу експерт Йоганн Кайус у XVI столітті. Такі породи собак часто використовували в британських корчмах і ресторанах, а пізніше з'явилися і в США.

Прогрес замінив кухонних собак жаровнями, які приводилися в рух парою і годинниковим механізмом. У такий спосіб унікальна порода собак вимерла.

Експерти вважають, що родичами вертких собак є коргі або тер'єри.

Собаки-вегетаріанці

Гавайського собаку пої привезли на Гаваї полінезійські поселенці десь у районі 300 і 800 років н.е. Ці собаки ставали компаньйонами для маленьких дітей. У гавайських племенах кожній дитині при народженні дарували цуценя пої.

Якщо дитина помирала, її собаку ховали разом із нею. Але не завжди було місце для сентиментів: собак, яким вдалося набрати побільше ваги, могли використовувати як їжу.

Собак породи пої годували вегетаріанською їжею, оскільки м'ясо було занадто дорогим. Основну частину раціону гавайських собак становили коріння таро, що робило собак товстенькими і неповороткими.

Директор зоопарку Гонолулу Джек Торп описував гавайську породу як "тиху, ледачу, дурну тварину, що чимось нагадує свиню". У XX столітті були зроблені спроби відродити породу пої, але вони не увінчалися успіхом.

Собака з овечою шерстю

Народ прибережних салішів, який жив на північно-західному узбережжі Тихого океану, розводив собак із такою густою шерстю, що з неї робили пряжу.

"Усі вони були обстрижені так само коротко, як і вівці в Англії. Їхня шерсть була настільки щільною, що великі шматки можна було підняти за куточок, і нічого не обсипалося", — писав капітан Джордж Ванкувер 1792 року.

Цю породу собак годували рибою, а стригли їхню неймовірну шерсть за допомогою ножів для мідій.

Салішські вовняні собаки були знищені всього за кілька десятиліть колоністами, які намагалися придушити місцеву культуру, зокрема й вовняних собак.

На сьогодні від породи залишилися лише спогади, кілька ковдр і одна шкура в музеї.

Собака-рятувальник, який нікого не врятував

Московський водолаз — порода собак, яка була виведена для порятунку людей на воді, але результат був фатальним.

Собаку було виведено з трьох інших порід: ньюфаундленд, кавказька вівчарка і східноєвропейська вівчарка. Експеримент провів радянський розплідник "Червона зірка" під керівництвом полковника Г. П. Медведєва.

Московський водолаз мав стати великою, сильною породою, яка мала б густу шерсть, щоб рятувати людей на воді. Але темперамент собак зробив їх абсолютно непридатними для поставленого завдання.

Проблема полягала в тому, що собаки не рятували потопаючих, а найчастіше нападали на них.

Унаслідок цього програму розведення було припинено, і порода московський водолаз вимерла в 1980-х роках.

Пес Олександра Македонського

Грецький поет Оппіан описував давньогрецьку молоську собаку як "стрімку й непохитну, яка нападає навіть на бородатих биків, кидається на жахливих кабанів і знищує їх. Вони не швидкі, але в них багато духу і справжньої сили, невимовної та безстрашної відваги".

Молоських собак описували й інші автори, зокрема Аристотель. Дехто стверджує, що сучасні європейські породи мастифів походять саме від величезних грецьких собак.

Існують припущення, що собака Олександра Македонського на прізвисько Перітас, на честь якого було названо місто, належав саме до породи молоських собак.

Заборонений собака

Аргентинські полярні собаки були виведені для життя в суворих умовах Антарктиди. Їх вивела аргентинська армія в 1950-х роках для допомоги у вивченні континенту.

Порода була виведена із сибірських хаскі та маньчжурських шпіців, собаки були створені для того, щоб долати великі відстані і переносити тяжкості.

Але після заборони на використання собак в Антарктиді порода повністю вимерла.

Такий протокол було ухвалено через побоювання, що собаки можуть заразити тюленів такими хворобами, як собача чума, або ж нападатимуть на диких тварин.

Мисливський собака на биків і ведмедів

У Середні віки полювання було улюбленим видом дозвілля знатних станів, а кращими мисливськими собаками вважалися алаунти.

Це були великі собаки, більше схожі на хорта, але з грубою головою і короткою мордою.

Алаунти були здатні завалити ведмедя і використовувалися для нацьковування на бика.

У книзі XV століття Едуарда герцога Йоркського алаунти описуються як "краще сформовані та сильніші для заподіювання шкоди, ніж будь-який інший звір".

Важливо

Зникли без сліду: 9 стародавніх цивілізацій, які були стерті з лиця Землі