Сюрприз для вчених: Марс постійно робить щось несподіване з глибинами океанів на Землі

Згідно з новим дослідженням, опублікованим у журналі Nature Communications, гравітаційна взаємодія між Землею і Марсом призводить до циклічних змін глибоководних океанських течій, які повторюються кожні 2,4 млн років, пише ScienceAlert.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За останні роки вчені визначили, що існує певна закономірність, пов'язана з вирівнюванням орбіт Землі та Марса, яка триває 2,4 млн років і отримала назву астрономічний великий цикл.

На сьогодні вчені виявили дуже мало доказів у геологічних даних такої взаємодії двох планет, але вважається, що пік цього циклу пов'язаний з більш високим рівнем сонячного випромінювання на Землі, а також з появою більш теплого клімату на планеті.

Інші планети Сонячної системи впливають на орбіту Землі, коли вона обертається навколо Сонця. Орбіта стає більш витягнутою під час регулярних циклів, які називаються циклами Міланковича. У ці періоди на Землі з'являються і йдуть льодовикові періоди. Але на відміну від астрономічного великого циклу, ці цикли відбуваються набагато частіше, протягом десятків тисяч років, і причиною цього є вплив Юпітера і Сатурна на Землю. Це більш масивні та більші планети, ніж Марс. Докази існування циклів Міланковича вже давно були виявлені у відкладеннях на дні океанів.

Але автори нового дослідження намагалися визначити, чи змінюються течії на дні океану, коли відбувається потепління клімату. Тобто стають вони сильнішими або ж уповільнюються. Руйнування в осадових породах на дні океанів означатимуть, що з'являються швидкі течії, а стійке накопичення відкладень вказуватиме на уповільнення течій.

Під час дослідження вчені провели аналіз відкладень на дні океанів по всьому світу і виявили свідчення сотень руйнувань у відкладеннях за останні 70 мільйонів років. Аналіз показав, що всі ці руйнування належать до періодичного циклу, тривалістю 2,4 млн років. А це відповідає астрономічним великим циклам Землі та Марса.

За словами вчених, вони були дуже здивовані, коли виявили такі результати, які показують, що Марс впливає на глибини океанів Землі.

Як показало дослідження, руйнування осадових порід на дні океанів у часі збіглися з відомими періодами теплішого клімату на Землі, зокрема з палеоцен-еоценовим термічним максимумом. Ця подія сталася 56 млн років тому, і тоді середня температура на Землі підвищилася на 8 градусів Цельсія. Вчені вважають, що Марс має до цього відношення.

Це дивовижне відкриття, оскільки моделі та дані спостережень припускають, що система циркуляції, яка відповідає за течію Гольфстрім в Атлантичному океані, може вимкнутися через те, що підвищення температури сприяє таненню морського льоду. Тому передбачалося, що потепління клімату призведе до того, що в глибинах океану спостерігатиметься дуже невисока активність течій.

Автори дослідження вважають, що океани Землі трохи стійкіші до зміни клімату, ніж вважалося раніше. Нові дані за 70 млн років припускають, що в тепліших океанах відбувається сильніша циркуляція води на глибині. Тобто навіть якщо система циркуляції Атлантичного океану сповільнить або взагалі припинить свою роботу, то ніякого застою в океані не буде, а вода продовжить свій рух на глибині.

Як уже писав Фокус, 100 років тому в США відключили радіо, щоб почути жителів Марса. Жителі США вимкнули радіоприймачі, а ВМФ країни прислухався до марсіан.