Амулети в стародавньому світі були як годинник у сучасному: навіщо наші предки носили прикраси

Гробниця цариці Пуабі, яка розташовувалась на царському цвинтарі в місті Ур на території сучасного Іраку, сповнена різноманітних багатств, які носила давня еліта. У гробниці були виявлені дивовижні прикраси, такі як головний убір із золотого листя, намиста, чокери, сережки та каблучки, пише Discover.

Похоронний комплекс цариці Пуабі збудували представники народу, який називався шумери. Ця гробниця по праву вважається однією з найбагатших, будь-коли знайдених у Месопотамії.

Пошуки скарбів

Археологи часто знаходять коштовності у похованнях минулих років. Ось і в 2024 році в Італії знайшли цвинтар, який був наповнений такими прикрасами як кільця, золоті намиста та амулети. На основі своєї знахідки археологи припустили, що поховання належали найбагатшим сім'ям Стародавнього Риму.

Вчена з Коледжу Франкліна та Маршалла Алексіс Кастор каже, що прикраси носили не лише знати — люди з різних верств суспільства прикрашали себе ювелірними виробами. Понад те, прикраси носили з різними цілями.

Стародавні амулети

Прикраси виготовляли з різних матеріалів — від дорогоцінних металів до каменів, більш прості робили зі шкіри та текстилю. Деякі матеріали, такі як бурштин, мали не тільки естетичну цінність для людей того часу, але й мали "містичні" властивості.

У багатьох стародавніх культурах амулети мали велику популярність.

"Коли народжувалися діти, їх, ймовірно, одразу ж прикрашали амулетами, щоб захистити від численних небезпек, що загрожували їхньому життю", — додає Кастор.

У Стародавньому Єгипті, наприклад, на амулетах зображалися різні божества, тварини та навіть повсякденні предмети. Вважалося, що якщо амулет виготовити із певного матеріалу, він буде наділений додатковою силою. Наприклад, фаянс у давнину асоціювався з регенерацією та відновленням.

"Амулети в стародавньому світі були чимось подібним годинником, який не пов'язаний з віком чи статтю, але є частиною повсякденного гардеробу", — додає вчена.

Вона наводить приклад грецького лідера та державного діяча Перікла — ключового гравця в афінській демократії, який жив з 495 до 429 року до нашої ери. Відомо, що він носив амулет, який мав захистити його від чуми. На жаль, амулет не вберіг свого власника, деякі історики припускають, що Перікл помер саме від чуми.

Кільця також широко використовувалися як чоловіками, і жінками. У римські часи кільця слабо асоціювалися зі шлюбом. Тоді кільця найчастіше служили іншим цілям, наприклад, як печатки. За часів Римської республіки золоті каблучки носили лише дворяни та сенатори, оскільки вони позначали статус. Згодом ситуація змінилася, оскільки інші стани стали частіше носити кільця з різних металів.

Значення прикрас

У Стародавньому Єгипті вважали, що хитромудрі золоті намисто з мухами повинні вшановувати військових. Відомий приклад — намисто, яке подарували цариці Аххотеп її сини — за її роль у боротьбі з гіксосами. Така версія досі вважається сумнівною, деякі історики вважають, що подібні прикраси були пов'язані із захистом та оновленням у потойбічному житті.

Кельтські торки, поширені в Європі, також асоціювалися зі статусом, але, швидше за все, мали символічне значення для власника. Ці предмети виготовлялися із золота, бронзи, міді та срібла, їх носили чоловіки, жінки та, можливо, навіть діти.

Не всі давні любили прикраси. Римський письменник Пліній Старший, наприклад, виступав проти показної, на його думку, одержимості прикрасою себе. У своїх працях він зазначав, що дружина імператора Калігули була вкрита смарагдами та перлами, "які поперемінно виблискували на її голові, у її волоссі, у її вінках, у вухах, на її шиї, у браслетах та на пальцях".

Як виготовлялися стародавні прикраси

Враховуючи величезну кількість матеріалів та предметів, які використовувалися як прикраси, існувало безліч різних методів їх виготовлення. Наприклад, торки виготовлялися із скручених ниток металу. Такі прикраси часто знаходять у місцях поховань, а також у скарбах.

Один з прикладів, відомий як Великий торк зі Снеттішема, був зроблений з шістдесяти чотирьох ниток, загалом це більш ніж 1 кг золота та срібла. Інші вироби вимагали роботи каменерізів, ремісників та ювелірів.

"Техніки були досить стандартними. Найбільш поширені дві декоративні техніки: філігрань, коли додається декоративний дріт, і грануляція — використання дрібних золотих зерен для прикраси поверхні", — наголошує експерт.

Важливо

Доісторичний пірсинг: де і як наші предки носили на обличчі прикраси 11 000 років тому (фото)