Історія води на Марсі: несподіване відкриття змінює уявлення про водне минуле планети

Планетологи вважають, що колись Марс був не холодною пустелею, а вологою і теплою планетою. Нове дослідження, опубліковане в журналі Geology, показує, що кратер Гейл, місце посадки марсохода Curiosity, утримував воду довше, ніж думали вчені, пише Universe Today.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Якщо кратер Гейла довгий час утримував воду, це підсилює ідею про те, що на Марсі могло бути життя. Відомо, що в цьому кратері було озеро, і автори дослідження вважають, що цей регіон міг піддаватися впливу води протягом більш тривалого часу, ніж передбачалося.

Це дослідження ґрунтується на даних марсохода Curiosity, який він зібрав в околицях гори Еоліда. Ця гора є центральною височиною кратера Гейл і її висота становить 5,5 км. Гора складається з осадових шарів, які з часом зазнали ерозії.

Але одна піщана структура датується пізнішим періодом ерозії гори Еоліда. Для неї характерні відкладення, які переносилися вітром, а не водою. Але вчені виявили щось дивне у вищерозміщеному пісковику, який переноситься вітром: деформовані шари, що могли утворитися тільки за присутності води. За словами вчених, пісковик показав, що вода, ймовірно, була в достатку довше, ніж вважалося раніше.

Зараз прийнято вважати, що до середини гесперійського періоду (період 3,5–2 млрд років тому) на Марсі вже не залишилося води. Але нове дослідження припускає, що до кінця гесперійського періоду на Марсі було багато підземних вод. Доказом слугують знімки різних осадових порід, зроблені марсоходом Curiosity.

Хоча досліджувана марсоходом піщана структура утворилася, коли Марс уже був сухим, деякі її частини містять елементи, на які явно вплинула присутність води. За словами вчених, вони несподівано виявили, що відкладені вітром шари були деформовані, що дає змогу припустити, що пісок був деформований незабаром після того, як його відклали. Це вказує на наявність води трохи нижче поверхні.

Автори дослідження пояснюють, що існує три механізми, які можуть пояснити деформовані елементи, і всі вони пов'язані з водою.

За словами вчених, шари відкладень у кратері Гейл показують поступовий перехід від вологого середовища до сухішого, що відображає перехід Марса від вологої і придатної для життя планети до негостинного пустельного світу. Але ці утворені водою структури в пісковику показують, що вода була на Марсі набагато пізніше, ніж вважалося.

Автори дослідження кажуть, що їхнє відкриття розширює часовий діапазон присутності води в кратері Гейл, тож цей регіон міг бути придатним для життя довше, ніж вважалося.

Якщо Марс залишався придатним для життя довше, то, найімовірніше, він був лише незначно придатний для існування позаземного життя. І, ймовірно, не йдеться про якесь складне життя, кажуть учені.

Фокус уже писав про те, що створено спеціальну бурову установку, яка в майбутньому допоможе добувати воду на Марсі з підземного водяного льоду.

Також Фокус писав про те, чому супутник Сатурна Енцелад такий важливий для вчених і коли туди відправлять дослідницьку місію. Європейське космічне агентство має намір досліджувати три крижані супутники з океанами всередині, і місія на Енцелад є пріоритетною.