На дні озера Байкал знайдено грязьові "виразки" і "живий" розлом: учені зробили знімки (фото)

Озеро Байкал — величезне стародавнє озеро, розташоване в горах Сибіру. Минулого літа вчені використовували підводного робота, оснащеного відеокамерами, щоб досліджувати дно озера, і виявили дещо цікаве: камери зафіксували тріщини, пов'язані з грязьовим вулканізмом поблизу потенційно активного розлому на березі озера Байкал, пише Live Science.

Під час розвідки робот виявив шрами на дні, залишені виверженнями бруду на глибині від 100 до 165 метрів у двох місцях — бухті Мала Коса і бухті Горячинській, обидві вони розташовані вздовж північно-західного берега озера.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Попередні дослідження вже показали, що на дні озера Байкал заховані грязьові вулкани, проте останню знахідку вчених було виявлено в небезпечній близькості від зони розлому, відомого як Північнобайкальський розлом, що охоплює берег озера. Тепер автори дослідження вважають, що їм вдалося виявити ознаки того, що розлом все ще активний.

Зазначимо, що грязьові вулкани є поверхневими проявами глибших геологічних процесів і утворюються внаслідок виверження суспензій і газів на дні водойми. За словами авторів дослідження, кратери вздовж північно-західного берега озера зазначають тріщини, що йдуть паралельно Північнобайкальському розлому. Передбачається, що це вказує на те, що розлом усе ще живий. Відомо, що в минулому в Північнобайкальській западині, обмеженій цим розломом, спостерігалися сильні землетруси.

Нове дослідження було зосереджене на двох ділянках, і на обох із них учені виявили сильно тріщинуваті пласти, вкриті глиною, виверженими та м'якими відкладеннями. У дослідженні 2023 року в найпівнічнішому місці Горячинської бухти, де було зроблено кадри, кратери розташовані на глибині близько 130 метрів, вони також вкриті "грязьовою масою", що вказує на недавнє виверження.

На кадрах також видно сліди гірських порід, розірваних і піднятих унаслідок виверження бруду і газонасичених рідин. Передбачається, що вулкани були "видавлені" знизу, водночас шар глини та мулу зверху мав пористий вигляд.

На глибині близько 160 метрів учені також помітили сотні конусоподібних кратерів. Команда зазначає, що всі вони супроводжувалися незначною деформацією дна, а в отворах заввишки та завширшки близько 5 сантиметрів спостерігалася величезна кількість амфіпод і черевоногих молюсків. Водночас на прилеглих поверхнях мешкали колонії білих губок.

Потім апарат просунувся на меншу глибину і вчені помітили, що все дно Байкалу вкрите грязьовими вулканами. Зазначимо, як правило, грязьові вулкани не утворюються на таких малих глибинах, оскільки вимагають високих температур і тисків.

Газові гідрати можуть стати нестабільними в регіонах, де відбуваються тектонічні процеси, через додаткове тепло. Однак учені вважають, що грязьові вулкани Байкалу насправді діють за іншим принципом — припускають, що вони насправді є природною частиною екосистеми Байкалу.

Раніше Фокус писав про те, що Байкал розколе Євразію на дві частини.