Втеча найбільшого айсберга в Антарктиді: під покровом ночі відколовся від липкого морського дна

Після від'єднання від шельфового льодовика Бранта в травні 2024 року айсберг А-83 опинився в пастці щільного морського льоду, поки пізня зима не дала йому змогу знову рухатися. Вчені використовували супутникові знімки з Landsat 9, що відстежують тепловий слід айсберга, що дало їм змогу стежити за його подорожжю і взаємодією з навколишнім середовищем, пише SciTechDaily.

Спостереження за айсбергом також показало, що у вересні 2024 року він розколовся на кілька частин, причиною чого послугувало зіткнення з підводною корінною породою. Після відриву від шельфового льодовика в травні великий антарктичний айсберг провів перші кілька місяців свого існування в основному затиснутим навколишнім липким морським льодом, особливо в нових розломах. Однак наприкінці зими в Південній півкулі, коли морський лід почав тріскатися і дрейфувати, айсбергу А-83 вдалося вирватися з "лещат", що привело його в рух.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Вчені використовували зображення в хибних кольорах, які показали, яким айсберг був 22 травня 2024 року, незабаром після того, як відколовся від шельфового льодовика, а також 26 серпня. Обидва зображення науковці отримали за допомогою TIRS-2 (Thermal Infrared Sensor-2) на Landsat 9. Зазначимо, що ці знімки є частиною розширеної програми збору даних під назвою LEAP, яка створює цілодобові записи зображень льодовиків, шельфових льодовиків і морського льоду в таких регіонах планети, як Антарктида, Гренландія і Північний Льодовитий океан.

Дослідники зазначають, що такі зображення можуть допомогти стежити за полярними областями планети, навіть коли Сонце перебуває за горизонтом і видимі зображення недоступні. Зима в регіоні триває з березня до жовтеня, а 105 із цих днів оповиті 24-годинною темрявою, згідно з даними Британської антарктичної служби (BAS).

Зазначимо, що жовтим і помаранчевим позначені області, де температура поверхні вища — наприклад, відкрита вода або тонкий лід. Синім позначені області з нижчим температурами, наприклад, товщий лід айсберга і прилеглий до нього шельфовий льодовик.

За даними BAS, зимова температура на шельфовому льодовику зазвичай нижча за мінус 20 градусів за Цельсієм, тоді як максимально низькі температури можуть сягати близько -55°C. Цікаво, що в серпні порівняно з травнем температура поверхні вкритого льодом моря Ведделла була відносно нижчою.

Морський лід навколо Антарктиди досягає своєї максимальної річної протяжності та товщини наприкінці зими, зазвичай приблизно в середині-кінці вересня. Але навіть відносно товстий морський лід пізньої зими може поступитися великому айсбергу. За словами гляціолога з Університету Мериленда Крістофера Шумана, який працює в Центрі космічних польотів імені Годдарда НАСА, тріщини в морському льоду були очевидні наприкінці липня.

До вересня місія Sentinel-1 Європейського космічного агентства і супутник NASA-NOAA Suomi NPP помітили, що кілька шматків відкололися від айсберга A-83, коли він обертався і намагався пройти повз крижані брили Макдональда — підводний виступ корінної породи. Дослідники зазначають, що жоден зі шматків айсберга не був настільки великим, щоб отримати назву.

Раніше Фокус писав про те, що Антарктида розколюється на шматочки: вже третій гігантський айсберг "покинув" континент.