Знайдено стародавній "тумблер", що регулює температуру на Землі: люди тут ні до чого

Земля близько 370 млн років тому поступово увійшла в найінтенсивніший і найтриваліший льодовиковий період, який назвали пізньопалеозойський льодовиковий період. На його піку континентальні крижані щити зайняли більшу частину земної кулі, а рівень моря впав більш ніж на 100 метрів. Цей льодовиковий період тривав близько 100 млн років, пише Conversation.

Перехід у пізньопалеозойський льодовиковий період і його закінчення був одним із найбільших кліматичних переходів в історії Землі, поворотним моментом в еволюції життя і навколишнього середовища. Він значною мірою сформував два періоди часу, які ознаменували кінець палеозойської ери.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

По-перше, він призвів до створення знакових "кам'яновугільних лісів", повних гігантських комах у кам'яновугільному періоді під час льодовикового періоду. Він також проклав шлях до появи рептилій у наступному пермському періоді.

У новому дослідженні вчені з'ясували, що саме вуглекислий газ (CO₂) зіграв центральну роль у цьому величезному кліматичному переході.

Льодовиковий період пізнього палеозою довгий час залишався кліматичною загадкою. Оцінки атмосферного CO₂ для цього періоду сильно різняться, а різні реконструкції ймовірної температури різняться на цілих 20 °C.

У своїй новій роботі команда вчених зібрала дані про CO₂ за 80 мільйонів років.

"Ми зробили це, вивчивши скам'янілі раковини стародавніх молюсків, відомих як брахіоподи. Ці раковини зберігають хімічні відбитки, як-от ізотопи бору, які дають нам змогу обчислити, скільки CO₂ було в атмосфері, коли брахіоподи були живі", — кажуть автори дослідження.

Цей тип реконструкції CO₂ з глибокого геологічного минулого Землі є абсолютно новим. Важливим є те, що реконструкція має послідовну часову шкалу, яка дозволяє об'єднати всі частини головоломки, щоб продемонструвати, що клімат пізнього палеозою регулювався CO₂.

Реконструкція показала, що під час палеозою на Землі зберігався досить низький рівень CO₂, сягнувши максимальних значень між кам'яновугільним та пермським періодами. Низьке поєднання CO₂ та менша кількість тепла від молодого Сонця, могли спричинити умови, коли крижані щити простягалися до середніх широт планети.

Реконструкція також виявила несподіваний кінець періоду похолодання. Раніше вчені вважали, що пізньопалеозойський льодовиковий період поступово зійшов нанівець, але наші висновки показали, що він закінчився набагато раніше. Близько 294 мільйонів років тому великомасштабна вулканічна активність спровокувала швидке зростання — принаймні в геологічних масштабах часу — вмісту CO₂ в атмосфері, і Земля стала теплішою і сухішою.

Нагадаємо, один з океанів Землі втрачає здатність поглинати CO2. Дослідники виявили, що Північний Льодовитий океан потроху втрачає свою здатність поглинати вуглекислий газ і на те є причини.