Братовбивча війна й об'єднання Київської Русі: яким насправді було правління Володимира Великого

Володимир Святославич, пізніше відомий як Володимир Великий (960/963–1015), правив як князь Новгорода з 970 по 988 рік і як великий князь Києва з 979 року до своєї смерті.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Де народився Володимир Великий: у Пскові, на Волині чи на Київщині

Точний рік і місце народження Володимира залишаються невідомими. Середньовічні джерела та сучасні історики пропонують дати від середини 940-х до 963 року.

Деякі пізніші хроніки XVI століття стверджують, що він народився в селі Будутині, куди Малушу (Малку), наложницю його батька, відправили, коли вона була вагітна. Ці відомості збереглися в Никонівському літописі, де зазначено:

"Володимир був сином Малки, ключниці Ольги; Малка ж була сестрою Добрині, і Добриня був дядьком Володимирові. А народження Володимира було в селі Будутині, куди в гніві відіслала її Ольга".

Учені запропонували кілька місць розташування Будутина, зокрема поблизу Пскова, на Волині та в Київській області. Кожна теорія має свої слабкі місця, і жодна з версій не отримала загального визнання.

Більш певним є те, що Володимир провів частину своєї юності в Києві під наглядом княгині Ольги, а його вихованням, ймовірно, керував його дядько по материнській лінії Добриня.

Боротьба за владу і захоплення Києва

Після смерті князя Святослава в 972 році Київська Русь була розділена між його синами. Київ перейшов під владу Ярополка, Володимир правив Новгородом, а Олег керував Овручем.

У 976 році між синами Святослава розгорілася війна. Вважається, що причиною цього стало вбивство Люта, сина київського воєводи Свенельда. Воєвода підбурив Ярополка піти війною на Олега, і в ході бойових дій Олег був вбитий.

Після цього Ярополок пішов війною на Новгород, а Володимир втік до Швеції, де зібрав варязьке військо і повернувся в 978 році, розпочавши війну проти Ярополка.

Кампанія Володимира розпочалася із захоплення Полоцька, де він вбив князя Рогволода і силою одружився з його дочкою Рогнедою, яка раніше була обіцяна Ярополку.

Цей вчинок забезпечив йому контроль над полоцькими землями "узаконивши" їх приєднання до володінь Володимира.

Потім Володимир рушив на Київ, де взяв місто в облогу. Згідно з літописом, Володимир підкупив одного зі слуг Ярополка, щоб той переконав київського князя втекти до містечка Родня. Там Володимир заманив Ярополка на переговори, де його вбили варязькі воїни.

Після цього Володимир взяв вагітну вдову Ярополка за наложницю і взяв під свій контроль столицю.

Хроніки розходяться щодо точного року, коли він став правителем Києва, вказуючи дати між 978 і 980 роками.

Розрахунки, засновані на роках правління та сучасних джерелах, підтверджують сходження на престол близько 978 або 979 року, коли Володимиру було приблизно 18-20 років.

Військові кампанії Володимира Великого

У перші роки свого правління Володимир провів серію кампаній, які розширили кордони Київської Русі.

Між 981 і 984 роками він підкорив кілька слов'янських племен, включаючи в'ятичів, радимичів і ятвінгів. У 985 році він воював з Волзькою Булгарією, проте цей конфлікт завершився мирною угодою, підкріпленою шлюбними зв'язками.

У 987 році Володимир Святославич і візантійський імператор Василій II уклали угоду: Володимир зобов’язувався надати імператорові військову допомогу в боротьбі проти заколотників у Візантії, а Василій II після хрещення київського князя мав віддати за нього свою сестру Анну.

Володимир допоміг імператорові здобути перемогу, однак після цього Василій II порушив головну умову домовленості та відмовився від обіцяного шлюбу.

У відповідь Володимир вирішив силою змусити імператора виконати угоду й завдав удару по Корсуні, одному з найважливіших опорних пунктів Візантії в Криму.

Навесні 989 року військо Володимира взяло місто після тривалої облоги. Втрата Корсуня означала для Візантії не лише втрату контролю над Кримом, а й ослаблення позицій у північному Причорномор’ї.

Через втрату міста імператор був змушений піти на поступки й відправив Анну до Корсуня. Восени 989 року там відбулося одруження Володимира з візантійською принцесою.

Навесні 990 року князь разом із дружиною прибув до Києва і незабаром розпочав запровадження християнства на Русі.

Хоча літопис об’єднав ці події під 988 роком, насправді вони тривали кілька років, а здобуття Корсуня, за даними істориків, відбулося між квітнем і липнем 989 року.

У 993 році Володимир вів кампанію проти хорватів, експедицію, яку українські історики пов'язують із руйнуванням великого міста білих хорватів, Стильську. Ці дії зміцнили позиції Києва як домінуючої сили в регіоні.

Відмова від язичництва та хрещення Русі: князь Володимир Хреститель

Перед прийняттям християнства Володимир намагався реорганізувати традиційне язичницьке поклоніння, оскільки поклоніння різних племен різним божествам сприяло роздробленості Київської Русі.

У Києві було створено центральне святилище з ідолами шести головних божеств, серед яких були Перун, Дажбог і Мокоша. Джерела вказують, що в цей період практикувалися людські жертвоприношення.

Археологічні дані свідчать про те, що в цей період, ймовірно, були знищені ранні християнські споруди, що, можливо, було реакцією на християнський вплив, пов'язаний з його попередником.

Під час язичницького ритуалу в Києві було вбито двох варягів-християн, які стали першими християнськими мучениками в Київській Русі.

Проте внаслідок походів Володимира, Київська Русь опинилася в оточенні християнських держав поляків, чехів, скандинавів та мадярів. Ще однією підставою для хрещення стало прохання імператора Візантії про допомогу, яке завершилося хрещенням Володимира у Корсуні.

Хрещення населення Києва відбулося після завершення походу, коли Володимир повернувся до Києва з Візантії. Хроніка зафіксувала наказ Володимира знищити язичницьких ідолів і скликати жителів до річки Дніпро:

"Якщо хтось не прийде завтра до річки — багатий чи бідний, старий чи молодий — той буде моїм ворогом".

Обряд проводили священики з Візантії, і завдяки авторитету Володимира подія пройшла мирно. В інших регіонах опір був сильнішим, зокрема у Новгороді навернення відбулося після придушення повстання, очолених язичницькими волхвами.

Смерть Володимира Великого та історична спадщина

Володимир помер 15 липня 1015 року у своїй резиденції в Берестовому поблизу Києва. Його тіло таємно перевезли до столиці і поховали в Десятинній церкві.

Його правління визначило політичну та релігійну структуру Київської Русі. Прийняття християнства інтегрувало державу в ширші дипломатичні та культурні мережі, а адміністративні та військові реформи зміцнили центральну владу.

Раніше Фокус писав, як Дмитро Яворницький, останній запорожець, врятував козацтво від забуття.