Шість затемнень, що змінили історію: вони справді стали провісниками біди
Сонячне затемнення вперше було задокументовано у Вавилоні у 8 столітті до н.е. Відтоді люди пов'язували ці рідкісні небесні події зі знаменнями згори. Вченим відомі шість випадків, коли затемнення так чи інакше вплинули на хід історії.
22 жовтня 2134 р. до н.е.: Сонячне затемнення віщує загибель Сі і Хо
Одна з найбільш ранніх згадок про затемнення міститься в давньокитайському документі "Шу Цзин" (Книга історії), де описується день, коли "Сонце і Місяць не зустрілися гармонійно".
Історики вважають, що йдеться про сонячне затемнення, яке сталося 22 жовтня 2134 р. до н.е. Згідно з легендою, двоє імператорських астрономів Сі і Хо байдуже поставилися до своїх обов'язків і напилися на роботі. Тому вони не змогли передбачити прийдешнє затемнення, за що були страчені імператором.
28 травня 585 р. до н.е.: Сонячне затемнення встановило перемир'я
Давньогрецький історик Геродот писав, що повне сонячне затемнення стало причиною несподіваного припинення вогню між двома арміями. Битва відбувалася біля річки Галіс у центральній частині сучасної Туреччини.
Протягом п'яти років лідійці та мідійці боролися за контроль над Анатолією. Під час битви при Галісі, також відомої як Битва Затемнення, небо раптово потемніло, коли Сонце сховалося за Місяцем. Витлумачивши це явище як знак того, що боги хочуть покласти край конфлікту, солдати склали зброю й уклали перемир'я.
27 серпня 413 р. до н.е.: Місячне затемнення і забобони виявилися смертельними для Афін
У розпал Пелопоннеської війни, багаторічної боротьби між Афінами і Спартою, афінські солдати зазнали поразки від сицилійського міста-держави Сіракузи (союзника Спарти).
Афінський полководець Нікій віддав наказ своїм солдатам відступити на певний час. Але, згідно з розповіддю Плутарха, коли війська були готові відплисти, сталося місячне затемнення. Полководець Нікій був забобонною людиною і вирішив відкласти відплиття.
Цим скористалися сиракузці, вдаривши супротивника і розгромивши афінян, що послабило їхні позиції в Середземномор'ї. Поразка на Сицилії ознаменувала початок кінця афінського панування.
29 лютого 1504 р.: Місячне затемнення врятувало Христофора Колумба від голоду
Через 12 років після того, як Христофор Колумб висадився в Сан-Сальвадорі, він займався дослідженням узбережжя Центральної Америки. Першовідкривач був змушений зробити аварійну зупинку на Ямайці через деревних жуків, які стали причиною протікання в кораблі.
Колумб провів на Ямайці понад рік, чекаючи на допомогу. Спершу місцеві жителі вітали команду мореплавця, але потім стосунки з командою зіпсувалися.
Тоді Колумб звернувся до альманаху, який він узяв із собою, і прочитав про майбутнє повне місячне затемнення. Мореплавець сказав ямайцям, що боги незадоволені їхнім ворожим настроєм, тому забарвлять місяць у криваво-червоний колір.
Затемнення сталося у встановлений час, налякавши ямайців. Остров'яни знову почали допомагати Колумбу і постачати його команді провізію.
Багато істориків скептично ставляться до цієї розповіді, хоча дослідження показують, що затемнення дійсно відбулося в описуваний часовий проміжок.
7 серпня 1869 року: Сонячне затемнення примирило вчених і корінних жителів Аляски
Джордж Девідсон, видатний астроном і дослідник, уже провів обстеження кількох регіонів Аляски — тоді відносно незвіданої території, — коли 1869 року вирушив у наукову експедицію до долини Чілкат. Однак його попередили, що місцеві індіанці чілкат були розгнівані якоюсь американською провокацією і можуть зустріти його зі зброєю та списами, а не з розпростертими обіймами.
Під час напруженої першої зустрічі 6 серпня Девідсон пояснив, що приїхав виключно з наукових причин, сказавши чилкатам, що особливо хоче спостерігати повне сонячне затемнення наступного дня. Невідомо, що чилкати думали про затемнення чи пророцтво Девідсона, але після події вчені змогли продовжити свої дослідження.
29 травня 1919 року: Сонячне затемнення підтверджує теорію Ейнштейна
У спробі перевірити Загальну теорію відносності Альберта Ейнштейна, якій на той момент було чотири роки, англійські вчені на чолі з фізиком сером Артуром Еддінгінтоном скористалися повним сонячним затемненням.
Під час затемнення, коли Місяць затуляв сонячне світло, поблизу Сонця стало видно більше зірок. Вимірювання, проведені командою під час затемнення, підтвердили, що зоряне світло викривляється навколо Сонця. Це було раннім підтвердженням теорії Ейнштейна про те, що масивні об'єкти викривляють тканину простору-часу і що це спотворення проявляється як гравітація.