"П.-Хмельницький". Навіщо Переяславу повернули історичну назву

Переяслав-Хмельницький, невелике місто обласного значення в Київській області, має багату історію. Однак більшості українців воно відоме не як столиця Переяславського князівства, а як місце, де Богдан Хмельницький присягнув на вірність російському цареві Олексію Михайловичу, підписавши угоду про входження Війська Запорозького до складу Росії на правах автономії, що й визначило долю України на кілька століть. Саме на честь Переяславської ради, яку радянська історіографія подавала винятково як "возз'єднання українського і російського народів", 1943 року Переяслав отримав приставку "Хмельницький". Символічний ідеологічний жест ознаменував собою звільнення міста від німецьких військ. Але нова назва не прижилася. "Переяслав-хмельничанами" переяславці так і не стали, між собою продовжуючи називати місто тільки Переяславом.

Місцева влада вперше на офіційному рівні заговорила про повернення історичної назви 2000 року. Передбачалося, що рішення ухвалять на загальноміському референдумі, але проект заблокували депутати-комуністи, і лише нещодавно політики змогли повернутися до цього питання. У жовтні 2017 року Переяслав-Хмельницька міськрада ухвалила рішення про перейменування міста. Щоб ініціативу розглянули у Верховній Раді, знадобився рік. Нарешті минулого тижня відповідний законопроєкт включили до порядку денного парламентської сесії, але черга до нього поки що не дійшла.

"Молодь хоче ламати"

Коли 2017 року опублікували повідомлення про повернення Переяславу історичної назви, в інтернеті з'явилися статті, що трактують це рішення як спробу забути ім'я Богдана Хмельницького.

- Так, є факт возз'єднання України з Росією 1654 року, — розповідав колишній голова адміністрації Переяслав-Хмельницького району Юрій. — Україну тоді начебто представляв Богдан Хмельницький. Я не історик, не можу вам точно сказати, але начебто цього документа ніхто не бачив. Зараз начебто цей факт істориками не встановлений.

Він висуває свою версію причин повернення історичної назви.

- Знаєте, Переяслав-Хмельницький — це ж дуже незручна назва, — говорив Клименко. — Уявіть ці скорочення, якими тут користуються: і "Переяслав-Хм", і "П.-Хмельницький", і навіть "П-Хм"! Але ж усе населення називає його просто Переяслав. Це як із Дніпропетровськом: усі називали його просто Дніпро.

Водночас п'ятдесятирічний Юрій Клименко впевнений, що його ровесники і старші люди не проти залишити місту радянську назву, перейменування вимагає нове покоління переяславців.

- Молодь хоче, щоб був Переяслав. Їм же ламати треба, є в нас така традиція в державі, — міркував він. — Я не бачу, як через це може покращитися життя, але в плані декомунізації, чи як це назвати, є в людей бажання не тільки пам'ятник Леніну знести, а й перейменувати місто.

Помилка генетичного коду

Минулого року, перед тим як місцеві депутати проголосували за повернення Переяславу-Хмельницькому історичної назви, на офіційному порталі міськради було опубліковано лист колишнього міського голови Григорія Сокура. На відміну від Юрія Клименка, екс-мер упевнений, що перейменування поліпшить життя міста в усіх сферах. "Саме це ім'я (Переяслав. — Фокус) об'єднає всіх жителів громади, буде чинником, стимулом для прогресу, розвитку території. Назва міста визначає його історію, характер, побут, архітектуру, культуру, транспортну інфраструктуру, поведінку його жителів", — написав Сокур.

Як конкретно нова стара назва вплине на розв'язання муніципальних питань, Сокур не став пояснювати, пославшись лише на вислів Конфуція: "Усе починається з того, що потрібно дати правильну назву всьому. Назва народжує правильні дії".

Нинішній голова Переяслава-Хмельницького Тарас Костін загалом міркує про повернення назви більш прагматично, але в середині бесіди теж згадує про "порушений генетичний код" міста.

- І ви в це справді вірите? — цікавлюся в нього.

- Трошечки, — усміхається він. — Можливо, карма в міста буде кращою.

При цьому Костін підкреслює, що на рішення про перейменування ніяк не вплинуло ставлення до самого гетьмана.

- Богдан Хмельницький — потужна постать в історії, і ми його дуже поважаємо. Наше рішення жодним чином із ним не пов'язане, — зазначає міський голова.

Офіційна назва. Повним ім'ям Переяслав-Хмельницький називають лише туристи, які знайомляться з його визначними пам'ятками

Він згадує, що, коли перспективу перейменування тільки почали обговорювати в інтернеті, більшість місцевих жителів виступала проти ініціативи. Водночас на громадських слуханнях 70% присутніх проголосували за повернення історичної назви.

Костін запевняє, що городянам не варто турбуватися з приводу зміни документів після перейменування. Усі папери, що підтверджують право власності, залишаться чинними, а зміни вноситимуть, наприклад, під час процедури продажу будинку. Нову назву міста стануть вписувати в паспорт, якщо людина загубить старий документ або змінюватиме його з якихось причин. Але ось підприємцям доведеться все-таки потурбуватися про переоформлення статутних документів. На заміну ж старих вивісок із міського бюджету витратять близько 50 тис. грн.

Після декомунізації — деколонізація

В Українському інституті національної пам'яті (ІНП) повністю підтримують ініціативу Переяслава-Хмельницької міської ради. Начальник відділу аналізу регіональних особливостей та політики національних меншин ІНП Богдан Короленко наголошує, що рішення про перейменування міста, ухвалене 1943 року, було однозначно кон'юнктурним. Радянське керівництво, з одного боку, використовувало історичні події, зокрема й Переяславську раду, для підвищення бойового духу бійців Червоної армії, а з іншого — увіковічнило Хмельницького як людину, що в трактуванні історіографії СРСР здійснила "віковічні прагнення українського народу до об'єднання з братнім російським народом".

- Тим самим комуністична пропаганда, власне, нівелювала історичну постать Богдана Хмельницького як засновника модернової української державності, — переконаний Короленко.

Екс-глава ІНП Володимир В'ятрович упевнений, що рішення про повернення місту історичної назви дасть змогу змістити акценти, українці стануть інакше сприймати особистість самого гетьмана.

- Мені здається, що перейменування зменшить сприйняття Богдана Хмельницького через призму Переяславської ради, це абсолютно радянське бачення гетьмана як людини, що тільки посприяла возз'єднанню, як тоді казали, України з Росією, — наголошує історик. — Це абсолютно неправильно з точки зору того, ким насправді був Богдан Хмельницький.

Привід для гордості. У 2007 році одне з найдавніших міст країни удостоїли випуску пам'ятної монети і поштової марки

До слова, в історичних документах можна побачити ще одну назву міста — Переяславль-Руський, тобто той, що знаходиться на Русі. Богдан Короленко впевнений, що повертатися до неї немає жодного сенсу. За його словами, таке доповнення застосовувалося для того, щоб не плутати місто з Переяславом-Залеським (зараз це місто розташоване на території Російської Федерації).

Загалом в ІНП наполягають на тому, що після декомунізації Україні необхідна деколонізація.

- Імперська російська спадщина ще досить серйозно проявляється в українській свідомості, в топоніміці, символіці, — пояснює В'ятрович. — Але питання, чи потрібно проводити деколонізацію за допомогою окремих законів, потребує додаткових обговорень і опрацювання.

З колегою згоден і Богдан Короленко: як приклад він наводить Олександра Суворова, на честь якого в Україні названо близько 300 вулиць.

- Безумовно, для росіян Олександр Суворов — національний герой, який є основою героїчного пантеону Російської Федерації, але треба виходити з того, що ця особистість зробила для України, а вплив Суворова на українську історію виключно негативний. Чи гідна така людина бути увічненою в українській топоніміці? Очевидно, що ні.

У Хмельницькому все спокійно

У 1954 році на честь українського гетьмана було перейменовано обласне місто Проскурів. Можна було б очікувати, що повернення історичної назви Переяславу підштовхне до запуску аналогічного процесу і в Хмельницькому. Однак в ІНП вважають, що порівнювати ці два міста недоречно.

Колишній очільник Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович підкреслює: якщо в Переяславі-Хмельницькому назва відображає радянський концепт возз'єднання України з Росією, то в Хмельницькому йдеться про увічнення імені гетьмана як видатного діяча української історії, не зводячи його роль лише до Переяславської ради.

- Я не бачу підстав порушувати це питання, — вторить йому Богдан Короленко. — Тим паче що такого запиту ні від територіальної громади, ні від органу місцевого самоврядування Хмельницького не надходило.

Навесні минулого року на сайті Єдиних систем міських петицій було зареєстровано звернення жителя Хмельницького Сергія Загороднікова з пропозицією повернути місту колишню назву. Щоб міськрада розглянула петицію, вона має зібрати щонайменше 500 підписів, проте за перейменування обласного центру висловилося лише 49 осіб.

- Ми не побачили жодного інтересу місцевої громади до перейменування, — пояснює мер Хмельницького Олександр Симчишин. За його словами, більшість місцевих мешканців люблять нинішню назву свого міста і навіть не замислюються про повернення колишньої.

Своєю чергою, історик Василь Расевич упевнений, що не тільки Переяслав, а й місто Хмельницький потребує перейменування — саме через гетьмана.

- Важливим є те, з яким знаком у підручниках історії України подається особистість Богдана Хмельницького, — каже він. — Є один суттєвий момент. Православні козаки були великими противниками римо-католиків, противниками уніатської церкви, яка потім стала називатися греко-католицькою. До того ж і козаки, і їхній лідер Хмельницький значною мірою були заражені, як би ми це тепер назвали, антисемітизмом.

На думку історика, обласне місто, поруч із яким розташована батьківщина хасидського руху Меджибіж, не повинно носити ім'я головного антисеміта XVII століття.

Утім, як би не оцінювали українці особистість Хмельницького, місцева громада ухвалила рішення про те, яку назву носитиме місто, а Верховна Рада його підтримала.