Віктор Ющенко: "Україна володіє третьою армією найкращих програмістів світу"

Віктор Ющенко – масштабна і знакова фігура, з діяльністю якої пов'язані поворотні моменти у розвитку української держави. За його головування Нацбанком було введено національну валюту, започатковано банківсько-фінансову систему держави і підключено Україну до всесвітньої банківської мережі Swift. За півтора року його прем'єрства у 1999-2001 роках Україна уперше за роки незалежності отримала приріст ВВП, відмовилася від бартерних схем і ліквідувала заборгованість перед бюджетниками. За часів президенства Ющенко європейський і євроатлантичний вектор розвитку України набув статусу державної стратегії. Саме Ющенко вперше озвучив необхідність зближення України з ЄС та НАТО, навіть коли загроза з боку Росії не була очевидною. Покинувши президентський пост,Ющенко повернувся до фінансової сфери. Ми зустрілися з третім президентом України у Відні, де він як голова Наглядової ради міжнародної платіжної системи LEO презентував український fintech-ринок австрійським інвесторам.

Вікторе Андрійовичу, з огляду вашого перебування у Відні - яка наразі позиція України в Європі?

Україна – це терра інкогніта, країна, яку мало знають, країна, з якою ще не встановлені традиції і відносини. Це країна, в якій, як у математичному рівнянні – чимало невідомих. Почну з того, що Україна – це найбільша держава Європи. Так було і тисячу років тому, коли була Київська Русь, так залишилося і зараз.

Якою є ваша повістка під час візиту до Австрії щодо війни на Донбасі? Чи досі для Європи це є нагальним питанням?

Я пропоную подивитися на політичну карту Європи, особливо Східної Європи. Тут сьогодні точиться 6 воєн: Нагірний Карабах, Південна Осетія, Абхазія, Придністров'я, Крим, Донбас. Укожній із цих воєн Росія є окупантом, джереломвійни, експортером безладу. Тому у Європи на порядку денному дуже складне питання: це російська політика сьогоднішнього дня як одне із великих лих, яке випадає на долю будь-якої людини, будь-якої нації незалежно від того, де вона в Європі живе. Моє друге послання до європейців, це те, що політика, яку продукує сьогоднішня Росія, це політика 17 сторіччя. І думаю, що в Європі соромно жити із такою політикою, що формується на наших очах.

Але я це говорю з однією метою: ми із російською окупацією впораємося. Ідея суверенітету завжди перемагає.

Чи передбачали ви в період президентства такий розвиток відносин із "братнім" сусідом?

Останні 350 років ми не мали своєї держави. Звикли, що на Україну посягають окупанти, агресори. Я представляю повоєнне покоління, і мені на думку не спадало, що після такої тяжкої Другої Світової війни моє покоління пізнає, що таке мілітаризація, окупація і анексія української території.

Сьогодні Росія веде 24-у запеклу війну проти України. Пам'ятаю, я ходив до школи, і ми вивчали пісню – "Хотят лі русскіє войни?" на вірш Євгена Євтушенка 50х років. Так от – сьогодні можна сказати, що "хотят".

Як щодо економічних відносин з Європою? Чи ведете ви діалог із західними партнерами щодо співпраці в інвестиційний сфері?

Я перш за все хотів, щоб європейці бачили, що ми тверезо оцінюємо ризики і знаємо, як з ними впоратися. Ми говорили про економіку, економічний потенціал України і де ті точки, де ми можемо формувати спільні цілі і спільне бачення горизонту.

Всі у Європі знають, що Україна — це житниця, ще з 10 століття. Ми входимо до п'ятірки найбільшихекспортерів зерна світу. І щороку обсяг експорту збільшується на кілька мільйонів тон. Україну пам'ятають як ракетну державу, 90% ракетного потенціалу Радянського союзу — це ракети, виготовлені в Україні. Сьогодні Україна виробляє 90% гелікоптерних двигунів. У дуже багатьох міжнародних програмах виробляє двигуни, обладнання для космічних польотів. Україна виробляє найбільші у світі літаки та найкращі за технічними характеристиками літаки подвійного призначення. Я думаю, що це нерядова країна та нерядовий ринок. Але він мало вивчений, і мало представлений в Європі.

А як щодо внутрішньої політики влади щодо ревіталізації нашої економіки? Чи відзначаєте ви якісь позитивні зрушення?

Сьогодні проводяться тектонічні реформування в різних секторах нашої економіки. Наприклад, найбільший земельний ринок – це український. Парламент прийняв рішення про вільні купівлю-продаж сільськогосподарської землі. На ринок вийшло 36-40 мільйонів гектарів. Уявіть революцію в капіталізації, яку цей актив принесе компаніям, які будуть введені в цей процес.

З іншого боку, та тінь, яка є в будь-якій перехідній економіці, сьогодні зустріла правильний і адекватний інструментарій. Я про те, що оголошено президентом та проведено рішенням українського парламенту – це легалізація капіталу, податкова амністія і нульова декларація. Я думаю, що це приведе до радикальних позитивних змін на нашому ринку.

В Україні зараз всі говорять про потенціал технологічного сектору. Як ви оцінюєте цей сектор нашої економіки?

Це одне із найсучасніших питань, яке потребуєдискусій, обміну позиціями із західними партнерами. Це потенціал для інвестування з належною фінансовою віддачою, який сьогодні з'явився на ринку України.

Україна володіє третьою армією найкращих програмістів світу. У нас з'явилися тисячі молодих доларових мільйонерів — хлопців-айтішників.

Ми зараз можемо говорити про аграрний секторметалургію, чорну металургію і прокати, машинобудування, літакобудування та ракетобудування. Але я хочу підкреслити, що на наших очах сформувався сектор, який є одним із найпотужніших секторів світового ринку цифрових технологій. Де цифрова економіка має найвищу вольтифікацію, яку лише можна знайти в будь-якому економічному секторі.

І саме у цифровому секторі ви вбачаєте потенціал для інвестицій, у тому числі західних?

Це колосальне поле примноження інтересів, фінансових у тому числі. Україна належить до першої 10-ки країн, де найширше представлений інструментарій цифрових технологій по відношенню до пересічного споживача. Я думаю, що Україна має найвищі у світі темпи прирощення цієї функції. За 2019 рік український Монобанк мав найвищі у світі темпи прирощення платіжних послуг. Ми маємо унікальні кадри, які можуть розробляти сьогодні найбільш досконалі платіжні технології. Українці продвинуті, фахові, мають прекрасну освіту. Ми маємо більше, здається, 140 фінансових компаній, які спеціалізуються на платіжному цифровому ринку. І одну з них – LEO - ми представили австрійським інвесторам. Кожна друга українська платіжна фінансова компанія працює на міжнародному ринку. Це варта справа.

До речі, щодо вашої участі у Наглядовій раді платіжної системи LEO. Для вас це повернення до витоків? Чому вас стало знову це цікаво?

Так випало в моїй долі, що я 30 років тому займався першою платіжною системою України в Національному банку. Тоді платіжна система Європи, України, мріяла про те, як зробити павутину платіжних систем між банками та суб'єктами господарювання. Це була наша найбільша мрія. Ми запустили першу електронну технологію. Зараз вона переживає шосте покоління, і всі задоволені нею і в Європі і в Україні, бо вона на своєму місці. Але на порядку денному з'явилося одне дуже цікаве питання років 12 тому: як до фінансової системи привести технології, які можуть обслуговувати потреби не тільки великих об'єктів господарювання — банків, компаній. Як задовольняти потреби пересічної людини? І так на ринку з'явився колосальний попит пересічної людини, яка хоче на своєму телефоні чи у портмоне мати свій мінібанк, який би обслуговував її першочергові фінансові потреби. Зараз, якщо подивитися на статистику, це є ринок, який перебуває у найбільшій динаміці свого росту по відношенню до будь-якого іншого ринку, будь-якої сфери, будь-якого континенту. Попереду йдуть цифрові технології. Зараз ми добре розуміємо, що мова йде про мільярди потенційних учасників цього ринку.

Що стосується LEO, то я долучився до цієї платіжної системи, бо маю певну місію. Я ще пам'ятаю, як 30 років тому кошти йшли по межах області 5-6 днів. А зараз такі транзакції займають лічені секунди. І моя місія – принести ту візію, яку на цьому ринку треба розробляти. А за допомогою таких компаній, як LEO, які використовують сучасні технології та мають справу із молодимиталановитими розробниками, ми можемо гори звернути.