Роман Клічук: "Я особисто запрошую бізнес в Чернівці, приходьте, працюйте — тут чисто"

Як бореться з корупцією, щоб створити прозорі та зрозуміли правила гри для бізнесу. Чому колишній бізнесмен не сприймає мерство, як кар’єрний ріст, що планує реалізувати в Чернівцях і чого йому не вистачає на посаді міського голови.

- Пане Романе, рік тому ви очолили Чернівці. В якому стані отримали місто?

Якщо порівнювати місто з підприємством, то я очолив підприємство-банкрут, де начальник кожного цеху краде. Орієнтовно я розумів стан справ у місті і знав, що змінювати доведеться багато чого. Але масштаб деяких проблем виявився ще більшим, ніж я міг уявити. Комунальні підприємства збиткові, працюють непрозоро. Комунікації, дороги – все у занедбаному стані. Щоб полагодити колектор, треба для початку знайти його план, якого, виявляється, просто не існує. Така сама історія зі схемами тепломереж, каналізації. Ці плани десь у когось в голові або накреслені олівцем на папірці. Тобто рівень, як ніби люди досі з рахівницею працюють. Я вже не кажу про старі комп’ютери, яким майже 20 років, тому жодна з сучасних програм на них просто не завантажується.

Проблем у Чернівцях багато. Потрібно терміново щось вирішувати з дорогами, потім — транспорт, опалення, водопостачання. На це потрібен час.

- І з чого почали?

З аудиту на усіх комунальних підприємствах — КП "Чернівціспецкомунтранс", "Міжнародний аеропорт "Чернівці" ім. Л.Каденюка, Чернівецьке тролейбусне управління та інші. За рік перевірили майже всі. Аудитори виявили купу зловживань і особливо на великих підприємствах. Але те, що показали перевірки КП "МіськШеп" — це взагалі космос! Збитки більш майже на 10 мільйонів гривень. Списували паливо, сіль, продавали на ліво щебінь і пісок. Купували матеріали за завищеними цінами, натомість робили якісь нереальні знижки окремим фірмам, які замовляли переробку асфальту. Укладали договори поза системою Прозоро. Лише пального вкрали більш ніж на пів мільйона гривень. Уявіть собі: Чернівці завалені снігом. Машина, яка має посипати дороги, стоїть у гаражі — і це підтверджує GPS, а за документами вона активно працює по місту. Містяни незадоволені, адже дороги не посипані. Гроші на послугу витрачені. Матеріали — вкрадені. Тому, коли з таким стикаєшся, розумієш, що зупинятися не можна. На черзі аудити на наступних підприємствах.

- Коли виявили по факту розкрадання бюджету громади, як відреагували?

За висновками управлінського аудиту ще до кінця весни керівники всіх комунальних підприємств були змінені. У одних закінчився контракт, який я не продовжив. Інших — звільнив. Тепер деякі з них судяться, бо вважають, що свої махінації гарно прикрили на папері. Ми очікували такий розвиток подій, але вирішили: нехай йдуть до суду — судитися дешевше, ніж тримати крадіїв. Всі виявлені випадки зловживань передали у правоохоронні органи. Думаю, щомісяця будуть випливати нові факти, адже аудит триває. І тільки правоохоронці мають дати оцінку діям тих людям, які керували комунальними підприємствами раніше.

Що стосується нового керівництва комунальних підприємств, то вони працюють за піврічним контрактом, і тільки результати їх роботи є підставою для продовження контракту. На мій погляд, справляються гідно, подивимось ще на фінансово-економічні показники наприкінці року.

- Але з відстороненням конкретних людей проблема корупції не зникає. І системна корупція – біда всієї країни. Чи може в вас є свій рецепт її подолання?

Основна моя мета і моєї команди — зробити так, щоб у міста було достатньо коштів на нові дороги і транспорт, спортивні майданчики, яких немає. Врешті-решт треба привести до ладу парки і сквери. І коли для міста треба 5 мільярдів гривень, а реально є менше, то гроші нам треба десь знайти. Якщо більше заробимо, більше з’явиться можливостей. А заробити можна, створюючи прозорі й зрозумілі правила гри для бізнесу. Адже хто захоче сплачувати податки і працювати по-білому, якщо влада ті гроші краде. Тому ми, насамперед, працюємо над тим, щоб бізнес нам довіряв. Бізнес чи підприємець, який приходить в наше місто, повинен розуміти, що в нього такі самі права, як у всіх. Це важко, бо вся країна живе за іншою схемою — ми хочемо її зламати. Показуємо прикладами – приміром, не роздаємо землі своїм, а проводимо земельні аукціони. Це, до речі, наша передвиборча обіцянка – землі під забудову — реалізовувати тільки на аукціонах. Я обіцяв це особисто. Не секрет, що у попередні роки деякі бізнеси навіть не дивилися в бік Чернівців через погану славу: що сюди не зайдеш, тут корупція, відкати, побори. Ми тотально почистили це поле і тепер я особисто запрошую бізнес в Чернівці, приходьте, працюйте — тут чисто. Навіть кажу: для тих, хто прийде буду "інвестиційною нянею" (посміхається).

- Не вірять?

Поки що не вірять. Для них, звичайно, дивна така наша позиція. Розумієте, коли будь-яка компанія стикається по всій Україні з корупційною складовою майже в кожній галузі, то вони чекають і від нас каверзи. І задаються питанням: де підстава? може це тимчасово — ми зайдемо, а потім нам почнуть висувати умови? А ми просто хочемо, щоб бізнес прийшов і працював, гідно.

Тому й кажу, що потрібно трохи часу для того, щоб відновити і покращити імідж нашого міста. І, насправді, починають потрохи приглядатися як українські, так і іноземні компанії. Ми зустрічаємося, розмовляємо, в тому числі з торгово-промисловими палатами. Навіть великі виробники розглядають можливість відкрити тут фабрику або завод. Але це довгий процес — компанія планує, шукає земельну ділянку, складає фінансовий і бізнес-план перед тим, як ухвалити рішення.

До речі, мені дуже імпонує, що багато приватного бізнесу звертається з бажанням допомогти місту. Це вихідці з Чернівців, які живуть, приміром, в Києві чи закордоном. І це хороший знак – вони побачили, що ми інші і нам можна вірити.

- Окрім прозорих і зрозумілих правил гри для бізнесу, чим ще можна пожвавити інтерес інвесторів?

Зрозуміло, що сучасний бізнес зараз хоче зручно і швидко пересуватися. Коли мене обрали міським головою, наш аеропорт не працював взагалі. Перед нами стояло дві задачі: залучити авіакомпанії і провести реконструкцію. З авіакомпаніями складно. З березня цього року прийшла авіакомпанія "Мотор січ", не витримала конкуренції, пішла. У червні зайшла авіакомпанія Windrose, але й вона пішла. Тепер відкриває рейси в Київ з Чернівців компанія Air Ocean. У планах авіаперевізника є заявка на рейс з Чернівців на Стамбул. Але ми хочемо, щоб так само було на Італію або Польщу. Тому зараз на стадії перемовин з LOT Polish Airlines. Також обговорюємо з МАУ перспективу запуску рейсу в Тель-Авів, адже багато вихідців з Чернівців живе в Ізраїлі. Прямий рейс завжди комфортніший, аніж літати через Київ або інші країни. Ми відкриті до будь-якої компанії і хочемо, щоб у наше місто літали лоукостери.

Але для цього нам вкрай потрібна реконструкція аеропорту. Я поясню: наша злітно-посадкова смуга коротка і деякий тип літаків, які використовують більшість авіакомпаній, не можуть в нас ані приземлитися, ані злетіти. Та й стан цієї смуги не найкращий, обладнання застаріле, тому деякі авіакомпанії відмовляються сюди прилітати. Ми звернулися до уряду з проханням – допомогти з реставрацією нашого аеропорту, і уряд відгукнувся. Виділили майже мільярд гривен і ось у грудні має відбутися остаточний тендер. З приєднанням України до програми "Відкрите небо" і сучасним аеропортом, оновлення якого має завершитися до кінця 2022 року, для нас відкриються нові можливості.

Крім того, бізнес зітхне із полегшенням і сміливіше плануватиме щось, коли закінчаться карантинні обмеження – вони аж ніяк не сприяють приходу інвесторів.

- Фактично уся ваша каденція – суцільний карантин. Як вдалося Чернівцям цієї осені не потрапити до "червоної зони"?

Чернівці вже півроку в жовтій зоні. На відміну від багатьох українських міст, у нас не було "кисневого голодування" під час осінньої хвилі, хоча на піку ковідні ліжка були заповнені до 90%. Ми спокійно і планомірно готувалися до цієї хвилі ще з весни: кисневі станції, кисневі концентратори, резерв ліжок – всього вистачило. Зараз першочергова задача – вакцинація. У нас повністю вакцинований – щотретій. Серед медиків – 80% щеплених. Школи під час останнього карантину не переходили на дистанційне навчання, адже педколективи переважно вакциновані. Але і цього замало, працюємо, щоб вакцинувати більше. Відкриваємо додаткові пункти вакцинації, щоб мешканці найвіддаленіших районів без проблем могли до них дістатися.

- Зрозуміло, що карантин – це і недоотримання до міського бюджету. Які є резерви для оперативного вирішення задач?

Ще коли я був просто бізнесменом, то старався інвестувати в різні проекти міста. Підтримував спорт і культуру, різні заходи, громадські організації, а з 2014 року — армію і волонтерів. Врешті-решт є хворі діти і дорослі, які потребують допомоги. Зараз Чернівці — це мій найбільший меценатський проект за все життя. І в якійсь мірі він приносить мені задоволення. Думаю, це хороша тенденція для людей, які мають гроші. Не знаю, можливо це повинно бути звичним, модним, природнім — інвестувати в те середовище, в якому живеш.

Коли став мером, усвідомив, наскільки важко розпоряджатися коштами міста, бо дуже заплутана система – хтось має затвердити, хтось проголосувати. Жоден бізнес не міг би працювати по такій заплутаній схемі, як працює державна машина. Будь-яке узгодження розтягується у часі, а щось треба зробити швидко, без бюрократичної тяганини? Мені простіше вкласти свої гроші або попросити спонсорські. Приміром, сквер біля Чернівецького національного університету відновлений за кошти меценатів у рамках меморандуму забудовників з містом Чернівці. Витрачено понад 4 млн. грн. І це тільки один з міських проектів, до яких залучались інвестиції спонсорів.

- Окрім формування довіри бізнесу, аудиту, залучення спонсорських грошей, чим ще займалися цей рік? Давній біль Чернівців, та й багатьох українських міст — погані дороги, застарілий транспорт.

Напевно вперше за багато років ми ремонтуємо дороги капітально. Тобто є і поточні ремонти, але великі центральні вулиці – це капітальний ремонт. Міняється не лише асфальт, а все що під ним. Бо якщо прорве трубу під новою дорогою, доведеться асфальт розривати і потім класти знову. А це вже будуть зайві витрати. Заміна комунікацій не була передбачена попередніми проектами, але робити сяк-так не хочу. Загалом за рік відремонтовано 16 тис. кв.м. міських вулиць. І це лише початок, роботи тривають.

Розвиток транспорту я взяв під особистий контроль, бо дуже добре розумію, що транспорт у місті ледь не головне. Я свідомий, що комунальний транспорт не може бути прибутковим. У країнах ЄС, де вартість перевезень на порядок вища, міський транспорт — дотаційний. А вартість проїзду в Чернівцях одна з найнижчих в Україні: донедавна була 5 гривень, в карантині, відколи транспорт працює з обмеженнями у режимі спецперевезень — 7 гривень. Приватні перевізники кажуть, що і ця ціна для них збиткова. Знову ж таки – через карантин – ми не можемо оголошувати нові конкурси на маршрути. Тож маємо додавати муніципального транспорту і вести переговори з тими-таки приватниками, щоб ставили більше машин. Вже у грудні купуємо 5 автобусів місту. А виконавчий комітет міської ради тим часом працює над формулою, як розрахувати справедливу ціну міських перевезень. Підвищувати треба обґрунтовано.

- Те, що стримує тарифи, з одного боку людям подобається, з іншого – дотації забирають левову частку грошей, які мають йти на розвиток інфраструктури. Як втримати той баланс між людським незадоволенням і тим, що тарифи мають зростати?

Ми не хочемо просто подобатися людям. Мені важливо, щоб нас розуміли і довіряли. Тарифи мають зрости не тому, що влада краде, а тому що для цього є економічні підстави. Іншого виходу немає, адже про суттєве здороження газу напевно чули всі. Ми говорили, що треба переглядати тарифи на газ, опалення, які штучно утримувалися і не відповідали реальності. Проте ми змогли втримати тарифи на тепло такими, як були, але лише за рахунок домовленостей з центральною владою. Уряд підписав меморандум з асоціацією міст, до якої входять і Чернівці, про утримання тарифів. Натомість пообіцяв допомогу місцевим бюджетам. Адже різниця між реальною ціною тепла і тією, що платять сьогодні громадяни, лягає на плечі міського бюджету, тобто усіх, хто платить податки. Дотувати з бюджету тільки певний напрямок ми не можемо. Бо ті самі мешканці хочуть більше дитячих майданчиків, зручних зон для паркування, комфортного громадського транспорту. Якщо ми дотуємо тролейбусне управління, а тролейбусами не всі користуються, то це неправильно. З іншого боку – люди обурюються, що тролейбуси і маршрутки старі, а мерія прагне ціни збільшити. Містяни повинні розуміти, що ми не купимо нові тролейбуси, якщо гроші витрачаємо на перекриття збитків. Тому вважаю, що в новий транспорт паралельно з комунальною владою повинні інвестувати і приватні перевізники.

- Зменшити тарифи можна за рахунок енергомодернізації. Чернівецька область не дуже активна в цьому, але приклад інших міст показує, що такий підхід працює. Чи є в вас якісь плани на розвиток енергоефективності?

У нас є два напрямки, один з яких енергоефективність. Але люди знову ж таки не довіряють. Бо мало про це знають. Для початку хочу зібрати керівників ОСББ і запросити голів ОСББ з інших областей, що є лідерами з енергоефективності. Нехай проведуть майстер-клас, на своєму прикладі покажуть: от такий будинок, що і як робили, де взяли гроші, на скільки зменшилися ціни в платіжках. Коли наочно побачать, що сусіди вже зробили і мають крутий результат, тоді і в нас вже піде.

Друге, що ми хочемо зробити, це спростити механізм переходу окремих квартир, будинків на індивідуальне опалення.

- Але такий підхід розбалансовує систему.

Я не бачу в цьому загрози. Можливо це будуть деякі втрати для теплокомуненерго. Але в нас є котельні, розраховані на 800 квартир, а по факту опалюють 40. І таких котелень 5 або 6, і їх точно треба закривати, і переводити людей на індивідуальне опалення.

- За багато років сформувалася атмосфера недовіри до міської влади не тільки з боку бізнесу. Людям важливо знати, куди ідуть їх кошти. Як це можна реалізувати, тим паче що у вас були ідеї відносно створення громадського контролю.

Так, ми маємо це виправити. І перед командою поставлена задача – зробити все, щоб громадянин міста міг контролювати кожну копійку. Тобто всі витрати повинні бути в вільному доступі і на різних майданчиках, на сайтах міської ради, щоб кожен і в будь-який час міг перевірити. Люди контролюють і мене. Знають де я відпочиваю, яка в мене зарплата, що роблю і вони пильно за цим стежать.

- Яким ви прагнете бачити Чернівці?

Охайним, гарним і комфортним для проживання. Хочу, щоб про нього знали, говорили, як про ексклюзивне місто, не таке як всі. Але деякі речі не проти запозичити у інших. Мрію, щоб дороги в Чернівцях були як в Німеччині, затишно — як у Відні, весело — як в Лас-Вегасі і вільно, як в Швеції.

Насправді, наше місто має колосальний потенціал. Історія на Буковині настільки багата, що буде помилкою це не використати. У Чернівцях красива з історією архітектура — саме те, що так цінують туристи. І мені соромно, коли вони бачать розбиті вулиці та неохайні фасади.

- Плануєте реставрацію історичної частини міста?

Вона вже ведеться. В цьому році реставрували фасади тільки трьох будинків. У наступному має бути значно більше і під це будемо виділяти значну частину коштів. Є в нас програма по спільному фінансуванню. Тобто якщо люди готові вкласти певну частину грошей в ремонт фасадів, то ці будинки реставруються позачергово. Але в будинках, де мало жителів або люди пенсійного віку, там всі витрати міська влада візьме на себе. Окрім цього, я провів перемовини з деякими власниками комерційної нерухомості, щоб залучити їх до оновлення будинків, в яких вони мають приміщення.

- Ви вже рік на посаді мера Чернівців. Є щось таке, що вам особливо не подобається?

Представницька частина функцій міського голови: заходи, фотографування, сидіння в першому ряду (посміхається). Я навіть не уявляв, скільки це забирає часу. Так само не думав, що левову частку часу забиратимуть розмови: вмовляти, переконувати, розрулювати. Хотілося, щоб мер був більш управлінцем, аніж політичною фігурою.

- Від чого довелося відмовитися?

Від комфортного життя. Я не маю часу на сім’ю, на друзів, на себе. Я людина відповідальна і коли висить невирішена проблема, цим живу. У мене ніколи не було справ, які вирішуються цілий рік. Коли працював на себе, то за свою помилку ризикував власними коштами. Тут інші масштаби, як і ступінь відповідальності. І це для великий моральний тиск і емоційний стрес.

Напевно для більшості людей посада мера — це кар’єрний ріст, якійсь статус. Для мене — це піти на службу і виконувати свій громадянський обов’язок. От хлопці, які першими пішли на фронт захищати Україну, тоді теж толком не знали, як воно буде. І що будуть в окопах, голі, голодні, але знали, так треба. Рік тому може і я не дуже розумів, куди потраплю. Але це мій борг перед батьківщиною, зробити на цьому місці все можливе.