Путін напав двічі. Історії сирійців, які тікали в Україну та знову потрапили під агресію Росії

Мусульманський ринок на Дегтярівській вулиці у Києві – зосередження близькосхідної культури у столиці. Кухарі готують традиційні плов, шашлик та фалафель, а арабська мова тут зустрічається частіше, ніж українська та російська. У черзі вишиковуються не лише парафіяни мечеті (вона знаходиться в сусідньому Ісламському культурному центрі), а й цікаві містяни, які прийшли спробувати, як заявляється, найкращу в Києві сирійську шаурму.

Втеча в Україну: щоб не воювати у Сирії

Деякі з кухарів стикаються з війною вже вдруге у житті. Роберт Хассен – власник закусочної на мусульманському ринку. Чоловік переїхав до Києва у 2012 році, коли у його рідному Алеппо розпочалися активні бойові дії. До початку війни в Сирії Роберт володів рестораном, а його родина мала невеликий продуктовий бізнес.

Роберт критикує президента Сирії Башара Асада, який у 2015 році під загрозою повалення опозиційними силами попросив військової підтримки у Володимира Путіна. Внаслідок звернення Асада російські збройні сили вторглися до Сирії та завдавали авіаудари не лише за позиціями повстанців та терористів, а й за житловими кварталами з цивільним населенням.

Попри свою опозиційність Роберт не пішов воювати проти режиму Асада. Сирієць розповідає, що йому доводилося давати хабарі, щоби не опинитися на фронті.

"Представники поліції опозиційних сил регулярно приїжджали посеред ночі, щоб забрати чоловіків на фронт. Я не хотів йти воювати, тому платив поліцейським двічі. Два рази мене відпускали. Тоді я вирішив переїхати з Сирії та подав на візу у вісім різних країн", – каже чоловік.

Втекти з в'язниці після обстрілу

Транзитом через Ліван Роберт виїхав із Сирії до України. Він визнає, що основним фактором для переїзду до Києва стало швидке оформлення документів. В українській столиці Роберт почав працювати шеф-кухарем у ресторані. Через рік вирішив відвідати родичів у Сирії, але його затримали силовики на кордоні, після чого його відправили до в'язниці.

"Одного разу вночі почався сильний ракетний обстріл. У в'язниці був вузький коридор, в якому перебувало 25 людей. О другій годині ночі до тюремної будівлі потрапив снаряд, зробивши велику дірку в стіні і вбивши кількох ув'язнених на місці. Тоді я, разом з рештою чоловіків, які перебували в коридорі, втік через цей пролом від снаряда. Недалеко від в'язниці, у невеликому поселенні, знайшов людей, які змогли мене дати притулок. Я повернувся до своєї квартири, але від неї залишилися одні руїни — вона сильно постраждала внаслідок ударів. щоб повернутися назад в Україну, я поїхав на північний кордон із Туреччиною, бо там немає сирійських прикордонників. Для того, щоб пройти кордон без питань, заплатив дві тисячі доларів", – каже співрозмовник Фокусу.

У Сирії воювали всі з усіма

Роберт розповідає, що війну у Сирії не можна порівнювати з війною в Україні. Головна відмінність – Україна має конкретного ворога в особі Російської Федерації, тоді як у Сирії – багатосторонній конфлікт. У якийсь момент у країні воювали урядові сили Башара Асада, опозиційні демократичні сили (повстанці), курдські формування та терористичні організації. Різні сторони також підтримували американці та росіяни.

"У Сирії ворогом міг бути твій сусід або знайомий, який був готовий убити за політичну позицію. Під час війни у мене загинуло два брати. Один – через приліт російської ракети в магазин, поки місто було підконтрольне опозиційним силам. Другий – пішов на ринок, де один із мешканців попросив допомогти донести сумки до машини. Брата заштовхали в автомобіль і відвезли. Більше його ніхто не бачив. Регулярно були випадки, коли викрадали дітей та вимагали викуп. Якщо грошей не було – замість трьох дітей до батьків поверталися двоє", – каже чоловік.

Більшість родичів Роберта також залишили рідну країну. Так, рятуючись від окупації ІДІЛ, сестра співрозмовника була змушена виїхати до Туреччини, а брат – до Швеції.

"Під час окупації "Ісламської Держави" люди не мали жодних прав. Якщо терористу здавалося, що людина в чомусь завинила, її не карали арештом, а просто вішали на ліхтарному стовпі. До складу ІДІЛ входили вихідці з країн Близького Сходу та Середньої Азії.

Мій батько із ще одним братом досі живуть у Сирії, але у місті, яке підконтрольне американським військам”, – каже кухар.

Роберт розповідає, що не має наміру залишати Україну. Наразі він живе в країні завдяки посвідці на проживання, незважаючи на те, що термін дії його сирійського паспорта минув у 2017 році. Оновлювати сирійські документи чоловік відмовляється через принципову незгоду з політикою Асада. Виїжджати з України Роберт також не має наміру – одного разу він уже відчув, як бути біженцем, і не хоче повторювати цей досвід. Тим паче, що у Києві він живе зі своєю дружиною-українкою.

Між Асадом та повстанцями

Родина Ахмада Сведана переїхала із Сирії до України у 2012 році. У місті Дар'я родичі чоловіка активно підтримували революцію і навіть очолювали повстанські сили, за що було оголошено урядом Асада у розшук. Брата Ахмада, одного з полководців опозиціонерів, було вбито силовиками Дамаска.

"Хоч мені на момент початку війни було всього сім років, залишилися спогади про бойові дії. Пам'ятаю, як ми з мамою ховалися під столом під час чергового бомбардування сил диктатора. заїжджали автобуси і танки уряду – вони забирали всіх революціонерів. У такі моменти були безперервні вуличні перестрілки. Армія Асада займала позиції біля заправки – не можна було просто так взяти та розстріляти заправку, бо могли постраждати цивільні. Постійний вогонь тривав близько трьох днів", – розповідає Ахмад.

Співрозмовник розповідає про дитячі ігри за умов війни. Після боїв діти йшли на місце перестрілки і збирали кулі і патрони, що залишилися. Той, хто збере більше – виграє. Здобич віддавали революціонерам, які наповнювали патрони порохом і використовували знову.

Відлетіти з Дамаску. Операція "Арго" по-сирійськи

Через рік війни Ахмад із батьками полетів до Києва, де старший брат закінчував медичний інститут ім. Богомольця.

"Єдиний аеропорт, який функціонував, знаходився в Дамаску. Це підконтрольна диктатору територія. Попередньо мій батько заплатив хабар, щоб ми з сім'єю пройшли прикордонний контроль. Тільки зараз я розумію, наскільки це було страшно, бо вся родина перебувала у розшуку. Чоловік, який нас пропускав, мабуть, не усвідомив, що за сім'я перед ним і в якому вона становищі, якби вони знали, що мій брат до війни працював у службі безпеки Сирії, а після революції перейшов на бік демократичних сил, то ми б із Дамаску не вилетіли", – ділиться чоловік.

З Києва до Сирії Ахмад та його родина вже не повернулися – батька попередили, що у разі повернення їх буде затримано.

У розмові Ахмад називає президента Сирії Башара Асада не на ім'я та прізвище, а виключно "диктатор". Співрозмовник пояснює – називати повне ім'я глави держави не хоче, бо для нього воно асоціюється із руйнуваннями та трагедією.

"Моїй сім'ї було боляче бачити, як Путін вторгається в Сирію на прохання Асада. Батько дуже хотів повернутися, і в 2015 році, коли опозиціонери підійшли до Дамаска, здавалося, що скоро це станеться. Але тут вторгається Росія і починає обстрілювати наші міста, знищувати інфраструктуру, перетворює країну на руїни. Робить з Алеппо те, що зробила з Маріуполем. Це трагедія. Дамаск – одне з найдавніших міст Близького Сходу. Досі пам'ятаю гарні будівлі з тисячолітньою історією. Зараз розумієш, що все зруйновано. – розповідає чоловік.

ПВК "Вагнер", обстріл критичної інфраструктури та Іран

Слабку підтримку Заходу Ахмад називає "плівком від міжнародного співтовариства", яке, на його думку, у майбутньому дозволило Путіну повномасштабно вторгнутися в Україну.

Після 24 лютого 2022 року родина Ахмада знову була змушена стати біженцями. Зараз він працює технічним директором українського бренду в Парижі, тоді як більшість сім'ї оселилася в Німеччині. Водночас, один із братів Ахмада залишається в Україні і навіть вступив до київської ТРО на початку війни. Ахмад проводить паралелі між війною у Сирії та Україні.

"Україна для мене — навіть більше дім, ніж Сирія. Це боляче і доводиться довго відходити від думки, що ти знову без житла, без дому і що треба будувати своє життя наново. Ця війна відрізняється тим, що тут є підтримка Заходу. Нам дають Зброю, ППО і тренують військових.Треба розуміти, що в Сирії – громадянська війна і революція. Звичайні люди вийшли воювати, не було великої підтримки... Коли російські літаки бомбили міста, ніхто ці ракети не збивав. Снаряд точно прилітав туди, куди його запустили. Можливо, що в Україні було запущено більше ракет, але у Сирії було більше прильотів", – розповідає співрозмовник.

Говорячи про спільне між війною в Україні та в Сирії, Ахмад згадує про дії ПВК "Вагнер" та іранських військових, які брали участь у кофлікті на боці сил Башара Асада.

"Росіяни та іранці вважалися найбільш звірячими людьми. Як розповідали сирійці, які пережили їхню появу у своїх поселеннях, вони регулярно ґвалтували і могли просто так вбити, коли щось не сподобається", – каже сирієць.

Ахмад згадує, що сирійська армія використовувала таку саму тактику обстрілу міст, як і ураження об'єктів української критичної інфраструктури. Внаслідок такої блокади у цивільних мешканців не було світла, води та опалення. Перекривалися постачання продуктів, унаслідок чого у цивільних закінчувалася їжа.

Згадуючи військовий досвід Сирії, співрозмовник побоюється, що війна в Україні може затягтися на довгі роки, від чого постраждає не лише цивільна інфраструктура та мирне населення, а й економіка країни.

"Сподіваюся, що це не перетвориться на війну без кінця, коли дві сторони постійно один одного обстрілюють. З того, що я бачу, поки що не можу уявити, як можна буде врятувати інфраструктуру, враховуючи, що ворог регулярно завдає ударів по містоутворюючих підприємствах. Невідомо, як відновлюватиметься економіка України після обстрілів та окупації міст, які були важливими для держави", – завершує Ахмад.

Чоловік сподівається, що після перемоги України над Росією західні партнери матимуть змогу виділяти велику фінансову допомогу і для підтримки Сирії. На думку Ахмада, післявоєнна економіка Сирії перебуває у гіршому стані, ніж економіка багатьох країн Африки.

Важливо

Топ 7 воєнних конфліктів сьогодення. Чому не закінчується громадянська війна в Сирії