5 спроб здобути українську державу: Чому не вийшло в Iвана Гонти, Пилипа Орлика та Павла Скоропадського

Омріяна воля. Від князя Володимира — через віки

Нашим державницьким традиціям не менше тисячі років. Власне, ми й відзначаємо День державності 15 липня у пам’ять про давньоруську державу Великого Київського князя Володимира.

З часом українці свою державність втратили, проте неодноразово пробували її відновити. Розпочинаємо наш хронологічний відлік після успішної спроби здобуття державності під проводом Богдана Хмельницького.

Гадяцька унія та Велике князівство Руське – 1658 рік

Після успішного повстання під проводом Богдана Хмельницького у 1648-49 роках козаки зрозуміли, що світ за межами Речі Посполитої не такий вже й радісний та привітний. Виявилося, що українці проживають на ласій території, яку не проти захопити ледь не усі сусіди навколо. Проаналізувавши ситуацію, козацька старшина дійшла висновку, що за обставин, що склалися, оптимальним виходом із ситуації буде повернення назад до Речі Посполитої, але на більш сприятливих умовах.

Козацька держава мала стати третім суб’єктом конфедерації на рівні із королівством Польським та Великим князівством Литовським. Називатися мала Великим князівством Руським – козаки пам’ятали та шанували давні державницькі традиції українського народу.

Згiдно задуму, українці отримували рівні права із поляками та литовцями у всіх можливих аспектах. Звичайно, мова йшла про реалії середини XVII століття: тоді права мали лише привілейовані верстви населення. Проте за мірками того часу Річ Посполита була надзвичайно демократичною та вільною державою, й у випадку реалізації угоди українці справді б отримали повноцінну державу, яка де-факто перебувала б у союзі (дуже тісному, із наддержавними органами та спільною зовнішньою політикою) із двома такими ж рівноправними та повноцінними державами.

Проте положення унії так і не були втілені на практиці. Чи не єдиним позитивним наслідком угоди стало відкриття у 1661 році університету у Львові. Він став найстарішим класичним університетом на території сучасної України.

• Чому не вийшло

Причин кілька, та найважливіша з них – слабка позиція української сторони. Ряд невдало прийнятих рішень, відсторонення від влади ініціаторів угоди та військові поразки призвели до нівеляції положень унії. Польщі було набагато вигідніше отримати українські землі у формі слабкої автономії в складі свого королівства, ніж визнавати рівноправ’я повноцінної козацької держави. У Варшаві побачили скрутне становище козаків і не упустили свого шансу ним скористатися.

• Уроки

Навіть після успіхів у дипломатії та на полі бою не варто спочивати на лаврах. Світ мінливий, і після успіху дуже швидко може спіткати невдача.

Козацька держава на чолі з Пилипом Орликом – 1709-1711 роки

Пилип Орлик став першим українським лідером в еміграції. На жаль, він лише започаткував цю неприємну для українців традицію. На відміну від попередньої історії, коли невдача прийшла нізвідки та зненацька, Пилип Орлик розпочав своє гетьманування із краху попереднього козацького керманича Івана Мазепи. Проте в нього були непогані шанси перевернути історію.

Своє правління Пилип Орлик розпочав з укладання конституції – договору між гетьманом та привілейованими станами (громадянами в реаліях початку XVIII століття). Це був передовий на той час документ, який встановлював правила функціонування майбутньої держави під протекторатом Швеції.

Залишався лише один нюанс – цю державу потрібно було ще вибороти. І все йшло непогано. Успішно проходила військова кампанія проти Московського царства, яке тоді контролювало територію потенційної козацької держави. Московські війська були оточені разом з їхнім царем та були готові капітулювати. Проте тут у хід пішли "аргументи" російської дипломатії, які часто допомагали у скруті наступні три століття – великі гроші та корупція.

Підкупивши військового керівника основного союзника козаків та шведів – османського (турецького) великого візира, московські війська, під розлючений гул шведів, козаків та татар вийшли з оточення. Після чого цар Петро одразу зрікся усіх своїх обіцянок (поки він був в оточенні, обіцяв відродити козацьку державу, щоправда, не уточнивши її кордонів).

Корумпованого візира стратили, проте козакам від цього легше не стало. Москва заявила, що визнає козацьку державу в кордонах Османської імперії, де було на вкрай невигідних умовах створено Запорізьку Січ (Олешківська Січ), а Пилип Орлик так і залишився гетьманом без держави.

• Чому не вийшло

Козакам у союзі зі шведами, турками та татарами не вдалося відвоювати окуповану московськими військами територію козацької України.

• Уроки

Перемога на полі бою не означає перемогу у війні.

Коліївщина – 1768 рік

Третє хронологічно та друге за масштабом велике повстання українців проти Речі Посполитої. Перемога Московської держави у Північній війні (1721 рік) встановила новий порядок у Східній Європі. Було утворено Російську імперію, а Річ Посполита стала її маріонетковою державою (усе XVIII століття у країні йшла боротьба між проросійською та профранцузькою партією). Росія передала Речі Посполитій контроль за значною частиною сучасної України й посприяла встановленню там жорстких порядків, що повністю нівелювало усі здобутки козацьких повстань.

Усе XVIII століття на території колишньої козацької держави вирували вже повстання гайдамаків, найбільшим з яких стало повстання 1768 року. Воно увійшло в історію під назвою Коліївщина (повстання відбувалося під гаслом — посадити усіх гнобителів українців на кіл). Символічно, що його очолили запорізький козак Максим Залізняк та офіцер польської залоги міста Умань Іван Ґонта відповідно.

Повстанці дуже швидко заволоділи практично усією центральною Україною. Народ порівнював лідерів бунту із Богданом Хмельницьким з часу повстання якого пройшло вже понад сто років.

• Чому не вийшло

Керівникам повстання не вистачило політичного досвіду. На той час не було жодних інституцій, на основі яких могло формуватися щось, що нагадувало б державу. Незалежної Київської православної митрополії вже не було (підпорядкована Москві у 1686 році), а української греко-католицької церкви ще не було (утворена у 1774 році на українських землях у складі Австрії). А без потужних інституцій та політичного бачення будь-яке повстання перетворюється в бунт.

Показовою є доля керівників повстання, які довірилися росіянам, що прибули допомогти дружньому польському уряду придушити Коліївщину. Не розуміючи політичної ситуації, Залізняк та Ґонта погодилися прийняти запрошення "дружньої" православної російської армії та прибули до російського табору на бенкет, де були заарештовані. Після цього обезголовлена армія бунтарів легко була розбита.

• Уроки

Стихійний бунт без чітких політичних орієнтирів та інституційної бази приречений на поразку.

Українська держава або гетьманат Павла Скоропадського – 1918 рік

Повна протилежність попередній історії. Повністю інституційно оформлена держава, очолювана досвідченими бюрократами. Щоправда, досвідчені бюрократи в реаліях, що склалися на початок XX століття – це "перефарбовані" імперські чиновники. На них зробив ставку Павло Скоропадський, який сам був колишнім офіцером російської імперської армії.

До влади він прийшов за підтримки Німецької імперії та втратив її після поразки цієї держави у Першій світовій війні. Оскільки за його правління Українська держава перебувала у відносному мирі та сталих кордонах, склалися сприятливі умови для розвитку соціальної сфери. Було відкрито/відновлено ряд українських культурних та освітніх установ.

• Чому не вийшло

Гетьман прийшов до влади в результаті військового перевороту, підтриманого німецькими окупаційними військами та консервативною частиною населення. Він намагався законсервувати чинний суспільний устрій, надавши йому жовто-блакитних кольорів. Проте його реальною опорою та джерелом легітимності були німецькі багнети. Як тільки вони зникли, було повалено і владу Скоропадського.

• Уроки

Жодна потужна політична інституція не може бути дієвою та стійкою без народної підтримки.

Карпатська Україна – 1939 рік

За сотні років боротьби українців за державність повстання виникали у кожній її великій етногеографічні області. Доволі унікальний історичний досвід, певною мірою нагадує естафету. І от у середині XX століття настала черга найвідособленішого українського регіону, відділеного від решти території гірським хребтом.

За результатами Першої світової війни територія сучасного Закарпаття мало отримати національну автономію у складі Чехословаччини, проте реально Закарпаття її здобуло лише за наслідками Судетської кризи — й те, проголосивши самостійно.

Власне, зволікання чехословацької влади із вирішенням національних питань і стало приводом для претензій нацистської Німеччини. Коли Гітлер став розчленовувати деморалізовану Чехословаччину, українці зрозуміли, що це їхній черговий шанс на державність.

Події нагадували ситуацію 1918 року, коли в результаті руйнації Австро-Угорщини українці опинилися самі на уламках колишньої імперії. Тоді було проголошено ЗУНР.

• Чому не вийшло

На жаль, історія знову повторилася. Утворена незалежна Карпатська Україна дуже швидко була завойована іншою державою, що раніше володіла цими землями – Угорщиною, яка була союзницею нацистів. Сили були просто неспівмірні: близько 40 тисяч угорських військ проти кількох тисяч українських добровольців із Карпатської Січі. Карпатська Україна проіснувала лише кілька днів.

• Уроки

Право сили було домінуючим у міжнародних відносинах протягом левової частини історії людства.

33 роки відновленої незалежності України

Наведене вище — це вижимка лише кількох найбільш важливих та неординарних моментів боротьби українців за свою державність, які завершилися невдачею. Вони дозволяють усвідомити, який насправді непростий шлях пройшла наша нація у своїй боротьбі.

Після кожної поразки було далеко не очевидно, що буде ще один шанс на боротьбу. I те, що такi шанси наставали, ще раз підкреслює неймовірну цілеспрямованість, з якою українці таки вперто продовжували йти до своєї мети – здобуття вільної та суверенної держави, вiдновлення якої ми сьогодні й святкуємо.