Найкраща реабілітація: у дитсадку Житомира працює єдиний в України ветеран-вихователь (фото)

У дошкільному закладі на Житомирі працює єдиний в Україні ветеран-вихователь Олександр Ковальчук. Після після пережитого на війні він якийсь час шукав сенс життя і знайшов його у дітях. Вони просто обожнюють вихователя "Сашка". Історію ветерана розповідають "Факти".

Чоловік розповідає, що тривалий час працював офіціантом і барменом, далі став адміністратором та директором у кафе. У лютому 2024 року він спочатку став волонтером, а коли отримав повістку, пішов до ЗСУ. Спочатку був на посаді повара, а пізніше перевівся у піхоту.

"Перебувала наша бригада на Донеччині. Коли їхали на позиції і проїжджали села — вони практично всі в руїнах. Хіба кілька хат вціліло від російських обстрілів. Боляче було на це дивитись… Не приховуватиму, що на фронті важко. Був страх, бо ми ж не якісь там роботи. Під час служби я сильно захворів, довго лікувався. Через п’ять місяців військово-лікарська комісія визнала мене непридатним до військової служби. Після демобілізації я проходив курс лікування з психологом. Вирішив вдома допомагати ветеранам, родинам полеглих героїв. В Житомирі мене призначили заступником голови обласної "Української військової організації" по роботі з дошкільною молоддю", — розповідає він.

Чоловіка стали запрошувати в гості в дитсадочки, бо, за його словами, багато хто з бійців після війни замикаються у собі, а спілкування з дітьми дає заряд енергії. Одного дня він почув, що цей садочок шукає вихователя.

"Я обожнюю проводити час із дітьми, і тут виникла думка: "Може це спробувати? Може б вийшло?" Сконтактували мене з адміністрацією, прийшов на співбесіду, поспілкувались. Звісно, мені одразу повідомили, що не знають, як воно буде, все залежить від того, як мене діти сприймуть. Наступного дня вийшов на роботу, вихованці, батьки та колектив чудово мене зустріли. Вони знали, що я військовий, їм розповіли. А наступного дня підписав трудову угоду", — розповідає Олександр.

Чоловік говорить, що раніше мав досвід у вихованні дитини колишньої дружини і завжди любив бавитися з малечею друзів та родичів.

"Мене робота з дітьми окриляє, на весь день гарантований прекрасний настрій. Помітив по собі, що краще став спати, це — дійсно найкраща реабілітація. Чекаю ранку, щоби швидше бігти на роботу. Вірю, що досвід нашого садочку перейматимуть й інші, даючи шанс іншим ветеранам працювати із малечею", — каже Олександр.

Чоловік зізнається, що оскільки не має відповідної освіти, то робить все інтуїтивно і має до кожного вихованця індивідуальний підхід. Велику увагу приділяє патріотичному вихованню.

"Ось днями готувались до заходу й прийшли побратими та подарували малечі трек на дві машинки. Ми взялись його складати. Зробили це за три підходи, бо постійно лунали сирени, й ми бігли в бомбосховище. Кожен з воїнів носить з собою обереги, зроблені дітками. Пригадую, як лікувався у Дніпрі, до нас вони часто приходили й одягали на руки жовто-сині браслети. Це так щемливо, повірте, кожен захисник цінує таку турботу", — розповідає вихователь.

Чоловік мріє про перемогу України, мир, і щоб всі бійці повернулися додому живими і неушкодженими, щоб українські діти більше ніколи не знали горя війни й не проводили найкращі дні свого дитинства у підвалах.

Нагадаємо, що ветерани та захисники "Азовсталі" вступають до Метінвест Політехніки. Виш обирають "за активну підтримку військових".