Три антології Vivat, які передають дух свят

Водночас саме ця серія послідовно руйнує уявлення про класику як про щось винятково шкільне, нудне й віддалене від сьогодення. І робить це серія завдяки текстам: забутим, замовчуваним, непрочитаним, тим, що десятиліттями залишалися поза фокусом масового читання.

Особливе місце в серії посідають тематичні антології, присвячені святам — Різдву, Великодню та Дню закоханих. Ці видання вирізняються не лише темою, а й форматом: це ретельно вибудувані літературні світи, у яких поруч звучать голоси різних епох, стилів і авторів.

Антологічний принцип дозволяє побачити, як одна й та сама тема розкривається в релігійному, містичному, інтимному й філософському вимірах, а також відкриває читачам нові літературні імена й несподівані тексти відомих авторів.

Ці книжки читачі дедалі частіше називають «подарунковою класикою»: вони ошатні, більшого формату, з продуманим дизайном і навіть ароматизованими обкладинками. Це видання, які хочеться дарувати, колекціонувати й залишати на видному місці, повертаючись до них у святкові моменти.

CEO видавництва Vivat Юлія Орлова коментує це так: 

«Для мене і команди антології серії Vivat Класика мають два важливі виміри. Перший — це краса і подарунковість. Його важко ігнорувати. Ми свідомо створюємо книжки, які хочеться дарувати й отримувати в подарунок та колекціонувати.

Другий вимір, менш очевидний, — це місійність. Серія Vivat Класика зʼявилась тому, що ми цілеспрямовано прагнемо повертати забуті імена в канон української літератури. А формат антології зручний, бо містить коротку прозу і дозволяє зібрати різних авторів, обʼєднаних темою».

Антологія як спосіб повернення класики

Серія «Vivat Класика» системно працює з українською літературною спадщиною ХІХ–ХХ століть. У фокусі — твори авторів і авторок, яких свого часу витіснили з канону, цензурували або ж просто не перевидавали десятиліттями. Антологічний формат дозволяє не лише повернути ці тексти в обіг, а й показати, наскільки різноманітною, несподіваною і живою є українська класика. 

Як пояснює головний редактор видавництва Vivat Артем Літвінець, саме антології дають змогу розширити поле видимості класичної літератури:

«Коли ми працюємо над черговими виданнями серії Vivat Класика, щоразу звучать імена письменників і письменниць, яких ми обовʼязково хочемо видати, але не можемо включити в конкретну чергу. Саме антології короткої прози дають можливість частково це виправити й повернути в обіг більше голосів».

А буває і навпаки: антології стають поштовхом для видання окремої книжки. Кураторка серії Ярина Цимбал розповідає: 

«У «Різдвяній класиці» було сім оповідань Олени Пчілки, які багатьом читачам і читачкам припали до серця, стали відкриттям, ми отримали про них багато відгуків. Рівно за рік, на наступне Різдво, ми видали окрему книжку письменниці під назвою «Маскарад», а народилася вона з антології. Відкрию секрет: у «Любовної класики» теж будуть «діти», незабаром ми про них почуємо».

«Різдвяна класика»: тепло поколінь і час див

Першою у святковій трилогії стала «Різдвяна класика» — антологія короткої прози, що обʼєднала класичних і сучасних українських письменників і письменниць. Для кожного з них Різдво — особисте: інтимне, родинне, фольклорне або містичне. Саме тому тексти такі різні за настроєм, стилем і ритмом. Ідея видання зʼявилась у редакції видавництва. 

Упорядниця антологій, літературознавиця Ярина Цимбал, поєднала в одній книжці історії про час див, світла й надії. Тут Різдво постає як сакральний момент, у якому переплітаються віра, традиція й людська памʼять, але також і зовсім інший його бік: проблема рівності, боротьби і внутрішньої сили.

Збірка занурює читача в різні куточки України — від заметених снігом вулиць Києва до міфологізованої Диканьки, від морозного Львова до малих міст і сіл із власними обрядами й віруваннями. Письменники активно працюють із фольклорними мотивами, але водночас залишаються вірними авторському стилю.

Артем Літвінець пояснює, що тональність українського різдвяного оповідання суттєво відрізняється від загальноприйнятого уявлення про святкову атмосферу з подарунками під ялинкою:

«Почалось усе з ідеї «Різдвяної класики», яка стала певним феноменом на ринку й задала тон наступним виданням. В українській традиції Різдво часто звучить через мотив жертви, втрати, співпереживання, внутрішнього випробування. Із прагнення осмислити основний корпус різдвяних оповідань в українській літературі і народилася ідея першої антології». 

Книжка структурована на два блоки — «Класика» та «Сучасність», що дозволяє побачити, як змінюється святковий наратив крізь покоління. Передмова літературознавця Богдана Тихолоза слугує дороговказом у цьому різдвяному літературному просторі.

Видання доповнюють кольорові розгортки ілюстраторки Лади Касьяненко, осучаснена орфографія і пояснення слів. Усе це робить «Різдвяну класику» книжкою, до якої хочеться повертатися щозими — як до теплого гніздечка зі знайомих і водночас нових історій.

Кураторка серії Vivat Класика Ярина Цимбал зізнається:

«Я спершу насторожилася, бо щоб вишукувати різдвяні тексти, треба мати детальні знання класичної літератури, а не просто панорамне бачення, якого вистачає для кураторства. Однак у процесі роботи стало надзвичайно цікаво, я навіть продовжувала дозбирувати тексти після виходу книжки. А потім запропонувала видати "Великодню класику". Її ми зробили в надзвичайно стислі терміни». 

«Великодня класика»: світло, що проростає з темряви

Якщо різдвяна тема в літературі очікувана, то «Великодня класика» стала справжнім відкриттям. Українські автори й авторки напрочуд глибоко й різнопланово осмислюють Великдень — не лише як релігійне свято, а як момент внутрішнього перелому, духовного відродження і болісного прозріння. Головний редактор розказує:

«Антологія «Великодня класика» постала з усвідомлення того, що Великдень — одне з найважливіших свят для нашої культури, де важливою є не лише історія народження, а й історія відродження: оновлення, набуття нової сили, подолання страждання. Водночас ми розуміли, що на відміну від Різдва, Великдень рідко асоціюється з книжками світського характеру й читанням, подарунками у вигляді книжок. Але дослідницький інтерес і прагнення подолати стереотипи дали можливість команді у рекордний час втілити цей проєкт».

Антологія поєднує поезію та прозу, створюючи спільний творчий потік навколо мотиву Воскресіння — Господнього і водночас людського. У 63 текстах письменники не завжди прямо говорять про Бога, але постійно ведуть розмову про сенс буття, стосунки людини з божественним, боротьбу світла й темряви.

Великодні історії часто мають меланхолійний, навіть трагічний тон. Герої — знедолені, втомлені, зламані життям — стоять на межі спустошення. І саме їм найбільше потрібне те світло, яке символізує Воскресіння. У цьому антологія перегукується з євангельською логікою жертви й оновлення.

Книжка пропонує прозові твори 33 авторів і авторок та поезію 12 митців. Цьому виданню йдеться не стільки про святкову атрибутику, а про екзистенційну глибину. І саме тому Великдень у цій антології звучить несподівано яскраво.

«Любовна класика»: поліфонія почуттів

«Любовна класика» — антологія української прози ХІХ–ХХ століть, присвячена найуніверсальнішому й найсуперечливішому почуттю. Тут кохання постає багатоголосою симфонією: від ідеалізованої ніжності до руйнівної пристрасті, від жертовності до залежності.

«Окремим викликом стала «Любовна класика». Існує не одна антологія, присвячена тілесності, коханню, любові. Нашим завданням було відібрати такі тексти, які не повторювали б наявні добірки, а відкривали нові ракурси любовної теми, показували інші, менш очевидні грані української класичної літератури», — пояснює Артем Літвінець. 

Упорядниця Ярина Цимбал зібрала тексти, що хронологічно охоплюють ціле століття, а передмова Богдана Тихолоза окреслює спільний концептуальний нерв антології. Книжку відкриває «Маруся» Григорія Квітки-Основʼяненка — канонічний зразок сентиментального «кохання по-українськи». Далі ж читач потрапляє у зовсім інші регістри — модерні, сміливі, часто провокативні.

В антології представлено вісім типів любові — від еросу й людусу до агапе, сторге й манії. Поруч існують сентименталізм, романтизм, реалізм і модернізм, а любовні історії стають приводом для глибоких психологічних і філософських роздумів.

Це тексти про вибір, втрату, тілесність, свободу і відповідальність. Про любов як досвід, що не має сталої формули, але завжди лишається центральним у людському житті.

Святкова класика, яку хочеться дарувати

Усі три антології — це приклад того, як класика може бути живою, емоційною і актуальною. Формат антології дозволяє почути десятки голосів, відчути різні епохи й побачити, наскільки багата українська літературна традиція.

Як підкреслює шефредакторка Vivat Олена Рибка, тематичні подарункові антології повертають читачам малу прозу:

«Робочий чат команди «Vivat класика» називається «альтернатива», що загалом задає атмосферу роботи. Як у формуванні черг, так і в упорядкуванні антологій Ярина Цимбал вкотре не зрадила собі й нашій концепції: і в доборі текстів, і в коментуванні, і в тому, що ми повертаємо незаслужено забуті імена, відкриваємо нові грані наших класиків... Тематичні подарункові антології повертають читачам одну з найживіших і водночас найменш прочитаних форм нашої літератури — малу прозу».

Окремої уваги заслуговують передмови Богдана Тихолоза, які стали неодмінним атрибутом саме цих видань:

«Кожна передмова — це есей, який розповідає про нас сьогоднішніх і те, як і чому нам можуть відгукнутись оповідання, вміщені в антологіях», — додає Олена Рибка.

Три «подарункові» антології Vivat повертають у моду читання власної літератури через задоволення і спільні традиції. Водночас вони відкривають нові і забуті імена та тексти. 

«Коли світ побачила «Різдвяна класика», до якої було вміщено сім творів Олени Пчілки, у відгуках усі їх згадували як несподіване відкриття. Тож логічним продовженням було те, що через рік ми видали її збірку «Маскарад», — додає Ярина Цимбал. — А ті, чиї книжки вийдуть після «Любовної класики», ще здивують українських читачів».

Усім поціновувачам цієї серії команда натякає очікувати на нові анонси — вони обовʼязково будуть.