Територіальна оборона України: якою має бути та чого їй не вистачає зараз

Уже котрий місяць в Україні не вщухають розмови про небезпеку повномасштабного вторгнення Росії. У зв'язку з цим українцям важливо знати, якою є ситуація в ЗСУ, а також — чи готова територіальна оборона виконувати свої завдання в разі наступу російської армії на наші міста.

Міністр оборони України Олексій Резніков заявляє про готовність сил територіальної оборони.

"У разі потреби розгортання батальйонів територіальної оборони відбуватиметься відповідно до закону. Використовуватимуться резерви, озброєння, є командувач. Територіальна оборона — це додатковий вид Збройних сил, такий самий, як і інші види. Тому ми готові", – запевнив Резніков.

Проте не всі експерти оптимістично оцінюють боєздатність сил ТрО та говорять про численні проблеми.

"Тероборона перебуває на стадії формування, і до якоїсь серйозної боєздатності ще далеко. Люди, які задіяні в цьому, — патріоти, і вони зроблять усе можливе, і зараз роблять, готуючись максимально. Але говорити, що система територіальної оборони вже готова до викликів, це велике перебільшення, — вважає Андрій Гордієнко, голова правління руху сприяння територіальній обороні України.— Задач дуже багато, і в разі кризових ситуацій, які б у штабі ТРО не були патріотичні люди, і як би вони не хотіли змінити ситуацію, дуже обмежені в силах і засобах. Обмежені міжвідомчою взаємодією, яку довго та складно налагоджувати за всього бажання. Тому дійсно повинні проходити навчання, і насамперед, мені здається, треба приділяти увагу громадськості, її потенціалу, і це найшвидший і найконструктивніший шлях".

Проблема в наявності: батальйони тероборони не мають достатнього фінансування та матеріальної бази

"Питання підготовки тероборони болюче, це одна з великих проблем. Немає нормального фінансування, немає нормальної матеріальної бази, — зазначає аналітик ГО "Повернися живим" Антон Муравейник. — Як передбачається зараз навчання резервістів тероборони? Існує формат стрілецьких днів. Вони проходять раз на місяць, а взагалі, як мені казали, двічі на місяць, один раз для кадрового складу бригади й один раз для резервістів, але на стрілецьких днях, швидше за все, не стріляють. В області, може, ще стріляють, а в районі є проблема, бо немає нормального транспорту в бригадах, нема чим привезти зброю та патрони. Тому люди приносять свою зброю та стріляють у ярах, лісах. Є дуже багато мотивованих людей, наприклад, один із батальйонів на Київщині, вони збираються самі щотижня та відпрацьовують і тактику, і такмед, і застосування озброєння. І це дуже круто, коли є такий колектив. По віддалених районах стрілецькі дні можуть не проводитися, або проводяться формально. Щоб проводити заняття, потрібні професійні інструктори — їх немає в принципі, вони не передбачені штатом. Часто для цього використовують людей із бойовим досвідом чи громадські організації".

Зміни на краще все ж таки помітні, і є випадки, коли місцева влада навіть готова організувати фінансування підготовки бійців ТрО.

"В армії, як і раніше, бюрократії більше, ніж потрібно, логістика й організаційні питання займають дуже багато часу, який хотілося б витрачати на бойову підготовку, а не на очікування, — каже Фокусу командир мінометного взводу 112-ї бригади ТрО, журналіст Євген Лешан, який узяв участь у масштабних навчаннях під Києвом у серпні. — Але все потроху змінюється на краще. Київська міська держадміністрація останнім часом демонструє інтерес до ТрО, обіцяють фінансування з міського бюджету у розмірі 150 млн гривень".

Завдання, які постануть перед теробороною Києва в разі наступу ворога

У разі війни в ТрО у столиці України два завдання — припинити в зародку дії п'ятої колони та чинити опір супротивникові, якщо той спробує увійти до Києва. Перше завдання цілком реалізоване. Можна згадати приклад Слов'янська: місто, яке нікому захищати, здатна захопити навіть невелика група цілеспрямованих озброєних людей, як ДРГ полковника Гіркіна, — розповідає Євген Лешан. А наявність підготовлених підрозділів ТрО, готових швидко чинити опір ворогові, вже само по собі стане стримувальним фактором для п'ятої колони.

"Щодо оборони міста, то наше завдання — стримувати супротивника до підходу основних сил ЗСУ. І тут, звичайно, бригаді потрібно постійно нарощувати свої сили та можливості. Сказати, що все вже готове — це був би самообман, який дорого всім нам обійдеться", — зазначає Лешан.

Чим важливим є Закон №5557 "Про основи національного опору"

Поліпшити ситуацію має новий закон, який уперше в історії України присвячений значною мірою питанням тероборони. Закон №5557 "Про основи національного опору" набуде чинності з 1 січня 2022 року.

Ухвалений 16 липня 2021 року Закон "Про основи національного опору" вперше в сучасній історії України має комплексно нормувати діяльність територіальної оборони та дозволити розпочати її фінансування.

У цьому законі визначено основні завдання та заходи щодо підготовки та ведення територіальної оборони України.

Аналітик ГО "Повернись живим" Антон Муравейник у дослідженні під назвою "Територіальна оборона України. Історія, сучасний стан і майбутнє" зазначає: "Після ухвалення Закону України "Про основи національного опору" з'явилася законодавча основа для розвитку територіальної оборони України. Вибір цієї концепції розвитку тероборони обумовлений багатьма факторами, вона має багато недоліків, але важливий сам факт її прийняття, що дозволяє отримати фінансування на розвиток тероборони, запустити процес формування дієздатного організаційного ядра та відпрацьовувати нові способи застосування частин (підрозділів) Сил ТрО. В ідеалі, подальше усунення недоліків має відбуватися із залученням широкого кола стейкхолдерів і представників громадського сектору".

Документом передбачено, що тероборону виділять до окремого роду сил у складі ЗСУ. Щоб здійснити заплановані новим законом реформи в теробороні, чисельність ЗСУ законодавчо збільшили на 10 тисяч осіб.

Критики попереджають: "Це закон про порцію гарматного м'яса", "радянський колгосп" і "піхота для бідних"

Ухвалений закон – ініціатива президента Зеленського. Проте водночас пропонували й іншу концепцію тероборони в Україні. Ще один законопроєкт розробив колишній заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони Сергій Кривоніс. У Верховній Раді його зареєстрували значно раніше за президентський, але в результаті до сесійної зали законопроєкт так і не потрапив.

Кривоніс виступив із жорсткою критикою президентського закону.

"Той закон, який прийнятий із подачі президента Зеленського — це закон про чергову порцію гарматного м'яса для поповнення втрат на фронті, — говорить генерал Кривоніс. — Вони прописали це в законі, що війська тероборони можуть застосовуватися для ведення бойових дій на фронті. Питання в тому, що є провали кадрової роботи в збройних силах, тому в першу чергу вони думають – де взяти людей? Адже вони не мотивують. Давайте порахуємо, скільки десятків, а мабуть, уже сотень тисяч звільнилося за роки російсько-української війни. Вони пішли з лав Збройних сил. Вони розчарувалися".

У президентському законі справді наголошується, що бригади тероборони, у разі потреби, можуть залучати до виконання завдань не лише у своїй області, а й у інших регіонах.

Ще одна важлива відмінність у підходах до розвитку тероборони в Україні – штатна зброя бійців, а саме місце її зберігання. У прийнятому законі це спеціально обладнані приміщення в пунктах постійної дислокації. У проєкті, який відстоював Кривоніс, після року служби в бригаді резервіст отримував право зберігати автомат удома.

Із критикою Закону "Про основи національного опору", який набуде чинності з 1 січня 2022 року, виступив головний редактор сайту Цензор.НЕТ, ексрадник міністра оборони України Андрія Тарана Юрій Бутусов. Він переконаний: документ веде створення та розвиток територіальної оборони хибним шляхом.

"Державі потрібно створити добровольчі сили – те, що в нас називають територіальною обороною. Але, на жаль, той шлях, який був проголосований і прийнятий, — це абсолютно хибний шлях… Це абсолютно мертва схема. Вона мертва не тому, що люди погані: люди в ТрО йдуть дуже мотивовані, віддані, там хороший підбір кадрів. Проблема в тому, що сама схема створення територіальної оборони в Україні — це все одно виходить радянський колгосп", — зазначає Бутусов.

Журналіст вважає, що новостворена тероборона дублює функції вже наявних структур, і її матеріальне забезпечення не буде достатнім.

"Подивимося, скільки в Україні резервних структур. Є кадрова армія, яка має оперативний резерв першої та другої черг. У кадровій армії сухопутних військ є корпус резерву, де 10 бригад. […] Є Національна гвардія, яка виконує ті ж завдання, що прописані для військ територіальної оборони Збройних Сил, це також військове формування зі своїм оперативним резервом, і тут у нас створюються війська територіальної оборони – це ще один резерв.[…] Це така піхота для бідних. На них уже не вистачає ні техніки, нічого не передбачається. Є просто люди, яким видали (практично всім) лише автомат Калашникова і більше нічого. Вони не мають штатного транспорту, озброєння — це має бути видано, якщо прийде війна. І, звісно, вони не мають забезпечення", — розповідає Бутусов.

Деякі моменти нового закону критикує Антон Муравейник у своєму дослідженні.

Експерт звертає увагу на те, що ідея постійного зберігання резервістами зброї вдома була відхилена як така, що створює певні ризики. Але насправді, вважає Муравейник, користь від такої ініціативи може бути набагато більшою, ніж загроз. Резервісту не доведеться самостійно добиратися до місць зберігання озброєння, проходити тривалу процедуру отримання зброї та патронів (особливо з урахуванням низької пропускної спроможності в місцях їх видачі), а потім вирушати до місця виконання завдань.

До того ж, немає гарантій надходження найближчим часом у частині ТрО достатньої кількості транспортних засобів. Це означає, що переміщення між усіма пунктами призначення може тривати багато часу. Тим часом досвід весни 2014 року на Донбасі показав, що місця накопичення та зберігання озброєння (відділи й управління силових структур, військкомати, військові частини тощо) були атаковані та/або блоковані в першу чергу.

Реформа тероборони триватиме до 2024 року

Сили територіальної оборони стануть ще одним окремим родом сил Збройних Сил України та формуватимуться в кілька етапів до червня 2022 року.

План формувань сил територіальної оборони України 20 жовтня затвердив головнокомандувач ЗС України генерал-лейтенант Валерій Залужний: чисельність тероборони становитиме близько 80 тисяч, із них 10 тисяч — військовослужбовці за контрактом, решта – резервісти та військовозобов'язані, яких призватимуть за мобілізацією в разі обострення.

• Формування сил тероборони, комплектування й облаштування пунктів постійної дислокації планується здійснити упродовж 2022 року. 2023 рік присвятять набуттю навичок. Тому готовність до виконання завдань тероборона досягне не раніше 2024 року.
• Формуватимуть Сили тероборони в три етапи. На першому, на базі існуючого Командування територіальної оборони Сухопутних військ створять окреме Командування сил територіальної оборони. Штат має бути затверджений до кінця 2021 року, завершити формування – до 31 січня 2022 року.
• Наступним кроком стане створення чотирьох регіональних управлінь територіальної оборони. Штати цих органів управління мають бути затверджені до 25 лютого, а сформовані – до 31 березня.
• На завершення, до 31 травня 2022 року, мають сформувати, а точніше переформувати, 25 бригад територіальної оборони (100-124 обртро). Штати бригад мають розробити та затвердити до кінця квітня. На комплектування цих частин приділяється місяць – воно буде здійснено в травні наступного року.

Поточний структурний поділ територіальної оборони України є досить простим — уся територія України поділена на зони та райони територіальної оборони, що збігаються з адміністративним поділом держави:

• Зони ТрО – вони відповідають межам областей і міст зі спеціальним статусом. На початок 2021 року існує 25 зон ТрО, із яких 24 сформовані в усіх областях України та одна в місті Київ.
• Райони ТРО – відповідають межам районів цих областей і міст зі спеціальним статусом.

Що може зробити тероборону ефективнішою?

Військовий аналітик Focus.ua, офіцер Армії оборони Ізраїлю та військовий інструктор ГО "Українська Оборона" Ігаль Левін наголошує: боєць територіальної оборони в будь-якій армії завжди гірше підготовлений і має старіше озброєння, ніж солдати регулярної армії. Прийнято вважати, що тактикою ТрО має бути герілья, тобто тактика масового виснаження ворога на своїй території з метою завдати йому максимальної шкоди, порушити роботу його логістики та штабів, тримати в страху тили, снайперський терор тощо. На практиці, вважає Левін, в українських реаліях може бути ефективна тактика малих груп, тактика роботи з тилів і флангів ворога.

Левін зазначає, що для ефективного протистояння численної російської армії Україні слід зробити такі кроки в розвитку тероборони:

• Розгорнути формування підрозділів ТрО за територіальним принципом, звести до мінімуму бюрократію та формальні перепони. Запровадити регулярні та дієві навчання із залученням фахівців із країн, які змогли побудувати власні територіальні міліцейські сили. Це Польща, країни Балтії й інші.
• Нормувати залучення громадських організацій, що займаються військово-патріотичною підготовкою, до єдиної парасолькової структури, яка працюватиме безпосередньо з військами ТрО.
• Виділити з арсеналу ЗСУ нормовану кількість зброї, боєприпасів, техніки тощо для бойового та матеріального забезпечення ТрО.
• Розпочати всебічне вивчення практик війни рейнджерів, терору-контртерору, герільї-контргерільї і т.д. Акцент має бути на асиметрії, а не на традиційній військовій доктрині.
• Забезпечити гідну матеріальну підтримку як кадровим службовцям штабів ТРО, так і резервістам ТРО під час зборів і навчань. Закон повинен регламентувати, що роботодавець відпускатиме громадянина для участі в зборах, без страху втратити роботу чи заробітну плату.

Аналізуючи президентський закон, аналітик зазначає, що залучення й організація людей, які володіють мисливською зброєю в територіальних громадах, безумовно, позитивний крок. Опір справді має бути загальнонаціональним, тобто народним.

Проте покладання відповідальності за підготовку на ССО замість створення спеціальних частин, підготовки фахівців із війни малих груп, герільї і контргерільї Левін не вважає правильним рішенням. Також невдалою експерт називає ідею наділити Головнокомандувача ЗСУ правом залучати бійців ТРО для виконання завдань поза своєю зоною. Враховуючи безлад і плутанину в разі великої війни, а також можливу кризу в живій силі, цим правом Головнокомандувач ВСУ швидше за все скористається.

Актуальні проблеми системи ТрО (станом на 2021 рік) зазначено в дослідженні "Повернись живим"

• низький рівень фінансування та матеріально-технічного забезпечення;
• відсутність фондів (приміщень, територій тощо) та транспорту;
• нестача людських ресурсів;
• особливості формування територіального резерву;
• деякі з наслідків адміністративної реформи;
• відсутність сталої системи оповіщення резервістів;
• неефективні процеси та процедури.

Автори пропонують алгоритм, за допомогою якого на етапі планування та впровадження змін можна чітко побудувати актуальну концепцію та структуру системи тероборони:

1. Вивчити дійсні та потенційні загрози національній безпеці України — внутрішні та зовнішні, військові та невійськові (зокрема гібридні), природні та техногенні тощо.
2. Здійснити прогнозування різних сценаріїв розвитку подій і виявити "слабкі місця", які не можуть покрити існуючі сили безпеки й оборони.
3. Розглянути різні способи усунення загроз, обравши оптимальні на основі балансу "ефективність/витрата ресурсів".
4. Якщо попередньо було прийнято рішення покрити, принаймні, частину "слабких місць" за рахунок розвитку дієвої системи тероборони (або у разі, якщо така система вже номінально створена, але не є ефективною), слід створити докладний перелік загроз, до реагування на які планується залучати суб'єкти ТРО.
5. Тільки після того, як будуть визначені загрози та "слабкі місця" системи безпеки й оборони, на їх основі слід описати завдання тероборони.
6. Розробити детальну структуру управління та спланувати штати частин (підрозділів) ТрО, а також цивільно-військову вертикаль, які гарантуватимуть ефективне виконання певних завдань.
7. Шляхом розробки відповідних законів та інших нормативно-правових актів або завдяки внесенню змін до існуючих створити якісну юридичну основу для діяльності бажаної системи ТрО.

Як улаштовані підрозділи територіальної оборони: досвід інших країн

Польща: Wojska Obrony Terytorialnej

У 2015 році наша сусідка почала активно створювати потужні підрозділи територіальної оборони (пол. Wojska Obrony Terytorialnej – WOT), а вже у 2017 році на створення WOT було виділено понад 1 млрд злотих (близько 320 млн доларів). До кінця 2017 року чисельність особового складу сягнула понад 7600 осіб. До кінця 2022 року планується довести чисельність до 50 тисяч особового складу, а загальний бюджет – до 900 млн доларів. Крім того, цікавий у поляків новий підхід до територіальної оборони – територіальна військова служба. Новизна полягає в тому, що солдати ТрО, які раніше не проходили службу, проходять 16-денну базову підготовку, а потім протягом трьох років під час вихідних проходять навчання за програмою індивідуального та спеціалізованого навчання.

Близько 10% особового складу ТРО Польщі складають професійні військові (головним чином офіцери), які перебувають на службі або в запасі. Інші складають резервісти-добровольці, які підписують договір проходження служби терміном від 2 до 6 років і отримують призначення на конкретну військову частину. Службу в польському ТРО можуть проходити всі придатні за станом здоров'я громадяни – як цивільні особи, так і військові, чоловіки та жінки.

Основні завдання підрозділів територіальної оборони Польщі:

• у разі виникнення збройного конфлікту – ведення бойових дій разом із регулярною армією з метою знищення чи зупинення сил противника;
• у мирний час виконуватимуть завдання, пов'язані із захистом цивільного населення від наслідків стихійного лиха, протистоятимуть проведенню спеціальних інформаційних операцій і кібератак.

Окрім того, підрозділи польської ТРО повинні на постійній основі активно співпрацювати з елементами сектору безпеки й оборони, державними органами й органами місцевого самоврядування.

Естонія: підрозділи ТрВ "Кайтселійт"

Підрозділи територіальної оборони називаються "Кайтселійт" та складаються з 15 піхотних дружин. Ці добровольчі воєнізовані формування поряд зі збройними силами входять до складу Сил оборони Естонії. Чисельність дружин за штатом мирного часу становить близько 1000 бійців. Крім того, до складу "Кайтселійту" входить жіночий корпус сприяння обороні країни (Найскодукайтсе), а також організації "Дочки Батьківщини" (Кодутютред) для дівчат і "Молоді орли" (Нооред коткад) для хлопців допризовного віку.

Примітно, що в Естонії протягом двох-чотирьох годин, залежно від локації, люди займають встановлені позиції, не чекаючи на рішення старшого штабу. Рішення приймаються лише на рівні первинних організацій.

У цій країні територіальній обороні дійсно надають великого значення, так, в Естонії щочетверга проводиться день захисника, і величезна кількість людей займається на полігонах, у тирах, відпрацьовують навички, які можуть знадобитися у воєнний час.

Фінляндія: територіальні війська Maakuntajoukot

Основу загальнодержавної оборони у Фінляндії становлять т.зв. територіальні війська (Maakuntajoukot).

Територія країни поділена на чотири великі військові провінції, своєрідні командування, до складу яких входять військові райони, вони ж, за адміністративно-територіальним устроєм країни, – області.

Загалом у Фінляндії 19 областей і відповідно 19 військових районів. У кожному районі утримуються піхотні роти територіальної оборони. Загалом сформовано 28 таких рот (загалом по дві на область).

Підготовкою військовослужбовців рот тероборони займається не лише військове керівництво, а й фінський аналог українського Товариства сприяння обороні України (ТСОУ) – Національна асоціація воєнізованої підготовки Фінляндії.

Латвія. Земессардзе – Національна гвардія

У Латвії функції територіальної оборони виконує Земессардзе – Національна гвардія Латвії. Організаційно вона входить до складу Збройних Сил і складається з Командування та чотирьох піхотних бригад – по одній на кожен історико-культурний регіон країни. Включає штаб і 4 бригади, які розділені на 18 батальйонів, у ній налічується близько 8300 бійців.

Головним завданням Національної гвардії є підтримка регулярних підрозділів сухопутних військ через захист національної території в разі військової загрози та виконання бойової підтримки та бойового забезпечення Національних збройних сил. Водночас, Національна гвардія повинна продовжувати забезпечувати підтримку в подоланні надзвичайних ситуацій, забезпеченні громадського порядку Латвійською національною поліцією й охороні стратегічних об'єктів.

Основними завданнями Національної гвардії є:

• забезпечення бойової та мобілізаційної готовності своїх підрозділів;
• забезпечення правової та військової підготовки солдатів Національної гвардії;
• підтримка громадського порядку.

Литва: Добровольчі сили національної оборони

У Литві до 2003 року існували спеціальні Добровольчі сили національної оборони (Krašto apsaugos savanorių pajėgos). Однак після вступу країни до НАТО вони були скорочені й інтегровані в регулярні війська. На сьогодні їхня чисельність становить близько 5000 осіб.

Територія країни складається з 10 повітів, об'єднаних у військові райони, які підпорядковані Командуванню Сухопутних військ через територіальне командування. Таких командувань шість. Основною бойовою одиницею територіальних командувань є піхотна рота. Одному командуванню підпорядковується від 5 до 10 піхотних рот, загалом по 100 людей кожне.

Утім, не варто спокушатися бездумно копіювати досвід інших країн.

"Досліджуючи досвід інших країн, слід враховувати весь спектр умов (геополітичних, економічних, безпечних), сукупність яких у різних державах відрізняється. Одні мають малі території та нечисленні збройні сили, але є членами потужного військово-політичного альянсу (Литва, Латвія, Естонія), інші мають протяжні кордони з відверто ворожими країнами або оточені ними (Ізраїль.) Деякі країни мають міцну економіку та можуть дозволити собі нове озброєння для регулярної та резервної складових збройних сил (Фінляндія, Швеція), а деякі, дивлячись на Україну, побудували систему ТРО фактично з нуля (Польща), тоді як наша держава лише підходить до цього", – робить висновок Антон Муравейник.