"Бояться навіть мурахи": жителі Авдіївки звикли до апокаліптичних умов, — WP (фото)

Голова Авдіївської військової адміністрації Віталій Барабаш розповів, що все те, що йому доводилося бачити майже за десять років війни, не йде в жодне порівняння з нещодавніми атаками російського окупаційного угруповання. Величезна кількість бронетехніки, особового складу та техніки стягується до міста, яке російські сили неодноразово намагалися взяти в оточення весь цей час. Про це пише The Washington Post.

Захоплення Авдіївки дає змогу контролювати ділянку фронту в 50-60 км і може відкрити шлях з окупованого Донецька до інших міст, таких як Костянтинівка. У цьому основна поточна мета російського президента Володимира Путіна — захопити всю Донецьку область.

У понеділок, 23 жовтня, президент України Володимир Зеленський провів різку паралель між Авдіївкою і битвою за Бахмут. У понеділок він назвав стійкість Сил оборони в Авдіївці "силою всієї України".

Але автор публікації The Washington Ларіс Каркліс зазначає, що після того, як словосполучення "Бахмут вистоїть!" торік перетворилося на національне гасло, Київ пожертвував тисячами солдатів у спробі втримати місто, яка зрештою виявилася марною. І все ще не вщухають суперечки про те, чи варте було це рішення стількох життів військових.

Ті деякі, хто ризикує сюди їхати, — це волонтери, які допомагають 1600 жителям, що залишилися, або близько того. Минулого тижня російський дрон скинув вибухівку на дах автобуса, в якому везли хліб, — дах розірвало, але водій дивом уцілів.

В останні кілька днів російські війська просунулися в бік Красногорівки, приблизно за 7 км від Авдіївки. У РФ заявили про захоплення терикона поруч із коксохімічним заводом. Новий наступ російських військ на Авдіївку розпочався 10 жовтня, коли ЗС РФ направили три бригади й до 100 одиниць бронетехніки, за даними української влади.

"Російські сили безумовно намагаються перехопити ініціативу. Саме по собі захоплення Авдіївки не поліпшить їхніх позицій значно, хоча малоймовірно, що російські війська зможуть підтримувати наступальний темп і домогтися великого прориву", — заявив Майкл Гофман, старший науковий співробітник програми "Росія і Євразія" у Фонді Карнегі.

Минулого вівторка військова адміністрація скористалася тимчасовим затишшям і доставила найнеобхідніше в місто.

Водопостачання в місті припинилося ще до повномасштабного вторгнення, електрики не стало у квітні 2022-го. Деякі райони міста нагадують місячну поверхню. Вулиці всипані шрапнеллю, у будівлях зяють дірки, деякі зруйновані повністю.

Минулого вівторка здавалося, ніби Авдіївка була в епіцентрі урагану. Українська артилерія кожні кілька хвилин обстрілювала північно-східну околицю міста, намагаючись зупинити наступ росіян.

"Сьогодні трохи тихіше, — сказав Барабаш. — Бачимо, що їхні війська зміцнюють позиції. Ми вважаємо, що скоро почнеться третя хвиля їхнього наступу".

Керівник адміністрації зі своєю командою прибув до міста, щоб задокументувати наслідки семи ракетних ударів, завданих за ніч.

Поки він розмовляв із журналістами, неподалік пролунали вибухи. "Це Зушка", — сказав він про зенітну установку калібру 23 мм, додавши, що можливо, десь літав російський безпілотник "Орлан" і його намагалися збити.

"Більшу частину часу ми стріляємо по росіянах, щоб зупинити їхнє просування, щоб наші штурмові групи могли просунутися вперед і повернути собі нашу землю", — пояснив командир із позивним Бенджамін.

Судячи з усього, ЗС РФ хотіли швидше взяти Авдіївку.

"Думаю, вони просто намагаються нас відвернути, щоб ми перекинули сюди більше військ і не наступали на інших ділянках фронту", — пояснив він.

В Авдіївці, на відміну від Бахмута, українські солдати не беруть участі у вуличних боях. Жителі, що залишилися, здебільшого живуть під землею і повністю залежні від гуманітарної допомоги. Після десятиліття війни більшість із них звикла до умов, що нагадують апокаліптичні.

Через інтенсивні обстріли пункт закрили на тиждень: побоюючись, що російські війська атакуватимуть черги громадян, які прийшли по допомогу.

Тетяна — єдина мешканка свого багатоквартирного будинку.

Вона каже, що не хоче обтяжувати дітей, які живуть під Києвом. Сходи та коридори, які ведуть до її квартири на третьому поверсі, заставлені гілками дерев, дерев'яними дошками та картонними коробками — усе це зігріє холодною зимою.

Її однокімнатна квартира перетворилася на бункер, набитий консервами й водою. "Усі бояться. Навіть мурахи бояться", — пояснила вона.

Директор лікарні 55-річний Віталій Ситник розповів, що верхні поверхи будівлі зараз зруйновані, і співробітники підіймаються туди тільки, щоб зловити сигнал і зробити короткий дзвінок.

Ситник постійно живе в лікарні з березня 2022 року. Наразі він обслуговує те, що залишилося від палат, палить цигарки у спортивних штанах і капцях.

Без електрики лікарня служить стабілізаційним пунктом. Міські екстрені служби давно припинили роботу. Постраждалих привозять волонтери, на велосипедах або пішки. За його словами, він пропрацював у лікарні 28 років і віддав їй свої найкращі роки.

"Нарешті люди почали як слід ховатися, — сказав він. — Але деякі вже злегка психічно неврівноважені. Коли починається обстріл, вони не зупиняються — їм уже все одно". Але він планує залишитися.

"Наші хлопці залишаються, і ми теж залишаємося", — сказав директор, додавши, що хочеться, щоб Авдіївка вистояла, хоча вже й не знає, що від неї залишилося.

Нагадаємо, що німецький таблоїд BILD пише про загрозу оточення, зазначаючи, що ситуація під Авдіївкою значно погіршилася.

Також повідомлялося, що, за словами бійця ЗСУ Кирила Сазонова, під Авдіївкою РФ тримає більше бригад, ніж під Роботиним.