"Побратими лишили пораненого": РФ замовчує долю 100 бійців ЗСУ, які зникли у 2022-му під Тошківкою

Росія не вносить в списки полонених бійців ЗСУ, які потрапили в полон до ЗС РФ під час боїв за Тошківку в районі Сєвєродонецька на Луганщині в червні 2022 року. Частина з них фігурувала на відео пропагандистських ЗМІ, і рідні їх упізнали,але добитися їхнього обміну не можна, бо Росія не подає їх як полонених. Про це "Фактам" розповіла дружина бійця 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка Дениса Шияна Анастасія Федоренко.

За словами жінки, 2 роки тому, в червні 2022 року, в запеклих боях за селище Тошківка Луганської області під час потужного наступу ЗС РФ зникли безвісти понад 100 українських захисників. Тіла п’ятьох з них окупанти повернули Україні. Щодо решти, російська сторона досі не надала жодних відомостей.

Побратими лишили пораненим, щоб вижити

Як згадує Анастасія, 10 червня 2022 року вона дізналася, що її чоловік не може вийти з нею на зв’язок, бо побратими були змушені залишити його і відійти.

"Того злощасного десятого червня побратими Дениса повідомили мені, що вийшли з поля бою без мого чоловіка. Його довелося залишити, бо він отримав поранення обох ніг. Тож самостійно пересуватися не міг. Якби була можливість витягти його звідти, хлопці б витягли. Але стояв вибір, або загинуть усі, або врятуються ті, хто здатен самостійно йти. Повернутися за моїм Денисом змоги потім не було — противник захопив ту територію. Хлопці точно назвали місце, де мусили лишити мого чоловіка: селище Тошківка біля п’ятиповерхівок, поруч з одним з магазинів", — розповіла жінка.

Вона говорить, що після кількох обмінів полоненими дізналася, що дехто з них бачив її чоловіка в полоні, його переводили декілька разів з одного місця утримання в інше: спочатку був в Оленівці, потім в Ростові-на-Дону, Таганрозі, Курську, на Луганщині. Також в мережі вона виявила відео, на яке потрапив її чоловік, а фахівці Інституту фото-відеоекспертиз офіційно підтвердили, що на тих кадрах Денис Шиян. Через 2,5 місяці після того, як він потрапив в полон, з'явилося фото, а вже через півтора року вдалося знайти відео.

"Казали, що зі здоров’ям справи, скажімо м’яко, не надто хороші. Дещо розповіли й про катування, зокрема про те, що Денису опалили електрошокером руки. Хлопці старалися сильно мене не лякати й не засмучувати, підбадьорювали, мовляв, все буде добре, чекай. Казали, що Денис любить мене, згадує, вірить в повернення додому", — розповідає Анастасія.

Вона говорить, що російська сторона не підтверджує, що її чоловік в полоні, і на запити Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) вона не відповідає. Офіційне підтвердження, що чоловік в полоні його дружина має лише з військової частини, в якій служив Денис, від СБУ, Національного інформаційного бюро, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Приходить уві сні перед обмінами полоненими

Чоловік Лілії Лук’янюк Дмитро також пропав безвісти біля Тошківки фактично в першому ж своєму бою. Підрозділ 112-ї окремої бригади тероборони (місто Київ), де він служив, кинули під Лисичанськ у червні 2022 року. Там вони мали захищати підходи до автостради Тошківка — Гірське, зокрема, вихід з неї на трасу, яке веде в селище Рай-Олександрівка. Окупанти пішли в наступ і позиції українських бійців опинилися в оточенні. Частина українських воїнів потрапила в полон. Решта загинула.

"За 5 днів ворог зміг тоді захопити значну територію разом із селищем Тошківка. На позиції, на якій перебував мій чоловік з побратимами, шлях було відрізано. Тож забрати звідти поранених і тіла загиблих українських бійців не було можливості", — говорить Лілія.

Дмитро Лук’янюк до війни працював завгоспом на підприємстві, а після 24 лютого разом з друзями записався в тероборону.

"Приблизно через тиждень стало відомо, що Дмитро потрапив в полон. А в жовтні 2022-го в Telegram вдалося знайти відео, з якого я дізналася, що в полон Дмитра і його побратимів взяли "ахматівці". Причому там прозвучало, що це сталося біля траси на Рай-Олександрівку. Це підтверджує, що на відео саме мій чоловік (хоча зображення не чітке). З ним двоє його побратимів", — розповідає жінка.

Вона додає, що знайшла родичів інших безвісти зниклих українських захисників в цьому районі і вони об’єдналися і підтримують зв’язок.

"Спочатку нам сказали дуже страшну річ: що всі, хто боронив ту трасу, загинули. Бо росіяни мало того, що все там змітали снарядами, мінами й бомбами, але ще й провели так звану зачистку з застосуванням танків, добиваючи всіх, хто ще лишився живим. Він мені часто сниться, каже, що живий. Вже не один раз було так, що коли він мені снився, в той день відбувався обмін полоненими", — розповідає Лілія Лук’янюк.

Дружина полоненого говорить, що передавала в Росію листи та посилки полоненим, але чи отримав Дмитро вісточку від неї, досі не знає, а російська сторона між тим ігнорує запити про те, чи перебуває у полоні її чоловік.

"Ми з Анастасією Федоренко були в складі української делегації, яка їздила в Європейський парламент, Міжнародний комітет Червоного Хреста та інші інституції, щоб вони допомогли змусити Росію надати інформацію про всіх українських полонених. На жаль, результатів це не дало — РФ мовчить про долю понад 100 українських воїнів, які в червні 2022 року зникли безвісти на території, яку вона захопила в районі Тошківки", — говорить жінка.

Нагадаємо, що 17 червня повідомлялося, що близько 400 росіян опинилися в оточенні у Вовчанську і все більше здаються в полон. 30 росіян здалися після того, як неодноразові спроби їх врятувати не вдалися.