ЗС РФ просуваються удвічі повільніше: в ISW пояснили, чому
Російське просування на фронті в Україні помітно сповільнюється, а українські сили в цей час поступово перехоплюють ініціативу на окремих напрямках. Зокрема, на думку аналітиків, контратаки ЗСУ та системні удари по тилових цілях противника дедалі більше впливають на загальну динаміку бойових дій.
Як йдеться у звіті Інституту вивчення війни за 31 березня, ситуація на фронті за останні шість місяців зазнала відчутних змін, і передусім це проявляється у зниженні темпів російського наступу та зростанні ефективності українських дій.
Так, за період із жовтня 2025 року до кінця березня 2026 року російські війська змогли захопити близько 1929,69 кв. км території, просуваючись у середньому на 10,66 кв. км щодня. Водночас роком раніше аналогічний показник був значно вищим — 2716,57 кв. км при середньому темпі 14,9 кв. км на добу. Більше того, у перші три місяці 2026 року темпи наступу РФ знизилися майже вдвічі — до 5,5 кв. км на день проти 11,06 кв. км за той самий період 2025 року.
Передусім аналітики пов’язують таке уповільнення з ефективними діями українських військових. Зокрема, контратаки ЗСУ, удари середньої дальності, а також обмеження використання російськими силами терміналів Starlink суттєво ускладнили логістику та управління військами РФ. Додатково негативний вплив мали спроби Кремля посилити контроль над інформаційним простором, зокрема через обмеження роботи Telegram.
Водночас українські сили взимку та навесні 2026 року продемонстрували одні з найвідчутніших успіхів за останній період. Зокрема, йдеться про результати, які аналітики вважають найбільшими з часу операцій у Курській області в серпні 2024 року. Так, на напрямках Олександрівки та Гуляйполя з кінця січня до середини березня українські підрозділи звільнили понад 400 кв. км території в межах двох окремих наступальних дій.
Крім того, головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський наголосив, що українська армія свідомо зосереджується на ударах у найслабших місцях противника. За його словами, нашим військовим вдається не лише повертати території, а й поступово відновлювати оперативну та стратегічну ініціативу.
Примітно, що такі дії мають комплексний ефект на всьому фронті. Зокрема, українські контратаки на півдні змушують російське командування перекидати ресурси між різними напрямками.
"Українські контратаки на півдні України мали каскадний вплив на інші ділянки фронту, змушуючи російські війська вибирати між захистом від українських контратак та розподілом живої сили та матеріалів для наступальних операцій в інших місцях на лінії фронту. Українські війська також повернули собі щонайменше 183 квадратні кілометри в Куп'янську та його околицях у грудні 2025 року, які Україна значною мірою утримує, незважаючи на зусилля Росії повернути їх", — пишуть аналітики.
Окремої уваги заслуговує ситуація на Куп’янському напрямку. Там, ще у грудні 2025 року, українські війська повернули щонайменше 183 кв. км території й, попри постійний тиск, продовжують утримувати ці позиції.
Загалом, станом на кінець березня 2026 року, ситуація на полі бою не дає підстав говорити про неминучість масштабних успіхів Росії. Більше того, наявна динаміка не свідчить і про швидке відновлення контролю РФ над втраченими районами — зокрема ані на півдні, ані на Куп’янському напрямку.
Водночас російські війська стикаються з дедалі серйознішими проблемами, й передусім ідеться про значні втрати особового складу та зростаючу залежність від недостатньо підготовленої і слабко оснащеної піхоти. Крім того, хоча у 2025 році РФ активно застосовувала тактику інфільтрації, останнім часом їй дедалі складніше закріплюватися на зайнятих позиціях.
"Російські війська утримували ініціативу на всьому театрі військових дій з 2023 року, але нещодавні українські здобутки на Куп'янському напрямку та на півдні України демонструють, що українські війська здатні проводити успішні контратаки, досягати тактично значних успіхів, перешкоджати підготовці Росії до наступальних операцій та оскаржувати ініціативу на полі бою в деяких секторах", — додали у ISW.
У попередньому звіті аналітиків Інституту вивчення війни йшлося, що після активізації боїв у другій половині березня російські війська намагаються визначити новий напрямок головного удару, однак їхні можливості залишаються обмеженими. Найімовірніше, ворог може переорієнтувати наступальні зусилля на Лиманський або Костянтинівський напрямки.
Раніше президент України Володимир Зеленський розповідав, що втрати російських військ зростають. Наразі щомісячна цифра складає рекордні 30-35 тисяч військовослужбовців кожного місяця.