Запаморочення від томосу. Київ вартий автокефальної меси
Автокефалія української церкви жорстокий удар по Москві й амбіціях "народу-богоносця"
Томос, грецьке слово, ще зовсім недавно відоме лише відмінникам теологічних факультетів духовних семінарій, раптом з"явилося на нашому геополітичному небі, мов комета Галлея. Хтось розглядає його, як вісника добрих змін, інший бачить в ньому знамено вселенської катастрофи.
Без сумніву, автокефалія української церкви жорстокий удар по Москві й амбіціях народу-богоносця (до речі – це означення запустив в обіг Ф. Достоєвський вустами одного з персонажів роману "Бесы").
Добре відоме звернення-декларація старця Спасо-Єлізарового монастиря Філофея до царя Василія ІІІ. "Храни и внимай благочестивый царь, тому, что все христианские царства сошлись в одно твое, что два Рима пали, а третий стоит, а четвертому не бывать. И твое христианское царство другим не сменится…".
Ця сентенція, що лаконічно формулює злиття церкви і держави у великодержавних амбіціях, датується початком XVI століття. Але це не є офіційний документ з гербовою печаткою. А от Другий Рим, це не просто народна символічна назва Константинополя – Римський сенат свого часу проголосував за те, щоб місто на берегах Босфору офіційно, як столиця Східної Римської імперії, називалось Новим Римом.
Не виключаю, правда, можливості, що російська Державна Дума, в гарячці провалу на православному фронті, проголосує за перейменування Москви в Третьеримск-Четвертомунебыватск…
Paris vaut bien une messe. Париж вартий меси. Цю фразу приписують лідеру французьких протестантів-гугенотів Генріху Наварському, який, щоб зайняти французький престол, перейшов у католицтво. Що не зробиш заради влади і грошей!
Нинішні терзання пастирів РПЦ в Україні не будуть надто болючими, якщо вони отримають гарантії, що їхнє благополуччя не похитнеться при переході в українську автокефалію
Їм теж не надто цікаво виручку церковної каси регулярно переправляти в Москву. Цинічне гасло американського Дикого Заходу "Техас мають право грабувати лише техасці" цілком придатне і для такого богоугодного бізнесу, як торгівля свічками, іконами та святою водою.
І все ж я боюся, що запаморочення від томосу штовхне нашу самостійну церкву на дії не надто корисні нашій державі й громадянам: втручання в справи уряду і парламенту, внесення змін в Конституцію і закони України, боротьбу з так званими "сектантами", вимогу ввести Закон Божий в шкільну обов"язкову програму…
Cтруктура та діяльність православної, чи як її називають в світі, ортодоксальної церкви, не пройшла через горнило реформації і залишається в стані консервації чи не з часів імператора Юстиніана. Непорушним є культ святих мощів, чудодійних ікон, мережа чоловічих та жіночих монастирів, які почали забирати з релігійної карти Європи ще в період нідерландської революції, резонно аргументуючи, що "ті, хто не бажає працювати, живуть за дамбою!".
Не треба забувати, що церква є ефективним бізнесовим проектом, на кшталт безмитної мережі Duty Free. І податки церква, звісно, ніколи не платить. І навіть вважає це чи не смертним гріхом. Промовиста статистика. Києво-Печерська лавра на початку ХХ століття на кожній з 14 вулиць Печерська тримала шинки, в яких продавалось за рік до 10 000 відер (відро – офіційна міра в Російській імперії – 12,299409 л) горілки. І це в невелелюдному губернському Києві! Вкрав. Випив. Покаявся. Чудовий бізнес! Втім, і зараз неінформовані прочани часом хрестяться і б"ють поклони на прилаврські ресторани…
І ще трошки пересторог. В "Своде Законов Российской Империи" є цілий ряд статей, які в ряд кримінальних злочинів зараховували:
- богохульство,тобто дії, які "ображають" Бога, святих і т. п.;
- блюзнірство, те ж саме стосовно церковних обрядів;
- святотатство, тобто крадіжку церковного майна;
- перешкоджання богослужінню;
- "совращение" православного в інше християнське віросповідання або в нехристиянську віру.
Посміхатись не треба – в нашого північно-східного сусіда значна частина цих законів не лише відновлена, а й введена в дію…
А так вітаю, з майбутньою автокефалією!
Тільки не треба забувати, що більшість європейських революцій, мала значну антицерковну складову. Король міг часом залишитись без шеляга в скарбниці. Церква не бідніла ніколи! Народ це інколи дратує. Навіть якщо він православний.
Все материалы автора можно почитать здесь