Гаага ждет. Императоры на ее скамье подсудимых еще не сидели

Тиждень виявився на рідкість активний, міжнародних і внутрішніх подій було чимало, і всі дуже цікаві та смачні.

Розвал Європейського союзу, про який стільки говорить російська преса, продовжується, но розвалюється ЄС якось по-гібридному. І стає дедалі все згуртованіший та сердитіший. На початку тижня європейці, грубо нехтуючи логічними викладками кремлівських аналітиків, знову одностайно проголосували за продовження антиросійських санкцій, на що Москва зреагувала тяжким зітханням. І в госдурі РФ появився законопроект, який має дати право тим, хто попав під санкції, не платить податки. Це прекрасне рішення, будемо сподіватися, шо в Кремлі хватить розуму той закон прийняти. І тим одразу посилити гулкость напівпорожніх закромов родіни.

Згуртуванню ЄС несподівано допоміг і турецький президент Ердоган, який накинувся на Європу з такими лютими прокльонами, що там згадали часи османської навали. І підсвідомо, керуючись історичною пам'яттю, поступово припиняють чвари та об'єднуються навколо європейських цінностей.

Загальноєвропейська цінність, канцлер ФРН Меркель збирається в США подивитися, як почуває себе новообраний Трамп. Який під ударами преси почав ныби проявляти притомність і вже готовий до конструктивного діалогу. Повідомляється, що однією з головних тем розмови фрау з Трампом буде Україна. Меркель перевірить, чи спроможний він уже знайти Україну на карті. Якщо так, то можна рухатися далі і пояснювати президенту США стратегічне значення пастки, в яку попав Путін, анексувавши Крим.

Слово "Юкрейн" так часто звучить у вухах Трампа, що скоро він знатиме про нашу країну більше, ніж про любу іншу державу сучасності. А до кінця каденції, глядиш, зможе без запинки заспівати "Щедрик". Яким супроводжуватиме надання Україні військової та військово-технічної допомоги, передбаченої чинним бюджетом США.

Між тим головна увага українців прикута до подій навколо блокування-розблокування ОРДЛО, навколо якого розгорнулася неабияка гризня. Бо так виглядає, шо краєугольним каменем і смислом существованія українського політикуму являється загальна і всеохоплююча гризня, якій всі учасники того дійства віддаються з неабияким натхненням. Видно, вони щиро вважають, що саме в сварках має народиться процвітання України. Але якби це було так і якби добробут народу залежав від бійок парламентарів, то Україна би вже давно обігнала всі найбагатші країни світу. А ви би читали цю статтю сидячи в салоні Феррарі, а не там, де ви зараз сидите.

Втім, дисципліновані та мовчазні парламенти процвітанню сприяють ще менше, в чому нескладно пересвідчитися, якщо ми подивимося на наших північних сусідів. Де вищезгадана госдура на днях стурбувалася найбільш вважливим питанням, перед яким стоїть Росія – що робити із Путіним? Який уже став таким великим, що в кріслі президента не поміщається. Треба би йому вже царський трон під зад підкладувать, або навіть імператорський. Питання про запровадження в Росії монархії розглядається там уже на повному серйозі, навіть не дуже розумний Аксьонов із Криму і той здогадався Путіну лизнуть, але зробив це так невправно, що багатьом в Кремлі стало якось невдобно. Аж глашатай Путіна Піськов почервонів і пожурив Аксьонова за ізлішнє усєрдіє.

Тим часом на міжнародних фронтах бездушні європейці з американцями не поділяють захоплення Аксьонова з приводу величі Путіна. І вважають, що Путіна треба покарати. Питання малайзійського боїнга зараз розглядається дедалі активніше, тут Кремль вже прогнувся і дав слабину, що виразилося у виступі адвоката РФ в Гаазі. Який уже не дуже і заперечує причетність російського "Бука" до катастрофи. "Ага", — сказали слідчі і почали тиснути на російських адвокатів сильніше. Тут же збадьорилися поляки, котрі також впевнені, що і їхній президентський літак під Смоленськом не просто так впав. Загалом, треба би госдурі РФ поспішити і дарувати Путіну титул імператора, поки не почалося. Імператори на лаві підсудних в Гаазі ще не сиділи.