Чим небезпечний ринок землі, проголосований «слугами»

2019-11-15 12:30:00

469 107
Чим небезпечний ринок землі, проголосований «слугами»

Чим небезпечний ринок землі, проголосований «слугами»

Штовханина біля трибуни, плакати «Не дамо розкрасти землю!» та скандування «Ганьба!» - ось так «спокійно» розпочалося засідання Верховної Ради у вівторок, 13 листопада. 

А все тому, що у порядку денному першим стояло найбільш гостре питання –земельне. Утім, далі першого закону ніхто не пішов. Баталії навколо ухвалення чи неухвалення закону про ринок землі тривали все засідання.

До парламенту надійшло аж 10 альтернативних документів, у результаті ухвалили схвалений профільним комітетом законопроект «Слуги народу» №2178-10. 

Що пропонують “слуги”?

Після зняття мораторію право власності на землі сільськогосподарського призначення матимуть громадяни України, юридичні особи, створені за законодавством України, територіальні громади та держава. 

У власності однієї особи в межах однієї ОТГ може бути не більше 35% сільськогосподарських земель такої громади; в межах однієї області або АР Крим - не більше 8% земель такої області або АР Крим і не більше 0,5 % земель України.

Продаж землі іноземцям

Законопроект має декілька ризиків для українців. Насамперед,  можливість придбання сільськогосподарських земель у власність іноземцями та іноземними юридичними особами. Саме цей момент став чи не найбільш обурливим серед захисників землі. І хоча в запропонованій редакції ст. 130 Земельного кодексу іноземці та іноземні юридичні особи прямо не зазначені серед суб’єктів, які мають право набувати у власність землі, вони зможуть це зробити через підставних осіб. 

Так, наприклад, набувачем землі де-юре буде громадянин України, а де-факто власником її буде іноземець. 

Більш легко купувати землю іноземцям буде з 1 січня 2024 року. 

Адже зміни до Перехідних положень Земельного кодексу прямо пропонують встановити, що саме через 4 роки юридичні особи, бенефіціарним власником яких є іноземець, особа без громадянства, юридичні особи, створені за законодавством іншим ніж законодавство України, іноземні держави – усі вони зможуть набувати право власності на землі державної та комунальної власності.

Є ще один цікавий момент щодо іноземних юридичних осіб. 

Отримати право власності на землі одразу після набуття чинності цього законопроекту зможуть ті товаровиробники, які використовували ці землі до ухвалення закону, на правах оренди чи емфітевзису та за умови, що з часу державної реєстрації юридичної особи–набувача пройшло не менше 3 років. 

Як відомо, сьогодні велика кількість сільськогосподарських земель знаходиться в оренді іноземних юридичних осіб, які відповідають зазначеним вимогам, а тому вони зможуть набути право власності на такі землі дуже швидко.

Ринок землі у порушення Конституції України

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами України, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону. Таким чином, у Основному Законі вказано лише три суб’єкта, які можуть набувати право власності на землю. Натомість у законопроекті зазначено, що землі можуть набувати у власність громадяни України, юридичні особи України, територіальні громади (яких немає у Конституції) та держава.

Більше того, у запропонованій редакції ст. 130 Земельного кодексу йдеться про те, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на землі в порядку спадкування за законом, але зобов’язані здійснити їх відчуження протягом року. Такі норми вводять ще одного суб’єкта права власності на землі, якого немає в Конституції – іноземців та осіб без громадянства.

Окрім того, у проекті також не визначено порядок здійснення контролю за виконанням іноземцями обов’язку своєчасно відчужити такі землі.

Але говорити про можливість оскарження в Конституційному Суді такого закону зарано, адже до другого читання текст документа зазнає правок і цих норм може вже не бути.

Цільове використання земель не зберігається

Відповідно до частини 1 статті 23 ЗК України, «землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання». Однак у проекті закону не встановлено жодних вимог до збереження цільового використання земель, якщо скасують мораторій і землі опиняться у власності фізичних чи юридичних осіб. 

Варто було б встановити чіткі обмеження на зміну цільового призначення таких земель. Бо коли особа набуде у власність землі та одразу потім змінить їх цільове призначення, розпочне на них будівництво багатоповерхового будинку – буде пізно щось змінювати.

Максимальні норми володіння землями не обґрунтовані

Для того, щоб зрозуміти, скільки гектарів землі в  області можна набути, щоб це не перевищувало встановлених 8 %, треба знати,  скільки там землі загалом.  А для цього спершу треба було провести інвентаризацію сільськогосподарських земель. Бо такі норми  можуть спричинити до зловживань і корупції. Коли «на папері» зазначено, що в області є, наприклад 1000 га сільськогосподарських земель,  а насправді - лише 500 га. А допустимих 8 % від цифри «на папері» буде значно більшим, що може спричинити до концентрації земель в одних руках. 

Хто контролюватиме порушення норм володіння землею?

Візьмемо до прикладу особу, яка купила, 10 % земель в області, при допустимих 8 %. Відбулося порушення встановлений норм.  Але хто в такому випадку зможе звернутися про визнання договору, на підставі якого відбулося порушення встановлених норм, недійсним? Ніхто. А якщо ніхто не звернеться, то особа зможе володіти цією землею з порушенням закону і можливо в майбутньому зможе оформити ще декілька договорів про набуття у власність земель. З огляду на це  у законопроекті обов’язково мали би бути норми, які б визначали таких суб’єктів. А потім здійснювали контроль за виконанням рішення суду про примусове відчуження таких земель. 

Жодного законопроекту про референдум 

Останнє суперечливе питання – запровадження референдуму для вирішення питання землі.  Відповідного законопроекту досі немає в парламенті.  Виходить ситуація,  коли воза ставлять поперед коня.  Хочуть дати людям інструменти впливу,  а самих інструментів нема. Тож розповідати про референдум коли питання не врегульоване – нонсенс. 

Питання ринку землі - це стратегічне питання для України. Саме тому до його вирішення ми мали б підійти, орієнтуючись на майбутні покоління, а не найближчі роки.

На жаль, сьогоднішня влада цього не розуміє. І це показало вчорашнє голосування за законопроект, у якому так багато недоліків. Так, надати громадянам України право розпоряджатися своєю власністю необхідно, але не в турборежимі. Я також проти продажу землі іноземцям, а тим більше розраховуватись нею за набрані кредити.