Банда "Айдар" vs батальйон "Айдар"

Я довго відмовчувався і намагався публічно не висловлюватись щодо нинішнього стану та майбутньої долі колишнього мого батальйону "Айдар", та щодо поведінки у тилу моїх колишніх бойових товаришів.

По-перше, намагався крізь пальці дивитись на "художества" тих з них, хто все ж, перш ніж стати злочинцем, встиг-таки реально повоювати. По-друге, шкодував нерви тих, хто зараз там, на передовій, гідно несе і'мя нашого бойового "Айдару", поки тут, у тилу, інші це ім'я паплюжать.

Але мовчати далі не можна: перейдено чергову межу, і занадто високими стали ставки.

Сьогодні бандити з організованого злочинного угрупування колишнього комбата, а зараз депутата від партєйки Ляшка-Льовочкіна, підполковника Сергія Мельничука, посеред білого дня при купі свідків викрали нашого бойового товариша, мого колишнього командира взводу, важко пораненого у бою за с. Вергунка, Максима Козуба (позивний "Тор").

Коли до бандитів "дійшло", що незаконно утримувати людину, викрадену прилюдно, все ж довго не вийде, так само, як і безкарно її вбити, вони підкинули Максиму гранату та "здали" його, ще замотаного скотчем, міліції.

А пресі почали розповідати брехню різних ступенів, залежно від інтелекту брехунів: найрозумніші ліпили з Максима "контуженого неадеквата", повні дебіли пробували заявити що він взагалі не був у "Айдарі" та не воював...

Я не збираюсь тут обговорювати моральні якості бандитів Мельничука і його самого – тут просто нема вже куди нижче падати, і нема про що говорити. Не збираюсь доводити що Максим Козуб – одна з найпорядніших та наймужніших людей у батальйоні, і що якби вся наша армія була такою, то військову службу правопорядку можна було б навіть не створювати.

Тим більше не збираюся з піною у рота доводити, ні що Максим по-справжньому воював, на відміну від половини мельничуківських тилових рейдерів, ні що він не "контужений", а якраз психічно здоровий, на відміну від багатьох... Хто був там з нами – ті і так в курсі, а мельничуківську банду переконувати в будь-чому нереально.

Йдеться про інше. "Справа Козуба" і те, в який спосіб її буде вирішено – тест щодо майбутнього. Не стільки щодо майбутнього "Айдару", як щодо майбутнього України.

Якщо справу буде належно розслідувано, бандитів-викрадачів людини та "фабрикантів" липового звинувачення буде засуджено за всією суворістю закону, а щодо батальйону буде виконано рішення Міноборони про переформування, доукомплектацію та переатестацію особового складу – тоді ми країна, тоді є шанс, що ми матимемо справжню армію, справжню поліцію та нормальне правосуддя.

Якщо ж суспільство та влада піддадуться на шантаж збройного угруповання під депутатським прикриттям – тоді ласкаво просимо навіть не назад в Україну 1990-х, а у нове Сомалі посеред центру Європи. Сомалі, в якому батальйони є не армійськими підрозділами, а приватними бандами "польових командирів", а воля купки озброєних бандитів-дезертирів заміняє закон та правосуддя.

Можливо, навіть символічно, що саме "Айдар" (точніше, однойменне з батальйоном "Айдар" тилове злочинне угруповання, частково укомплектоване бійцями-дезертирами з "Айдару") став зараз "лакмусовим папірцем" для перевірки на міцність нової України.

"Айдар", в якому я воював, свого часу був одним з перших добровольчих батальйонів, ледь не обличчям всього добровольчого руху. Ми були першими, і заткнули собою дірку, коли ніхто інший не був готовий це зробити. Ми написали шматок історії України кровю своїх бійців, зокрема кров'ю Максима.

А тепер саме "Айдар" став зразком того, у що можуть перетворитись добровольчі формування, якщо процес їх криміналізації не буде жорстко припинений.

Якщо "справу Козуба" не буде належно розслідувано та доведено до суду, батальйон не буде перетворено зі збройної банди на регулярну військову частину, а тилову купку дезертирів не буде "запаковано", як належить чинити з організованою злочинністю – загроза "українського Сомалі" стане дуже близькою і майже неминучою.

Як тоді ми будемо виживати у такому "Сомалі"? Та дуже просто. Єдиною "протиотрутою" від бандитського бєспрєдєла стане в такому разі самоорганізація законослухняних громадян у збройні формування для самозахисту та охорони закону і порядку. Ласкаво просимо на "дикий Захід" – крім бандитів в Україні знайдуться і шерифи.

Але краще цього не допускати. Поки ще не пізно.

ПС. А наостанок маленька оповідочка: у перших числах серпня минулого року до мене та Максима Козуба звертались різні люди, зокрема досить впливові, яким вже тоді був зрозумілий злочинний характер дій комбата Мельничука.

Були варіанти його арешту (але на жаль не за належною правовою процедурою), ба навіть "героїчної смерті в бою". Взводний "Тор" зайняв категоричну позицію: ми у армії, а не у бандформуванні, і знімати комбата може лише Міноборони, все інше ми трактуватимемо як зраду у бойовій обстановці.

Або міняйте комбата за статутом ЗСУ, або ми діятимемо за правилами військового часу – займемо оборону від всіх, хто спробує щось зробити комбату не за законом. Ось така позиція Козуба, ось так він вже тоді намагався протидіяти "новому Сомалі".

Мельничук віддячив йому відповідно до своєї моралі та світогляду... Я інколи думаю, чи ми тоді не помилились. А от Макс і зараз вважає, що винятків з закону бути не може. Побачимо, що вважає держава.