Красива й норовлива. Феномен українського шансону — 1% блатняку, 99% — лірики

Мабуть, найбільш коротким і повним визначенням шансону є формулювання Костянтина Казанського, французького автора-виконавця болгарського походження й аранжувальника французьких альбомів Висоцького. Він каже, що шансон — це музика навколо слів. Тобто головний акцент зроблений на поезії. Що ж стосується музичного складника, то це різні форми народної пісні: міський романс, тюремні балади, сатиричні куплети.

З вулиці — у шинок

В енциклопедії значиться: "Шансон (фр. Chanson — пісня) — це французька естрадна пісня в стилі кабаре". Кабаре — невеликі кафе на Монмартрі, де була музична програма. Сам жанр шансону зʼявився в Парижі в кінці XIX століття після заборони співати на майданних ярмарках. Так, народна естрада перемістилася в кафе-шантани. Перша зірка жанру — Арістід Брюан (1851-1925), який виконував сентиментальні і сатиричні вірші про життя низів під мінімальний інструментальний супровід — фортепіано або акордеона. У нього чимало композицій про нещасних повій, офіціанток, сиріт. У текстах використовував елементи арго — мови паризької шпани. У Брюана був помітний імідж: крислатий чорний капелюх, чорний велюровий костюм, червоний шарф. Його образ зобразив видатний художник Тулуз-Лотрек на своїх афішах, які тепер зараховані до шедеврів.

Брюан, виконуючи пісні про жебраків, розбагатіє за вісім років, поїде подорожувати, купить маєток, заведе прислугу і буде господарювати в саду. Але в 1923 році тріумфально повернеться на сцену і в 72 роки дасть концерт у Парижі — його пісні, виявляється, не забули. Зірками заснованого ним напрямку потім стануть Едіт Піаф, Ів Монтан, Шарль Азнавур і Сальваторе Адамо.

Вертинський

У 1925 році в Парижі зʼявиться російський шансоньє — наш киянин Олександр Вертинський (1889-1951 рр.). У Києві він співав у костюмі Пʼєро (на обличчі білий грим), потім постав в образі аристократа в смокінгу. Повний мінімалізм на сцені: Вертинський і рояль з акомпаніатором — усе!

Шансон — це музика навколо слів

Перший концерт дав у 1915-му. Ранні пісні присвятив зірці німого кіно — українці Вірі Холодній (актриса родом з Полтавщини, дівоче прізвище — Левченко): "Маленький креольчик", "Ваші пальці пахнуть ладаном", "Ліловий негр". Хто дивився популярний телефільм "Место встречи изменить нельзя", згадає, як Володимир Висоцький у ролі Жеглова ефектно виконав фрагмент з останньої пісні, скомпонувавши собі на фортепіано: "І, може, у кублах Сан-Франциско ліловий негр вам подавав манто".

Зазначимо, що в центрі більшості пісень Вертинського була доля жінки (як і в засновників жанру — французів): "Безноженька", "Кокаїнетка", "Бал Господній". Не тільки в пафосному або трагічному стилі, але і в іронічному: "Як добре без жінок і без фраз, без гірких слів і солодких поцілунків, без цих милих, занадто чесних очей, які вам брешуть і вас ще ревнують" ("Без жінок").

Втікши від більшовиків у 1920 році, уже до 1925-го Вертинський опинився в Парижі, де став шалено популярним, проштовхнувши жанр шансону на ще кілька кроків уперед. На його виступах у ресторані "Казбек" на Монмартрі були Чарлі Чаплін, Марлен Дітріх, Грета Гарбо, принц Уельський, Ротшильди і Моргани. Вертинський заворожував глядачів елегантною манерою виконання, посилюючи враження за допомогою жестів і міміки і наче "показуючи" героїв своїх композицій.

Бардівська пісня

У кінці 1950-х і в 1960-і роки в СРСР першими в романсовій манері а-ля Вертинський стали складати Булат Окуджава й Олександр Галич на семиструнних гітарах. Окуджава сильно вплинув на Висоцького, який на початку карʼєри написав і заспівав під ту ж семиструнку кілька десятків яскравих блатних пісень, використовуючи злодійський сленг.

Український шансон набагато меншою мірою заточений на блатняк. У ньому кримінальної тематики — один відсоток, а в російському — п'ятдесят

По всій країні зʼявилися Клуби самодіяльної пісні (КСП), де в основному складали на туристичні теми. Лідером цього напряму став Юрій Візбор. А в 1980-х зʼявилася нова зірка на небосхилі авторської пісні, як тоді називали цей жанр, — Олександр Розенбаум, який, як і Висоцький, крім серії стилізованих блатних композицій, створив пісенні цикли: "козачі", "військові", "пітерські" тощо.

Російський шансон

Щоб блатняку надати офіційний статус, у середині 1990-х продюсер із Санкт-Петербурга Олександр Фрумін ввів термін "російський шансон", хоча поняття chanson russe існувало ще з часів Вертинського і позначало емігрантів, які співали російською, які виступали і записувалися у Франції. Наприклад, Альоша Димитрієвич (1913-1986) — запальний російський співак циганського походження, його називали "Циганський король російського Парижа".

Тепер же з цим терміном повʼязували виконавців на кримінальну тематику, у першу чергу популярного тверського барда Михайла Круга. Зʼявилися російські радіостанції, що спеціалізуються на цьому матеріалі, — "Нічне таксі" і "Шансон". У 1998 році стартувало і "Радіо Шансон" (Україна).

Якщо для Круга орієнтиром був Висоцький, то його наслідувачі породили комерційний блатняк, де було чимало прохідних артистів, які вміло використовували штампи шансону. На сьогодні цей потік спав.

Український шансон: красивий і норовистий

У 1990-х від російського шансону відокремився український — зі своїми характерними особливостями. У наших виконавців творчість набагато менше повʼязана з блатною тематикою. У 1992-1993 роках зʼявилися дві пісні, з яких і почався український шансон. Це "Киянка" Гаріка Кричевського та "Соколята" Вʼячеслава Хурсенка.

У нашому шансоні часто історія крутиться навколо жінки. У цих піснях кожна наша Роксолана хоче знайти свого султана Сулеймана

Сам Кричевський не любить теоретизувати, тому в коментарі Фокусу був гранично стислий: "Чесно кажучи, для мене шансон — це просто умовна назва для музики зі змістом пісень, у яких є зміст". У його відповіді є пряме відсилання до визначення, що "шансон — це музика навколо слів", тобто основне в таких композиціях — зміст.

Розберемо зміст "Киянки". У приспіві там такі рядки: "Киевлянка, киевлянка, киевляночка — ни путана, ни воровка, ни цыганочка, а простая украиночка красивая. Киевлянка, киевляночка строптивая". Це що ж, ліричний герой Гаріка до приїзду в столицю представляв, що киянки поголовно путани і злодійки? Ні, звичайно. Тоді звідки взявся такий поетичний казус? Можливо, Кричевський цим рядком відмовився використовувати у своїй пісні заїжджені штампи шансону, згідно з якими в пісні обовʼязково повинні бути перераховані категорії фатальних жінок. Зате він точно характеризує реальну жительку столиці як красиву і норовливу. Запамʼятаймо цю характеристику. За сюжетом "проста україночка" зрадила чоловікові з ліричним героєм, чоловік застукав їх і почав "важку і непотрібну розмову".

У бесіді з Фокусом Кричевський відзначає важливу рису шансону — у пісні мова часто йде від першої особи, і неважливо, чи відбувалася ця історія з автором насправді, чи це просто його фантазії.

Сюжет пісні "Соколята" Хурсенка починається з того, що ліричного героя кинула дружина, залишивши йому двох синів:

"Крутилось пір"я на вітру, і я згадав негоду ту, в яку мене моя любов покинула. Виймали жала із грудей очата двох моїх дітей, і вся моя любов на них рікою хлинула".

Хоч ця мова від першої особи, але вдова артиста Ольга Хурсенко (співак пішов з життя у 2009-му у віці 43 років, впавши у воду на рибалці через кому, викликану цукровим діабетом) запевняє, що пісня написана під враженням від розповіді особистої історії відомого співака Василя Зінкевича, який поодинці виховував двох синів. І хоч жінка в цій щемливій пісні згадується один раз, її вчинок і реакція на нього — смисловий центр хіта. Почувши на конкурсі "Пісенний вернісаж" цю композицію, розчулена Софія Ротару віддала її автору Гран-прі.

Наша відповідь Моргенштерну

У російському шансоні тема криміналу стала зникати тільки у 2008-2009 роках з появою Стаса Михайлова та Олени Ваєнги. Але в наших зірок шансону, який часто можна почути на "Радіо Шансон" (Україна), сильний ліричний складник був спочатку. Один з популярних українських шансоньє — Олександр Яременко, він автор 800 пісень. Незважаючи на тематичне розмаїття його пісень, найбільш популярні в нього саме ліричні композиції: "Снігова королева" ("Немов неприступна діва, Снігова дивиться королева"), "Її Величність Жінка" ("Ти навіть мені не скажеш вибач, а просто пограєшся зі мною"), "Гуляю сам"("та-ри-ри-ри та-ри-ри-рам, розбите серце навпіл, та-ри-ри-ри та-ри-ри-рам, сьогодні пʼю і гуляю сам") .

"Так, у мене в піснях упор на лірику. Український шансон дійсно набагато меншою мірою заточений на блатняк, — розповідає Фокусу Яременко. — В українському шансоні кримінальної тематики — один відсоток, а в російському — пʼятдесят". Співак звертає увагу на те, що в жанру зʼявилося багато відгалужень: "Зараз усе мікшується. Є вже рок-шансон, реп-шансон, поп-шансон. В останньому, наприклад, працює Олег Винник". За його словами, наразі в Україні створюють "Клуб шансону", під маркою якого хочуть організовувати фестивалі, конкурси, концертні тури.

"Потрібно розвивати різні напрямки шансону, зберігаючи моральні постулати. Треба ж створювати альтернативу Моргенштерну, — усміхається співак. — Інакше ми втратимо юні покоління, які зараз блукають у темряві, не розуміючи, що таке добре, а що таке погано. Такий орієнтир може дати музика. "Клуб шансону" покликаний донести до слухачів, що шансон сьогодні — це не блатні пісні, це набагато ширше". Але зробити це непросто. За визнанням музиканта, "жанр шансону консервативний, хоча "Радіо Шансон" і "Радіо Пʼятниця" шукають нові форми, щоб захопити більшу аудиторію".

Кожній Роксолані — по Сулейману

У кого у творчості фонтанує лірика, то це в шансоньє Михайла Грицкана. У його хіті "Обійму" звучить: "Мила, мила, жадібна і ніжна, ти моя, ти мій цілий Всесвіт". Хоч і Всесвіт, але жадібний… Тут криється та сама формула, відкрита Гаріком Кричевським: красива і норовиста. А в пісні "Дай Ду Дай" така характеристика дами серця: "Ти мій девʼятий вал!" Тобто накриє так накриє.

"В українському шансоні дуже багато почуття, — зізнається Фокусу Михайло Грицкан. — Я так і кажу на своїх концертах: жінка для мене — не друга половинка, а перша. Тому що саме жінка дарує життя на Землі. Жінка — це нерв, переживання, трепетність. На ній усе сходиться. Тому жінка посідає першу і головну роль у моїх піснях". З приводу "жадібна і ніжна" він зі сміхом зауважує: "Українки — кращі жінки світу. Вони найкрасивіші, але і найбільш норовливі. Ми починаємо день з жінкою і закінчуємо його з нею. Але ми не підкаблучники, ми не підкоряємося їм, а любимо їх. Олександр Вертинський, Петро Лещенко — це все в нас у культурному коді". Грицкан теж відзначає сучасну всюдисущість шансону: "Мені здається, що 80 відсотків того, що є взагалі сьогодні на українській естраді, це шансон. Ті ж Олег Винник і Оля Полякова".

Що ж стосується виконавиць в українському шансоні, то познайомимо Фокус з Анею Жулін, яка видала у 2019 році хіт "Жінка в шоколаді". Там звучить: "Жінка в шоколаді з дуже солідним дядьком знає, за що він платить і навіть дуже до речі". Але, незважаючи на деяку прагматичність ліричної героїні, там є і такий пасаж: "Вона владна, до життя їй потрібен особливий підхід. Вона дражнить, але рано чи пізно піде". Формула Кричевського "красива і норовиста" працює і тут.

"Згодна, що в нашому шансоні часто історія крутиться навколо жінки, — ділиться з Фокусом Аня Жуліна. — Але я хочу коригування в розумінні героїні моєї пісні. Що таке" жінка в шоколаді "? Я вважаю, що героїня пісні — це інтелігентна освічена жінка, яка розуміє, чого вона хоче від життя і робить свій вибір. І їй потрібен гідний чоловік поруч, який може заплатити, але не обовʼязково грошима, а своєю увагою, часом і можливостями. Це, звичайно, іронічна пісня. Між мною як виконавицею і ліричною героїнею — велика відстань".

Так чи інакше, у масі композицій національного шансону вимальовується образ українки — чарівної, але норовливої. І це є його відмінною рисою. Образ жінки, яка, за словами Жуліної, шукає свого чоловіка. "У цих піснях кожна наша Роксолана хоче знайти свого султана Сулеймана", — робить дотепний висновок Аня. І з цим важко не погодитися.