Україна в Помпіду. У Парижі покажуть 164 роботи художників з Києва, Харкова, Одеси, Херсона

7 липня відбулася презентація проекту "Україна в Помпіду", який його ініціатори називають безпрецедентним в історії нашого сучасного мистецтва. Уперше в паризькому Центрі Жоржа Помпіду відбудеться велика виставка, де покажуть 164 роботи понад 20 українських художників, що охоплюють період з 1970-х років по сьогодні. Ці роботи музей отримав з приватних колекцій — їх подарували 12 членів Українського клубу колекціонерів сучасного мистецтва.

За словами ініціатора проекту Зенка Афтаназіва, колекціонера і президента клубу, підготовка і переговори з французами тривали з 2016 року. Це відбувалося в умовах активної експансії російського сучасного мистецтва в Європі, у ході якої таких художників як Борис Михайлов, Сергій Братков чи Вагріч Бахчанян представляли як російських, хоча вони жили і працювали в Україні. Для французьких фахівців сучасне мистецтво Східної Європи асоціювалося насамперед з Росією, у той час як Україна була "білою плямою". Тому Зенко Афтаназів і його колеги з проекту насамперед знайомили французьких мистецтвознавців з художніми течіями в різних містах України, їхніми особливостями і тематикою. Потім французи відібрали найцікавіші для них роботи — за їхньою художньою новизною, найбільш характерними для того чи іншого художника методами і почерком.

"Проведення виставки в Центрі Помпіду — це визнання незалежності й унікальності українського сучасного мистецтва на найвищому рівні", — зазначає Афтаназів. Рівень дійсно високий, оскільки Центр Помпіду на 12-му місці за відвідуваністю серед усіх музеїв світу, а його постійна колекція налічує понад 100 тис. робіт і є найбільшою в Європі і другою у світі після нью-йоркського Музею сучасного мистецтва.

Втім, відвідувачі презентації "Україна в Помпіду" в київському Центрі сучасного мистецтва М17 відібрані роботи побачити не могли — вони вже в Парижі. Як каже Ніколя Луччі-Гутников, куратор Центру Помпіду, наразі їх вивчають французькі мистецтвознавці і готують до експонування. Виставка призначена на 2022 рік, точної дати немає через пандемічну невизначеність і зміну президента паризького музею. Луччі-Гутников зазначає, що в планах не тільки організувати виставку українських художників, але згодом включати їх в інші збірні виставки і таким чином впровадити українське мистецтво в глобальний контекст.

За словами Афтаназіва, проект "Україна в Помпіду" триватиме мінімум три роки. Крім виставки, готуватимуть лекційний курс із сучасного українського мистецтва і проводитимуть його в Парижі, оскільки Центр Помпіду є ще і дослідницьким, куди приїжджають працювати мистецтвознавці з усього світу.

Українські куратори проекту Олександр Соловйов і Вікторія Бавикіна відзначають, що 164 роботи, передані в столицю Франції, показують різноманітність українського мистецтва — від одеського концептуалізму і постмодернізму, харківської школи фотографії до молодих київських художників Жанни Кадирової та групи "Р.Е.П.". Однак, колекція неповна: у ній представлені переважно такі формати, як фото, відео, текстильні роботи. Ні живопису, у тому числі художників Нової хвилі, дуже важливого для нашого мистецтва течії. Тому ініціатори "України в Помпіду" сподіваються, що до проекту приєднаються інші колекціонери й інвестори, які допоможуть передати парижанам і більш дорогі полотна. Фокус же розповідає про знакові роботи українських художників, які точно покажуть у Парижі.

Одеський постмодерн

Що відібрали: "Психоделічне вторгнення броненосця "Потьомкін" у тавтологічний галюциноз Сергія Ейзенштейна" Олександра Ройтбурда

Рік: 1988

Формат: відео

Чим цікаво: Олександр Ройтбурд — один з провідних сучасних художників України, куратор виставок, директор Одеського художнього музею. Останнім часом Ройтбурд працює в жанрі живопису, проте в 1980-1990-х він експериментував з такими форматами, як інсталяція, перформанс і відео. "Психоделічне вторгнення броненосця "Потьомкін" у тавтологічний галюциноз Сергія Ейзенштейна" — найважливіша з робіт Олександра Ройтбурда того періоду. У короткометражному відео художник деконструює культовий радянський фільм: закільцьовує найвідоміші кадри і перемежовує їх із сучасною зйомкою з Одеси, таким чином досягаючи гротескного, комічного ефекту. Це відео експонувалося на 49-му Бієнале сучасного мистецтва у Венеції, а також є єдиною українською відеороботою, яку нью-йоркський Музей сучасного мистецтва придбав у свою постійну колекцію.

Харківський андеграунд

Що відібрали: серія "Тотальна фотографія" Євгена Павлова

Рік: 1990-1994

Формат: фото

Чим цікаво: У широкому загалі Харківська школа фотографії асоціюється з Борисом Михайловим, фотохудожником зі світовим ім'ям. Однак, цей рух включав набагато більше людей. Одним з них був Євген Павлов, співзасновник групи "Час" — першого неформального об'єднання харківських фотографів, куди в 1971 році увійшов десяток людей, у тому числі Михайлов.

Уже в 1972 році Євген Павлов зробив серію "Скрипка", що стала резонансною через оголену чоловічу натуру. А в 1990-х він почав експериментувати з різними ефектами фото — колажем, розфарбуванням, кольоровими слайдами. Так з'явилася серія "Тотальна фотографія", у знімках якої бідний пострадянський побут забарвлений у яскраві, часто психоделічні фарби. "Ця особлива мова дала мені відчуття повної свободи і стала практичним підтвердженням ідеї, що будь-який знімок можна зробити фото-артом", — говорив Євген Павлов.

Херсонський сарказм

Що відібрали: "Спасибі, шо зайшли до нас у гості" Стаса Волязловського

Рік: 2016

Формат: текстильний об'єкт

Чим цікавий: Французькі мистецтвознавці відібрали лише одну роботу Стаса Волязловського, проте вона повною мірою показує прийоми і хід думки художника, який епатував і критикував зашкарубле провінційне середовище. Волязловський усе життя прожив у Херсоні, але був приголомшливим художником не тільки за мірками цього міста. У своїх роботах поєднував елементи наївного мистецтва та кітчу і говорив на табуйовані теми, наприклад, винайшов "пеніс-арт", де відверто показував секс і фізіологію. Робота "Спасибі, шо зайшли до нас у гості" створена в найбільш характерному для художника стилі — це малюнок кульковою ручкою на текстилі, причому полотном служить полотнище з мереживом, яким досі в українських селах завішують ліжко, щоб не було видно, що під ним.

Київський глобалізм

Що відібрали: "Секонд-хенд СРЗ-2 202" Жанни Кадирової

Рік: 2020

Формат: інсталяція

Чим цікава: Жанна Кадирова, одна з найбільш відомих представниць нового покоління українських художників, працює на міжнародному арт-ринку і створює об'єкти, зміст яких зрозумілий і українцям, і аудиторії зарубіжних країн. Так сталося з проектом "Секонд-хенд", перші роботи якого Кадирова створювала в Бразилії, потім показувала в основній програмі Венеціанського бієнале у 2019 році і продовжила в Києві. Проект полягає в тому, що Кадирова бере плитку з фасадів будівель, які змінили своїх власників і призначення, надає їм форму предметів одягу і розвішує їх, наче в магазині. У Києві, наприклад, скульпторка брала плитку зі стін цехів Дарницького шовкового комбінату, який нині є торговим центром. "Цей проект, звичайно, не про одяг, а про історичну пам'ять та архітектуру: про долю старих будівель і те, яке життя минуле може отримати зараз", — розповіла Жанна Кадирова в інтерв'ю Vogue Україна.