"Я вибиваю 98 зі 100, стріляючи бойовими". Ольга Сумська про Роксолану, стрільбу, батька та владу

Для України Ольга Сумська — знакова фігура. В першу чергу тому, що зіграла Роксолану, культову для нас історичну особистість: українську дівчину, яка, будучи наложницею в турецькому гаремі, стала дружиною султана Сулеймана, правителькою Османської імперії, і заклала основу такого явища, як жіночий султанат, — коли дами чинили вирішальний вплив на турецьку владу.

У список кращих українських серіалів, за версією читачів focus.ua, увійшли два телефільми за участю актриси: "Роксолана" (1997-2003) і "Гречанка" (2015), причому Роксолана зайняла 5-е місце. Високобюджетний турецький серіал про Роксолану "Величне століття" (2011-2014) затьмарив вітчизняний, знятий за копійки… Але тільки не виконавицю головної ролі Ольгу Сумську. І це не дивно, адже актриса володіє багатьма якостями, властивими Роксолані: красою, сексуальністю, волею і рішучістю брати від влади те, що та в змозі дати. Колись вона зізнавалася: Кучма їй дав квартиру, Черновецький відремонтував спортмайданчик біля будинку, а Янукович зніс там стару школу і побудував нову.

Загалом Сумська знялася у більше ніж 100 фільмах. Ролі їй діставалися з не менш бойовим характером, ніж у турецької імператриці: наприклад, в бойовику "Агент" (2013) вона зіграла лікаря, що займається бактеріологічною зброєю, а у фільмі "Я лялька" (2002) була в ролі кілера.

Крім українських фільмів останніх років, де вона часто грає бізнесвумен, що йде напролом, Сумська знялася в популярному польському серіалі "Блондинка" (2010-2020), зігравши заробітчанку-масажистку, яка не без застосування екстрасенсорних здібностей вийшла заміж за мера. Чи не нагадує це кар'єру Роксолани?

Розповім ще одну історію, яка підтверджує характер нашої героїні. Студія і телеканал не погоджувалися, щоб я зробив репортаж зі зйомок серіалу, який вони фінансували. Точніше, пускали мене туди тільки після конкуруючого видання. Я подзвонив Ользі, і вона врятувала: прямо зі зйомок надиктувала обстановку, сценку і навіть за допомогою свого мобільного допомогла взяти в перерві коментарі у акторів-колег. Піарники обох медіагігантів були надзвичайно здивовані, коли два репортажі вийшли одночасно. Як я зміг побувати на майданчику?! Це мій єдиний репортаж з місця, де я не був. А Сумська могла сказати, як часто роблять наші чоловіки-зірки: "Від мене тут нічого не залежить, я не продюсер і т.п.".

Але нехай зовнішність вас не обманює: у цієї красуні — залізний характер!

Серіал 20-річної давності "Роксолана" читачі focus.ua поставили на 5-е місце в рейтингу, що говорить про його живучість. Розкажіть, як ви потрапили в цей проект?

— Ми були першопрохідцями. Тоді українські серіали ніхто не знімав, тим паче масштабні. Режисерові Борису Небієрідзе вдалося це зробити разом із Зіновієм Куликом, керівником "Першого каналу". Вони ініціювали створення "Роксолани", хоча цей сценарій лежав уже кілька років в столі у кожного п'ятого режисера.

Це дивовижний збіг обставин у моєму житті, яке вплинуло на долю. Хоча як я була затверджена на цю роль, — це теж неймовірна історія, тому що на той момент я була у сварці з Борисом Костянтиновичем. Я знімалася у головній ролі у його фільмі "Гори димлять" (1988). Мені було 22 роки, там були зайняті моя сестра Наталя Сумська, Іван Гаврилюк та інші чудові артисти. Але через три дні зйомок в Карпатах режисер вирішив замінити виконавицю головної ролі! Для мене це був удар. Чому?

Мені все не подобалося на майданчику. Костюм, кінь, який був розміром з поні, — при моєму зрості 1 м 78 см у мене ноги волочилися по землі. Мені незручно на ньому було скакати. Зараз я б із задоволенням стиснула їх і понеслась, а тоді була запальною максималісткою і могла сказати в обличчя режисерові все, що думаю. Тепер я навчилася толерантності і дипломатії. А тоді не зрослося — Борис мене зняв з ролі у цій мелодрамі.

Ви відразу її перетворили в бойовик.

— Напевно [сміється]. Я кілька років не спілкувалася з Борисом, ми були фактично ворогами. Як раптом дізнаюся в коридорі Будинку кіно, зустрівши там Раїсу Недашківську, мою прекрасну колегу, про кастинг на "Роксолану". Вона мені: "Що стоїш — біжи до телефону, телефонуй другому режисерові, проси у Борі, щоб він тебе пробував, тому що ти — Роксолана!"

Це засіло мені в душу. Я наступила на горло честолюбства і подзвонила другому режисерові Ірині Іващенко: "Ірочка, хочу зустрітися з Борисом і спробувати себе в ролі Роксолани". Вона мені: "Оля, ти з глузду з'їхала?! Ви не спілкувався кілька років!" — "А ти, — кажу, — спробуй. Думаю, вже пристрасті вляглися. Особисто я не тримаю ніякої образи і роблю крок назустріч". Важливо зробити цей перший рішучий крок… з парашутом!

Вона поговорила з Борисом і наступного дня мені призначили зустріч.

Це були неймовірні проби! Емоційні, зі сльозами. Борис дав мені сцену розставання з нареченим. Кримські татари вкрали мою героїню з весілля. А потім вона зустрілася з нареченим в Туреччині через багато років, за версією книги Осипа Назарука. Роксолана надривно кричить: "Моє серце вже не з тобою! Я люблю Сулеймана!" А всередині мене фраза: "Зараз або ніколи!"

Боря каже: "Стоп, камера", — і виголошує сакраментальну фразу (він грузин, тому вона звучить колоритно, з невеликим південним акцентом): — "Я її знайшов! Ось моя Роксолана!" На цю роль було більше 200 претенденток. Але він чекав, коли стверджував. І я йому вдячна за цю роль, за такий подарунок долі.

Батьківські дуби

Ваша акторська династія родом з села Верблюжка. А Настя Лісовська — з невеликого містечка Рогатин. Проте і ви, і вона досягли великих висот, кожна у своїй сфері.

— Можна провести такі аналогії. Хоч я і народилася у Львові, але люблю Верблюжку — там, можна сказати, наше родове гніздо. Звідти батьківська лінія. Там я провела чудовий період свого дитинства. Я періодично буваю в тих місцях.

Розповім епізод, який зі мною стався навесні цього року під час гастролей в Кропивницькому. Ми були там з виставою "Майстер і Маргарита". Сідаємо в автобус і їдемо по навігації. Але якимось дивним чином раптом проїжджаємо Верблюжку, хоча туди не збиралися. Я прошу водія зупинитися. Питаю: "Чому ти взагалі сюди заїхав?" Він каже: "Навігація привела". Я бачу дуби, посаджені моїм татом. І впевнена, що це він нас сюди привів, але як — не можу пояснити. Я обняла ці дуби, які він посадив маленькими, взявши саджанці від сімсотлітнього дуба в Запоріжжі. Тато привіз дубочки і посадив у цьому селі — там, де була наша хата. Зараз її немає, тільки дерева, кущі, колодязь. Але зате є табличка, що дуби посаджені народним артистом України В'ячеславом Сумським, батьком народних артисток Наталії та Ольги Сумських. І табличка, де була хата. Це тепер місцева визначна пам'ятка.

Я обіймаю ці величезні дуби, як свого батька, — сльози градом. І відчуваю взаємозв'язок поколінь, тому що 45 років тому пам'ятаю ці дубочки крихітними.

Точно в ціль

Ви в дитинстві ходили в окулярах, але у своїй школі у Верблюжці, як свідчить легенда, вибили в тирі 96 з 100. Як?

— Я сама тоді була вражена [сміється]. Справа у тому, що якщо окуляри поставити під нахилом — різкість з'являється. Я була в дитинстві в цих окулярах гидким каченям. Як мене тільки не називали: Батискаф, Скляр. Але мені навіть значок "Влучний стрілець" дали і почали поважати. Я просто уважно прислухалася до рекомендації педагога, як цілитися, затамувавши подих. І вибила кілька десяток поспіль. Недарма жінки — чудові снайпери. На першому курсі театрального я вибила 98 з 100. Мені це все знадобилося, коли я зіграла снайпера у фільмі "Я лялька" з Сашею Домогаровим. Причому доводилося стріляти бойовими з пістолета Стєчкіна, а у нього серйозна віддача.

Коли у вашій антрепризній виставі "Два анекдоти на вечерю" за новелою Чехова "Ведмідь" ваш чоловік і партнер по сцені Віталій Борисюк викликає вас на дуель, він в курсі, наскільки ризикує?

— Борисюк побоюється і каже: "Мама, перевір, чи не заряджений револьвер?" Він чудово знає про мої навички. Коли у знайомих постріляли з Макарова — так в мішені моїх було кілька "десяток", а його кулі — поруч. У мене ця мішень сфотографована.

Коли у вас "прокинулася" красуня? Ви ж самі кажете, що в школі були гидким каченям: високою, в окулярах.

— Напевно, на першому курсі. Мені стали педагоги говорити, що я виразна. Я прямо крила за спиною відчула. У театрі Лесі Українки, куди прийшла працювати, мене підтримала Ада Миколаївна Роговцева. Вона зауважила, що потрібно давати ролі цій молодій актрисі: "Ви що, не бачите, це героїня". І незабаром у мене з'явилися ролі — це був світлий період у моєму житті. А потім з'явилося і кіно.

Хороші дороги

Ви обмовилися в одному інтерв'ю, що минулим владам в Україні властиві були широкі жести. При Кучмі вам дали квартиру, Янукович побудував школу, а Черновецький обладнав спортмайданчик недалеко від вашого будинку. Що зараз? Цій владі властиві широкі жести і вольові рішення, де вони є, де їх немає?

— Тяжке питання. Я не бачу вольових рішень влади у підтримці культури і спорту. Безумовно, ми вдячні нашим спортсменам, але могло бути і більше олімпійських медалей, якби держава активніше підтримувала спорт. А також кіно, класичну музику, живопис — ті основоположні напрямки, які формують культуру в людині.

Раніше були безкоштовні гуртки для талантів, тому що не всі здатні заплатити за дорогі курси: держава думала про доступність цих послуг. А зараз талановиті кадри виїжджають з країни. Статистика, яку я зараз бачу, жахлива.

Актор став президентом — це людина з вашого цеху. Чому б йому не спрямувати державні ресурси на розвиток культури, адже це його колишня сфера діяльності, яку він прекрасно знає?

— Я не можу давати оцінку сьогоднішньому стану Зеленського. Вчора, так, ми з ним обнімалися на сцені, і Володимир Олександрович навіть носив мене на руках в скетчах [сміється]. Я грала його маму в одній зі сценок "Кварталу". Тоді ми ставили йому питання: "А чи йдеш ти в президенти?" Він реагував на це з подивом, відповідаючи загадково — ні так, ні ні.

Коли це сталося, всі були ошелешені і покладали великі надії на його правління. Він тоді сказав: "Головне, щоб закінчилася війна". Але минуло два роки, а війна все ще не закінчилася. Хоча якісь напрямки його діяльності мені подобаються. Дуже хотілося б назвати сьогоднішній період Ренесансом. Можливо, ми до цього наближаємося — поки це Передренесанс.

Я хочу сказати про позитив. Ми постійно гастролюємо, їздимо по нашим дорогам, і як ми їх раніше проклинали! Точніше, їх відсутність! Як раптом вони вперше за 30 років з'явилися. Бачу, що асфальт кладуть якісно. Отже, можемо будувати і не красти при цьому. Я маю можливість порівнювати: багато років знімаюся в Польщі і бачу, які там шосе. І зараз у нас такі ж. Побороли корупцію в автодорі — отже це можливе і в інших сферах.

Ви єдина з українських актрис, яка довго знімається за кордоном — у Польщі. Розкажіть, як це сталося?

— Я вивчила польську мову і зуміла адаптуватися і стати своєю в тій команді. Але, на жаль, зйомки "Блондинки" через локдауни тимчасово припинені. Поляки мене минулого року звали, моя роль є в сценарії, вже як дружини мера.

22 серпня, у ваш день народження, у вас антрепризний спектакль "Сублімація любові", де грають ваш колишній чоловік і нинішній — Євген Паперний та Віталій Борисюк. Як ви примудряєтеся об'єднувати всіх під своїм крилом?

— Ви маєте рацію, є в мені якийсь об'єднувальний початок. Але не тільки і не стільки для себе. Я можу об'єднувати і людей мікрорайону, наприклад, проти забудовників. Зараз ми вирішуємо питання щодо мораторію на Павловський сквер, Стару обсерваторію, могилу Віщого Олега — це все унікальні місця. 25 років тримаємо оборону! Зараз знову хочуть побудувати там черговий банальний хмарочос, а ми намагаємося все це зупинити. Я попереджаю: хто до нас прийде з цими хмарочосами — вам буде непереливки!

Що Сумська стріляє добре — всі вже зрозуміли з вищесказаного.

— [Сміється.] Так, я тут живу на верхніх поверхах, але, звичайно, це ми жартуємо! Проте колишні інвестори, які здійснювали замах на це місце, вже його перепродали. Якщо треба, ми піднімемо народ, але Павловський сквер не здамо!

Після старшої дочки Антоніни у вас вже і молодша Аня пішла акторською нивою. Як ви до цього ставитеся: допомагаєте їй чи, навпаки, не схвалюєте?

— Не заважаю. Я сама боялася, що батьки-актори прийдуть подивитися на мої постановки на другому-третьому курсі, раптом не виправдаю їхніх сподівань. Тому допустила їх до перегляду тільки на четвертому, коли була впевнена у собі. Аня просить поки не втручатися в творчий процес — прийду на четвертому курсі.

Де ви зараз зайняті?

— На каналі "Дом" знімаюся в комедійному серіалі "Фіма", де граю маму і бабусю одного сімейства. У мене досить екстравагантний персонаж. Але я не шикую всіх, як часто буває, тут всіх шикує зять — Юхим Костянтинівський. Скоро прем'єра.

З побажань собі: хочу потрапити у повнометражне кіно. Я, як відомо, люблю яскраві характерні ролі. А день народження відзначимо шампанським після вистави 22 серпня з колишнім чоловіком і нинішнім — у такому чудовому трикутнику [сміється].