Дюшан-фонтан. Ювілей головного провокатора XX століття, який кілька разів продав пісуар як фонтан
135 років від дня народження французького художника Марселя Дюшана, засновника арт-напрямку реді-мейд і батька сучасного мистецтва. Його найвідомішу роботу "Фонтан" лідери арт-ринку не випадково поставили на перше місце — з нього багато чого "витекло" у двадцятому столітті. Думка.
28 липня виповнилося 135 років від дня народження Марселя Дюшана (1887-1968) — художника, шахіста, інтелектуала, скандаліста й провокатора. Завдяки винятковій оригінальності своїх іронічних ідей Дюшан став однією з найвпливовіших постатей у мистецтві XX століття. Він визначив такі арт-напрями як американський експресивний абстракціонізм, поп-арт, мінімалізм, концептуальне мистецтво.
2004 року видатна газета "Дейлі телеграф" провела опитування серед лідерів британського арт-ринку. 500 художників, дилерів, критиків, галерейників сформували топ-5 творів 20 століття, які найбільше вплинули на подальший розвиток світового мистецтва.
Ось цей перелік.
Топ-5 творів ХХ століття, які справили найбільший уплив на розвиток світового мистецтва
- Марсель Дюшан. "Фонтан".
- Пабло Пікассо. "Авіньйонські дівчата".
- Енді Воргол. Диптих "Мерилін".
- Пабло Пікассо. "Герніка".
- Анрі Матісс. "Червона кімната".
"Фонтан" Марселя Дюшана — це фарфоровий пісуар, виставлений на експозиції в США у 1917 році, він породив мистецтво реді-мейд ("готова річ"). Фокус спробує пояснити, як пісуар опинився на вершині мистецтва ХХ століття.
Марсель Дюшан народився 28 липня 1887 року в Нормандії (Франція) та був четвертим із семи дітей Люсі та Юджина Дюшан. Батько — нотаріус, дід — гравер, мати — художниця. Два старші брати й сестра теж подалися в арт. Батько та брати підтримали художню кар'єру свого сина. Але в Марселя виявилися здібності й до математики, що вилилося в пристрасть до шахів — він став професійним гросмейстером.
Марсель Дюшан, майстер іронічного перевертня
Переїхавши в Париж, Дюшан став заробляти карикатурами в газетах, де комедійний ефект часто був закладений у дотепній грі слів — каламбурах (як і зараз, утім) — цей прийом Дюшан застосовуватиме й на полі арту.
Марсель знайомиться з кубістами та майбутніми дадаїстами, товаришує з поетом і арт-критиком Гійомом Аполлінером, який обізвав ранні роботи Дюшана "потворно-оголеними". Йшлося про мальовниче полотно "Оголена, що спускається сходами (№2)".
Картина викликала перший скандал у житті Марселя Дюшана, але не останній. Дюшан лише зобразив голу дівчину в кількох проєкціях, як робиться в кресленнях із теоретичної механіки: дівчина йшла сходами і в кінці — падала (є такі варіанти цієї картини).
Однак у живопису це мало вигляд "звірячого" авангарду навіть для арт-революціонерів. Організатори Салону, де експонувалася "Оголена", попросили старших братів художника переконати його забрати полотно з виставки. Дюшан, стиснувши зуби, зняв "Оголену" зі стіни та відвіз додому на таксі. Але невдовзі вже "скандально відому" картину взяли на "Арсенальну" виставку — наш художник прославився. Але з того часу він завжди ставитиме собі запитання: що можна вважати мистецтвом і хто має привілей це вирішувати?
Поет Йосип Бродський визначав лірику як висхідну метафору — "її очі як бірюза", а іронію як низхідну метафору — "її очі як гальма". У Дюшана — все за низхідною, тому й "Оголена" падає зі сходів. В арті також важливий "ефект перевертня". Це колись щось низьке стає високим. Наприклад, свині й інша худоба в зображенні знаменитої української художниці Марії Приймаченко стають на полотнах божественно прекрасними — райдужні, у квіточках. Дюшан у своїх творах теж створював "ефект перевертня", але іронічний.
Після знехтуваного живопису Марсель Дюшан зайнявся конструюванням інсталяцій, перенісши на них із карикатур "гру слів". Наприклад, знаменита інсталяція "Велосипедне колесо" (1913) — це просто велосипедне колесо, прикріплене догори дригом до табуретки.
Тепер воно не землею "їде", а небесами. З легендарним пісуаром сталася приблизно та сама історія.
Сантехніку — на п'єдестал! Цирк імені Дюшана
Із початком Першої світової війни Марсель Дюшан поїхав у Нью-Йорк, де серед авангардистів про нього вже чули через "Арсенальну" виставку.
Тут відбулася нова арт-подія. Дюшан купив у магазині пісуар, перевернув його та підписав: R. Мuтт ("дурень"). За умовами виставки організатори мали виставити предмет, бо за це було заплачено. Але Рада експозиції, куди входив і сам Марсель Дюшан, відхилила експонат. Протестуючи проти цього рішення, Дюшан вийшов із Ради. А скандал спалахнув. І невдовзі "Фонтан" стали виставляти на інших експозиціях: хоч і сміючись, і крутячи пальцем біля скроні, але подивитися на "Фонтан" стікалися юрби відвідувачів. Нехай і цирк, але ж цікаво, що в них тут називають фонтаном. Смішно!
1917 року в Нью-Йорку дадаїсти — американець Мортон Шамберг і німкеня, баронеса Ельза фон Фрайтаг-Лорінгхофен — виставили на експозиції фото водопровідної труби під назвою "Бог" (1917).
Це явно теж іронічна метафора: чи водопровідна труба — бог побуту чи натяк, що в США бог — це вироби промисловості (Шамберг захоплювався естетикою промисловості ). Але у футуриста Маяковського теж було приблизно на цю тему: "А ви ноктюрн зіграти могли б на флейті ринв?" (1913).
Як бачимо, є зв'язок між одним предметом сантехніки й іншим. Однак сама назва назва "реді-мейд арт" (готовий, зібраний "із підручних матеріалів" витвір мистецтва) — однозначно за Дюшаном. Відома його ревнива фраза про баронесу: "Можливо, вона й винайшла реді-мейд, але саме я перетворив дитячий розіграш на філософію антимистецтва".
Те саме Дюшан зробив і з "Моною Лізою", лише прималювавши в 1919 році героїні найвідомішої картини світу ... борідку та вусики й назвавши "модифікований реді-мейд" LHOOQ. По-французьки це розшифровується так: "У неї гаряче між ніг". Блюзнір!
Тираж обмежений. Скільки "Фонтанів" у Дюшана?
Дюшан періодично житиме то в Нью-Йорку, то в Парижі. Перша репродукція "Фонтана" була зроблена Дюшаном у 1950 році, пізніше також у 1953 та 1963-му. Оригінальних — чотири штуки, як чотири "Чорні квадрати" Малевича, а всього "Фонтанів" зараз двадцять — інші художники постаралися. Звичайно, за дуже гарні суми.
Коли Дюшану вже вдалося стати частиною історії мистецтва, йому різні світові музеї замовляли репліки тих чи інших його реді-мейдів. В основі — речі масового виробництва, які, зрозуміло, завжди були іронічними метафорами. Коли його запитували, що ж, окрім контексту, робить ці речі особливими, Дюшан відповідав: "На них стоїть мій підпис, і їх існує обмежена кількість".
Варто розповісти про причетність Дюшана до виникнення художнього стилю — американського експресивного абстракціонізму. У його основі — теж мислення, засноване на іронічних парадоксах. Не любов і інше почуття, а винахід ідей. Сюрреаліст Андре Бретон підкреслював інтелект Дюшана та його здатність бачити "серцевину будь-якої ідеї":
"Це розум із тих, що стоять біля витоків будь-якого сучасного руху", — говорив Бретон про Марселя Дюшана.
"Фреска" на полотні. Як Марсель Дюшан допоміг Джексону Поллоку
Знаменита галеристка Пеґґі Ґуґґенгайм у 1943 році замовила авангардисту Джексону Поллоку розмалювати стіну у своєму маєтку, уклавши з ним контракт і пообіцявши організувати його персональну виставку. Стіна була приблизно 6 метрів на 2,5 — майже 18 квадратних метрів. Вистачає роботи!
Дюшан, щоб полегшити художнику життя, запропонував видати йому полотно такого розміру, щоб він міг працювати в майстерні. Та й потім полотно можна буде переносити й перепродувати, що вигідно з комерційних міркувань. При цьому картині Дюшан заздалегідь вигадав іронічну назву "Фреска". Диявольська винахідливість!
Щоб натягнути полотно потрібного розміру, Поллоку довелося зруйнувати стіну між двома кімнатами. Пеґґі дала йому повну свободу в сюжеті, техніці та в матеріалах. Але довгі тижні художник просто сидів у студії, дивлячись на "величезне, але страшенно захопливе" чисте полотно й потихеньку став іти в запій — любив він закладати за комір.
Існує версія, що Марсель Дюшан і тут врятував Поллока, порадивши йому просто розстелити полотно на підлозі та розливати на нього фарбу. Так робив відомий художник і дизайнер Аршиль Горкі (вчитель Поллока) — наливав фарбу на полотно на підлозі, а коли вона застигала, подряпував на шарі фарби якийсь малюнок. Але картини Горкі були скромних розмірів.
Поллок однак став не лити, а розбризкувати фарбу по полотну, через що його арт-напрямок назвуть "краплинним живописом", а самого Джексона Поллока — "розбризкувачем". Так винайшли новий авангардний напрямок — американський абстрактний експресіонізм, який став сенсацією на Венеційській бієнале 1950 року. Ці роботи сьогодні коштують десятки мільйонів доларів.
У результаті Поллок нібито за одну ніч закінчив свою "Фреску", по-шаманськи бігаючи по полотну та розбризкуючи фарбу. Величезне готове полотно (6,04 на 2,43 метра) не помістилося в маєтку Пеґґі. І за порадою того ж Дюшана його трохи підрізали: звісно, жодної художньої якості "Фреска" від цього не втрачала — сплески та лінії по всій її площі були однаковими. З того часу гігантські розміри картини стали відмінною особливістю поллокської творчості.
Як ви розумієте, і король поп-арту Енді Воргол, який почав виставляти реальні консервні банки із супом, а також зображати пляшки кока-коли, теж взяв суть ідеї в Марселя Дюшана.
Тільки той працював в іронічній манері, а Енді Воргол навпаки — із зображення предметів масового виробництва зробив культ, винайшовши поп-ікону в сучасному розумінні цього слова.
Сподіваюся, ви зрозуміли, чому лідери арт-ринку поставили "Фонтан" на перше місце — з нього багато чого "витекло" у ХХ столітті.