"Індіана Джонс-5". Як завдяки несподіваному фіналу Гаррісон Форд урятував 300-мільйонний фільм

8 років роботи й $300 мільйонів бюджету фільму "Індіана Джонс і Колесо долі" лякали навіть здалеку. Не злічити замінених сценаристів, режисерів і продюсерів. Кого не можна було поміняти — це виконавця головної ролі Гаррісона Форда. І тут виникла головна проблема: чи матиме геройський вигляд у ролі археолога-авантюриста 80-річний Форд? Усе більш-менш вийшло — різними прийомами та несподіваним фіналом. Фокус без спойлерів розповідає про гучну прем'єру.

Низка сценаристів, режисерів і продюсерів мала утримати дорогий бренд "Індіана Джонс", про який Фокус докладно писав, на плаву. Гаррісон Форд непогано тримається в сідлі (див. ролик, усі згадувані сцени є в офіційному трейлері), коли хвацько скаче на коні в тунелі метро, обганяючи потяги. Щоб упоратися з проблемою переконливо "воскреслого" Індіани, в хід пустили два прийоми.

• По-перше, це флешбек — у зав'язці фільму є покликання до 1944 року, до фашистської Німеччини, коли Індіана вириває магічний годинник Архімеда з рук нацистського вченого Юргена Воллера (Мадс Міккельсен) — конкурента Індіани. Тут, зрозуміло, комп'ютерно "омолоджений" Гаррісон Форд.
• По-друге, сам Індіана показаний на початку фільму, навпаки, глибоким стариганем. Він спить у кріслі в захаращеній квартирі. Його дратують пісні "Бітлз", які верещать у сусідів: виявляється, молодь святкує висадку американських астронавтів на Місяць. Час дії стрічки — липень 1969 року. Але старого балакуна Індіану підкорення космосу не хвилює. Так само як і те, що його виперли на пенсію. Він дочитує лекції студентам, які засинають, — усе про той самий годинник Архімеда.

Потім, коли Індіана приймає бій проти сучасних нацистів, археолог перетворюється: бібліотека, тунелі метро, парад на честь героїв астронавтики, аукціон… Усе це — чудові полігони для битв Індіани, який "повстав із попелу". Він безстрашний, наполегливий,і кулі його не беруть, хоча регулярно поціляють. Режисер Джеймс Менголд ("Логан") із добротною прискіпливістю розігрує всі ті ж карти, що були в попередніх частинах.

"Індіана Джонс 5" — старе та нове

Вороги-нацисти огидні. Їм людину вбити — раз плюнути. Хоч прибиральницю, яка випадково трапилася на шляху. Таких ворогів чим більше вкокошити, тим краще.

Зі страхітливих елементів: змій замінили на сколопендр і мурен.

Із фантастичних: хто буде замість інопланетян ("Індіана Джонс-4"), не скажемо, побачите самі.

Із нового: свіжий образ хрещениці Індіани Джонса Гелени. Її непогано зіграла британська акторка та сценаристка Фібі Воллер-Брідж. Завзяттям своєї героїні вона весь час намагається розбудити "заснулу" пасіонарність легендарного археолога. Це їй вдається. Але вона вміє зачаровувати й розчаровувати одночасно: Гелена чарівна та безстрашна, але водночас цинічна та розважлива. Однак саме на розвитку її персонажа тримається драматургія фільму.

Вона вміло провокує "мерехтіння" своєї героїні: Гелена — то видатна вчена, яка бажає зробити світове відкриття, то тварюка продажна: прибити й забути. В обох іпостасях Гелена переконлива. У фіналі буде й третє її перетворення.

Велетень і "карлик"

У стрічці чудове протиставлення двох гротескних персонажів: гіганта-нациста й хлопчика-злодюжки, помічника Гелени. Тупа агресивна маса, страшна фізична сила — проти кмітливості й спритності.

Охоронець-громило при Юргені схожий на того, що був у принца Нуада з "Геллбоя-2". Звідти ж узято сюжетний хід із поділом артефакту на частини для того, щоб його зібрати й скористатися: тільки цілим він може явити нам свою міць. А тубільний "спритний хлопчик" перекочував в "Індіану Джонса-5" із "Індіани Джонса-2". Але все працює.

Є нескінченні переслідування з переміщенням по планеті, повітряні бої, обов'язкові перестрілки, віртуозні перегони на моторикшах і автомобілях, небезпечні підводні занурення. В одному з водолазів ви радо впізнаєте Антоніо Бандераса, але його міг замінити будь-який статист — голлівудській зірці не дали хоч якихось барв, щоб його персонаж хоч чимось відрізнявся від інших кошлатих іспанських водолазів.

Усе нібито непогано, всі інгредієнти режисер не забув, кинув у вариво кінопригоди й навіть старанно перемішав. Але стрічці не вистачає гостроти й непередбачуваності. Немов ти вже дорослим потрапив до луна-парку на атракціон, який тебе тішив у дитинстві, але тепер він тобі здається нудним: зникло відчуття захоплення та казковості.

Найслабшим місцем фільму є "нацистський план", секрети якого не розкриватимемо, а найсильнішим — фінал.

300-мільйонний проєкт витягує масштабна кінцівка. У принципі, в усіх "Індіанах" вона однакова, з погляду структури стрічки теж нічого нового — артефакт має проявити силу. Але тут це зроблено дуже винахідливо. Зал одразу перестав дрімати (все-таки фільм триває майже три години) та включився на повну в те, що відбувається на екрані. І різні парадокси, що трапилися у фільмі, були чудово врівноважені гумором і навіть ліричною лінією. До речі, вперше в голлівудській стрічці примирливий поцілунок не в губи або щоку, а… в лікоть. Хоч тут авторам вдалося зоригінальничати.