Розділи
Матеріали

Дзвінки російських військових рідним: на Берлінале показали фільм Оксани Карпович "Мирні люди"

Дар'я Бережна
Фото: Berlin International Film Festival | Кадр із фільму Оксани Карпович "Мирні люди"

Картина "Мирні люди" (Intercepted) — це спільна робота України, Канади та Франції. Вона повністю побудована на перехоплених телефонних дзвінках військовослужбовців ЗС РФ.

На кінофестивалі Берлінале показали документальний фільм "Мирні люди" (Intercepted) української режисерки і фотографині Оксани Карпович. Картина розповідає про російську воєнну агресію. Фільм повністю побудований на перехоплених телефонних розмовах росіян, які перекриваються відеорядом руйнувань, залишених російськими військами в Україні. Про це пише "Суспільне", журналісти якого взяли в Карпович інтерв'ю.

Це фільм про дегуманізацію, тоталітарну російську машину, про насильство і повне відчуття безкарності. Знімальна група проїхала тисячі кілометрів, щоб відзняти відеоряд для фільму в зруйнованих містах і селах Харківської, Київської, Миколаївської областей та на Донбасі.

У назву фільму лягла самоназва російських громадян після початку війни в Україні.

"Мене, зокрема, інтригувала роль російських "мирних жителів", як вони люблять самі себе називати: матерями, дружинами і сестрами російських військових. Напевно, більшість розмов, що потрапили у фільм, — це розмови солдатів саме з жінками", — розповіла режисерка, зазначивши, де велися зйомки і коли.

"Зйомки проходили влітку та восени 2022-го і влітку 2023-го. Ми працювали командою з чотирьох. Крім мене, оператора Крістофера Нанна і звукооператора Артема Косинського, завжди був присутній місцевий продюсер. У Харкові з нами працював, зокрема, Артем Фісун, військовий волонтер, його внесок у цей фільм дуже важливий. Ідея фільму полягала в тому, щоб відтворити досвід подорожі Україною і показати всебічні наслідки російського вторгнення", — розповіла Карпович.

Фільм складається з довгих статичних, на перший погляд, неемоційних кадрів, на які накладені телефонні розмови. Глядачі чують, як російські військові розповідають своїм рідним про тортури, вбивства, руйнування та крадіжки, а ті частіше відповідають на ці зізнання позитивно.

Під час обговорення фільму в глядачів виникло питання, чи не є ці розмови фейками. Режисерка зізналася, що вони разом із французькою монтажеркою Шарлоттою Турес прослухали багато годин розмов, і лише одна була нормальною. Вона є у фільмі.

Оксана Карпович зізналася, що найбільше її приголомшила агресія і ненависть росіянок.

"У контексті вторгнення росіянки вирізняються особливою жорстокістю. Це феномен, який мене цікавив і продовжує цікавити після завершення роботи над фільмом", — сказала Оксана.

Після Берлінале Карпович хоче показати свій фільм і в інших країнах світу.

"Сподіваюся, що після "Берлінале" фільм мандруватиме, зокрема до тих країн, де потужно працює російська пропаганда і де усвідомлення людей, що Росія — це імперська фашистська держава, невисоке. Я хочу вірити, що наш фільм має хоч невеличкий потенціал у тому, щоб когось із цих людей переконати або щонайменше спровокувати на роздуми", — сказала Карпович.

Нагадаємо, раніше ще один документальний фільм про війну в Україні — картина Мстислава Чернова "20 днів у Маріуполі" — отримав престижну премію BAFTA.