"Погані хлопці-4". Ефектне повернення Вілла Сміта в комедійному бойовику з містикою

На екрани України вийшла 4-та серія франшизи "Погані хлопці: Все або нічого" — про парочку копів з Майямі з відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. Ностальгуючі фани будуть задоволені: кіно вийшло! Сподіваємося, Вілл Сміт повернеться з опали в кінематограф і публічний простір після його ляпаса ведучому Крісу Року, який на "Оскарі-2022" зачепив болючим жартом дружину актора. Картина вийшла не гіршою за попередніх "Поганих хлопців", а в чомусь і оригінальнішою. Сценаристи зробили поправку на вік героїв і придумали їм нові цікаві історії. Тож герой Сміта — став розсудливим, а персонаж Лоуренса навіть побував на тому світі. Фокус ділиться враженнями від прем'єри.

Як ми пам'ятаємо з попередніх частин, детектив поліції і красень Майк Лаурі (Вілл Сміт) був бешкетником щодо жінок: у нього маса романів, наслідки яких не завжди безхмарні. Його напарника — ласуна і прем'єрного сім'янина Маркуса Бернетта (Мартін Лоуренс) дратувала ця риса друга, особливо, коли той став задивлятися на його сестру.

Але ось у цій серії Майк — одружується! Розкішне весілля. Шампанське рікою. Зворушливі промови. Заводна дискотека, на якій Маркус так розлясався, що з ним стався серцевий напад. І він опинився на тому світі.

Мода останнього часу: елементи містики

Дивно, але факт: американський кінематограф дедалі частіше в трагікомедійному ключі забирається в містичні височіні для того, щоб глибше розкрити персонажів. Минулого року в "Вартових Галактики-3" генетично модифікований єнот Ракета через поранення опинився на тому світі, де з його видінь глядачі дізналися подробиці сумної історії його дитинства. Навіть Барбі в найкасовішому фільмі минулого року ($1,4 млрд) зустрічалася на тому світі з духом винахідниці ляльки — Рут Гендлер: білий простір, дві героїні, нічого зайвого. Зустріч для Барбі стала доленосною. Ось і тут, коли Маркус потрапляє в білий духовний простір, це повністю змінює його сприйняття фізичної реальності. Досить сміливий хід для комедійного бойовика.

Але неспроста ж тут є слово "комедійного" — буде просто маса приколів із цього приводу. Наприклад, Маркус розповість Майку, що він бачив його в минулому житті: Майк був ослом, а Маркус — його господарем. Перший був упертий, другий жорстокий — він нещадно бив осла. "Вибач, Майк", — заявляє Маркус, і глядач не розуміє: він знущається чи невинно жартує?

Зрозуміло, Майк дотепно парирує такі закидони друга. І "мстить" йому тим, що не дає доторкнутися Маркусу до забороненої лікарями їжі: солодкого драже і сосисок. Усе це дуже влучно і мило розіграно.

Маркус після "просвітлення" в стилі біблійних пророків передрікає бурю — і вона вибухнула. Адже автори не забули про головну інтригу бойовика — підставу шановного всіма капітана поліції Ховарада (Джо Пантольяно), який нещодавно загинув.

Ховарад теж звернувся до наших героїв з того світу, але тут уже обійшлося без містики: він залишив їм відеозапис, на випадок "якщо з ним що-небудь трапиться". Сталося!

Зараз йому шиють багатомільйонні хабарі від наркокартелю. Якийсь страшний анонімний лиходій обов'язково хотів "забруднити" капітана. А ось єдина людина, яка мигцем бачила супостата, — це син Майка, який відбуває великий термін за службу все в тому ж наркокартелі. І тут починається запаморочлива інтрига, за якою стоять могутні та нещадні вороги.

Баланс між інтригою та стосунками

На виході це вам дасть гарну гру з подвійними агентами, чудову бійку в падаючому вантажному літаку, що палає, потужну битву в занедбаному парку атракціонів (натяк, що і фільм — атракціон). І, звісно, якщо беремо ліричний аспект — спробу Майка розібратися у стосунках зі своїм недолугим сином — причому багато в чому таким останнього зробила неувага вітряного татуся. А Маркус у діалозі батька і сина посідає позицію провідника, який доволі хвацько пересуває ручку емоцій: від смішного до зворушливого і назад.

Ще з плюсів можна помітити, що фільм у деяких аспектах доходить майже до пародії на свій жанр (особливо епізод із крокодилом у парку розваг), але вчасно зупиняється саме завдяки розкриттю нюансів особистих стосунків між героями. Ось це балансування на межі просто чудово зроблено.

Можна згадати таку саму фішку, тільки з глибоко радянської класики — це фільм "Джентльмени удачі" (1971) з Євгеном Леоновим. Там особисті взаємини героїв так само віртуозно взаємодіяли з кримінальною інтригою: повороти сюжету розкривали характери персонажів, а несподівані вчинки героїв, своєю чергою, рухали історію вперед. Ви скажете: але так і має бути в хорошому фільмі. Звісно, але чомусь вкрай рідко зустрічається.