"Хранитель": рецензія на новий фільм жахів Оза Перкінса

Розповідаємо, що вийшло з історії про поїздку в красивий будиночок у лісі.

Про що новий фільм Оза Перкінса "Хранитель" 2025 року

Самостійна сучасна жінка Ліз (Тетяна Маслані) вже цілий рік перебуває в романтичних і, на перший погляд, надійних стосунках із чарівним (теж на перший погляд), лікарем Малкольмом (Россіф Сазерленд). Вони вирішують провести час у заміській "хатині", яка за фактом виявилася елегантним двоповерховим маєтком.

Через кілька днів після приїзду у Ліз починаються страшні видіння, які неважко сплутати з дійсністю. Головна героїня разом із глядачами намагається розібратися в тому, що відбувається, проживаючи всі можливі кошмари, властиві жанру.

У картині взагалі присутні всі популярні кліше фільмів жахів і трилерів про маніяків.

Протягом усього хронометражу ми трохи тривожимося від вигляду і поведінки Малкольма. У принципі, він схожий на маніяка: занудний і похмурий. Одного разу він кидає Ліз фразу: "Ти не така, як усі ці дівчата". І тут, на місці Ліз, варто було б замислитися, а може й дуже швидко валити з будиночка на "краю Всесвіту".

Взагалі, весь час незрозуміло, чому Ліз опинилася поруч із цим хлопцем і затрималася так надовго. Тут уже виникають питання особисто до неї.

Потім у кадрі з'являється двоюрідний брат Малкольма — Даррен (Біркетт Тертон). Він приводить із собою модель зі Східної Європи — Мінку. Кузен, мабуть, у рази неприємніший, ніж сам Малкольм. Від нього теж не розумієш, чого очікувати.

Словом, ключова фішка нової картини Перкінса — це тривожність, що не минає. Ми спостерігаємо "салат" із традиційних прийомів хорорів і не завжди розуміємо, звідки варто очікувати чергову причину для переляку.

Ці прийоми не завжди вибудувані логічно між собою, через що нитка розповіді іноді губиться. Наскільки це вдалий метод тримати глядача в страху — можна буде сказати тільки з часом: години через дві після перегляду. Причому, у кожного буде своє сприйняття.

Технічно "Хранитель" знятий гарно: операторська робота Джеремі Кокса вирізняється певною вишуканістю і класичною суворістю, у певному сенсі, властивою трилерам Гічкока.

Загалом, картина викликає необхідні для жанру стани: від раптового переляку до фонової тривожності, але відсутність цілісності розповіді трохи "розбавляє" враження і робить відсилання до особистості самого режисера, біографія якого, зокрема, передбачає ранню і трагічну втрату батьків, дає підстави думати, що все відтворене у фільмі — уривки його фантазій або фрагменти снів.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, яким вийшов фільм Перкінса "Мавпа" за романом Стівена Кінга.

Також ми розповідали, якою вийшла українська іронічна комедія "Ти — космос". Науково-фантастичну картину зняв Павло Остриков.