"Розумні" бомби JDAM: як вони працюють і чому для ЗС РФ вони стануть величезною проблемою

Нещодавно стало відомо, що ЗСУ отримали як військову допомогу від США високоточні авіабомби JDAM-ER, які, завдяки висувним крилам, здатні бити по цілях на відстані понад 70 км. На думку американських журналістів ці ракети створять проблеми для російських збройних сил. Фокус розбирався в тому, як функціонують подібні боєприпаси і що насправді робить їх "розумними".

Високоточні авіабомби JDAM-ER: що відомо

Ракета моделі JDAM-ER (The Joint Direct Attack Munition — Extended Range, боєприпас для спільної атаки зі збільшеною дальністю дії — ред.) оснащується так званим хвостовим оперенням, системою наведення з інерційною навігаційною системою (INS), що працює на базі GPS. Уздовж корпусу розташовані спеціальні планки, що дають можливість бомбі планувати в повітрі. Максимальна дальність, як ми вже згадували раніше, становить трохи більше ніж 70 км, а мінімальна — 24 км.

За словами генерала ВПС США Джеймса Хекера, Україна отримала бомби з маркуванням GBU-62. Журналісти з'ясували, що ці боєприпаси ще називають QuickStrike-ER. Вони постачаються в комплекті: JDAM-ER плюс боєголовки Mk 64 Quickstrike вагою 2 000 фунтів (907 кг).

Видання The War Zone пише, що основою для Quickstrike стали бомби серії Mk 80, і що перші не призначені для використання як ударної зброї загального призначення. "Ймовірно, боєголовки, поставлені Україні, — це міни Quickstrike, але перероблені знову на "стандартні"", — йдеться у матеріалі.

Журналісти висловили припущення щодо того, яка техніка ВПС України могла б стати платформою для запуску високоточних авіабомб JDAM-ER. Вони вважають, що МіГ-29 Fulcrum, Су-27 Flanker, Су-25 Frogfoot, Су-24 Fencer здатні впоратися із завданням.

І хоча, як заявив генерал Хекер, нових авіабомб вистачить лише на те, щоб нести "кілька ударів", українські Збройні Сили вже їх застосовують. У соцмережах розмістили кілька відеороликів, які демонструють, ймовірно, JDAM-ER у дії.

Навіть невелика кількість JDAM-ER створить проблеми для російських сил. Справа в тому, що ця високоточна зброя належить до типу "вистрілив — забув". Система INS допомагає бомбі влучити точно в ціль навіть у тому випадку, якщо сигнал GPS заглушується або зникає з будь-яких інших причин. Крила також підвищують ймовірність досягнення цілі та гарантують "живучість" боєголовки.

Генерал Хекер підкреслив, що JDAM-ER дасть ВПС України можливість уражати абсолютно нові набори цілей, які раніше були поза досяжністю тієї зброї повітряного базування і наземних систем, які донедавна мали в своєму розпорядженні ЗСУ. Він зазначив, що HIMARS та MLRS є одними з найдальнобійніших і найвищих точних ударних озброєнь України, але їх максимальна дальність становить приблизно 69 км. Крім того, вони несуть боєголовки класу 200 фунтів (90 кг). А ось бомби JDAM-ER потенційно можуть нести боєголовки вагою 907 кг, завдаючи більше пошкоджень техніці та живій силі ЗС РФ.

Поспілкувавшись з американськими військовими експертами, журналісти War Zone дійшли думки, що українські пілоти, запускаючи JDAM-ER, можуть вдатися до особливого маневру — pop-up maneuver. Це дозволило б винищувачу залишатися на низьких висотах, залишаючись непомітним для ППО противника протягом бойового вильоту.

У будь-якому випадку, ЗСУ тепер має засоби для того, щоб обирати як цілі мости, великі споруди, розосереджені вогневі точки ППО й укріплені укриття ЗС РФ.

Як працюють "розумні" бомби JDAM-ER

Вище ми поверхово торкалися питань, пов'язаних із функціонуванням високоточної авіабомби, тепер пропонуємо розібратися у питанні докладніше.

Отже, високоточні боєприпаси оснащені системою керування та сенсорною системою. Перша відповідає за точність руху снаряда, а друга відстежує зазначену ціль на землі. Сенсорна система передає системі управління дані про положення цілі, система управління обробляє цю інформацію і визначає, куди має повернути бомбу, щоб попрямувати до цілі.

Щоб повернути бомбу, в буквальному значенні слова, система управління відправляє сигнал виконавчим механізмам, що регулюють польотні стабілізатори — крила. Крила виконують ту саму функцію, що й закрилки літака. Нахиливши їх під певним кутом, збільшується опір, що впливає на корпус бомби. Залежно від того, з якого боку корпусу опір більший, у той бік і повертається бомба. Цей процес триває доти, поки "розумний" боєприпас не досягне своєї цілі, й механізм підривника не приведе в дію вибухівку.

Чим відрізняються "розумні" бомби

"Розумні" бомби відрізняються тим, як їхні сенсорні системи "бачать" цілі. Донедавна більшість "розумних" бомб мали або телевізійне/ІЧ-наведення, або лазерне. Обидва ці типи оснащувалися візуальними датчиками для виявлення наземних цілей.

Бомби з ТБ/ІЧ-наведенням

Такі бомби оснащувалися звичайною телевізійною відеокамерою або інфрачервоною камерою (для нічного бачення) відповідно. Обладнання встановлювалося в носовій частині. У режимі дистанційного керування контролер передавав інформацію з радіосигналів оператору, котрий знаходиться на борту бомбардувальника. Потім оператор давав команди системі керування, щоб спрямувати бомбу в повітрі. При цьому бомба діяла як дрон із дистанційним керуванням. У такому режимі оператор міг запустити снаряд, не прицілюючись, а ціль він міг позначити пізніше, орієнтуючись на відеоряд, що передається з камери бомби.

Сучасні знаряддя працюють в автоматичному режимі. У такому випадку пілот знаходить ціль за допомогою відеокамери бомби перед запуском і відправляє їй сигнал, тим самим наводячи її на ціль. Система управління обробивши сигнал, спрямовує бомбу так, щоб зазначене зображення цілі завжди залишалося по центру. Для сенсорів бомби ціль стає тією точкою, в яку вона повинна потрапити.

Бомби з лазерним наведенням

Ці снаряди працюють трохи інакше. Замість відеокамери вони мають лазерну головку, що являє собою масив фотодіодів. Щоб бомба "побачила" ціль, оператор, котрий знаходиться або на землі, або в повітрі, повинен "позначити" ціль лазерним променем високої інтенсивності. Оскільки фотодіоди чутливі до певної частоти лазерного випромінювання, вони здатні вловити відбиття лазерного променя від цілі.

Варто зазначити, що лазерний цілевказувач має унікальну імпульсну схему. Перед тим, як скинути бомбу, бортовий комп'ютер бомбардувальника повідомляє системі управління ракети конкретну послідовність імпульсів. Щойно снаряд запускають у повітря, його система управління орієнтується на імпульси лазерного цілевказівника і спрямовує бомбу так, щоб відбитий лазерний промінь потрапляв у центр масиву фотодіодів. Це дозволяє боєприпасу летіти до цілі.

Обидві описані вище системи досить ефективні, але вони мають один істотний недолік: датчик бомби повинен підтримувати візуальний контакт із ціллю. Якщо на шляху виникнуть різні перешкоди (високі будівлі, густі хмари тощо), бомба, швидше за все, відхилиться від курсу.

Як працюють сучасні "розумні" бомби

Однією з найкращих бомб на сьогодні є JDAM від Boeing. На озброєнні у ВПС США знаходяться JDAM із боєголовками BLU-109 (MK-84) масою 907 кг та з боєголовками BLU-110 (MK-83) масою 454 кг.

Інженери оснастили цю модель складними секціями наведення. У "хвостовий" комплект входять регульовані хвостові стабілізатори, комп'ютер, що управляє, інерційна система наведення і GPS-приймач. GPS-приймач визначає положення бомби в просторі, обробляючи сигнали супутників GPS, а INS-система відстежує рух бомби з моменту та місця її запуску.

Перед тим, як випустити снаряд, літак використовує власний приймач GPS для точного визначення конкретних цілей на землі. Безпосередньо перед скиданням, комп'ютер літака передає комп'ютеру бомби своє поточне положення та GPS-координати цілі. Коли боєголовка вже знаходиться в повітрі, її приймач GPS обробляє сигнали, що надходять від супутників GPS, щоб визначити власне положення. У цей час система управління регулює польотні стабілізатори, щоб "спрямувати" бомбу в потрібному напрямі. За даними ВПС США, точність влучення таких систем, як JDAM, становить 13 м.

Цікаво, що JDAM добре справляється з поставленими завданнями в погану погоду, тому що отримує всю інформацію із супутників, які не блокуються хмарами або іншими перешкодами. Такій бомбі взагалі не потрібно нічого "бачити", щоб знайти шлях до цілі. Плюс ще й у тому, що боєприпас досить економічний — комплект хвостового оперення (який можна додати до наявної боєголовки) коштуватиме приблизно 20 000 доларів, що набагато дешевше, ніж бомби з лазерним наведенням за 120 000 доларів.

Хоча нові "розумні" бомби не мають 100-відсоткової точності, вони набагато кращі за своїх попередників. Саме тому арсенал ЗС США досить швидко поповнився ними, як і арсенал ЗСУ.